Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.03.2017 року у справі №910/11503/16
Ухвала КГС ВП від 21.02.2018 року у справі №910/11503/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 910/11503/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016у справі№ 910/11503/16 Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5провизнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визнання недійсним статуту, зобов'язання перевести на позивача права і обов'язки покупця частки та визнання права на частку у статутному капіталіза участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_6

відповідача-1: Перунов В.В.

відповідача-2: Горкуша В.В.

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" про:

- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011;

- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011, оформлених протоколом №10 від 10.11.2011;

- визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", протокол № 09/11 від 09.11.2011, державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 22.02.2012 (номер запису 10721050006001764);

- переведення на ОСОБА_4 прав і обов'язків покупця частки учасника ОСОБА_9, що складає 53,8% у статутному капіталі Товариства з обмеженої відповідальністю "Боедем";

- визнання права ОСОБА_4 на частку 57,6% у статутному капіталі Товариства з обмеженої відповідальністю "Боедем".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/11503/16 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів Баранця О.М., Пашкіної С.А.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/11503/16, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин ст. 362 Цивільного кодексу України та залишено поза увагою факт порушення ОСОБА_9 вимог п. 8.10 Статуту Товариства щодо переважного права учасників Товариства на придбання частки, що відчужується учасником; порушено ст.ст. 53, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства" в частині висновків судів про дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства 09.11.2011 та 10.11.2011.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що згідно з підпунктом 2.1, пунктом 8.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - Товариство) в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників та оформленим протоколом № 6 від 24.12.2004, учасниками Товариства були ОСОБА_9 з часткою в статутному капіталі - 92,4%, ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі - 3,8% та ОСОБА_10 з часткою у статутному капіталі - 3,8%.

09.11.2011 відбулися загальні збори учасників Товариства, результати яких оформлені протоколом № 09/11від 09.11.2011. На зборах були присутні учасники, що разом володіють 100% статутного капіталу Товариства, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10.

Відповідно до протоколу № 09/11 від 09.11.2011 на загальних зборах учасників ОСОБА_9 запропонував відступити свою частку в статутному капіталі Товариства розміром 53,8% на користь третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (50% статутного капіталу) та ОСОБА_5 (3,8% статутного капіталу). За результатами розгляду вказаного питання (перше питання порядку денного) учасниками, які у сукупності володіють 100% голосів Товариства прийнято рішення прийняти відступлену частку ОСОБА_9 в статутному капіталі Товариства в розмірі 53,8% на користь третіх осіб.

З другого питання на загальних зборах учасників розглянуто заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_5 про прийняття до складу учасників та розподілення статутного капіталу товариства. За результатами розгляду другого питання порядку денного загальними зборами учасників 100 % голосів прийнято рішення:

- на підставі поданих заяв шляхом відступлення частки учасника ОСОБА_9, яка становить 53,8% прийняти до складу учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_5;

- статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" розподілити наступним чином: ОСОБА_9 з часткою у статутному капіталі - 38,6%, ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі - 3,8%, ОСОБА_10 з часткою у статутному капіталі - 3,8%, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" з часткою у статутному капіталі - 50% та ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі 3,8%.

У зв'язку зі зміною складу учасників товариства загальними зборами учасників прийнято рішення з питання третього порядку денного з приводу викладення статутних документів Товариства у новій редакції та проведення державної реєстрації змін до статутних документів.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 10 2011 загальними зборами учасників Товариства прийнято рішення, оформлене протоколом № 10 від 10.11.2011, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" наділено правами учасника Товариства та правом володіння 50 голосами при вирішенні всіх питань, пов'язаних тільки з активами та пасивами нерухомого майна: приміщення загальною площею 10134,4 кв.м, розташованого в м. Києві по вул. Великій окружній, 4. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" не наділено правами учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" при вирішенні всіх питань, пов'язаних з іншими активами та пасивами товариства.

Зазначені рішення прийнято наступним складом учасників: ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп".

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що 10.11.2011 між ОСОБА_9 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" і ОСОБА_5 (покупці) було укладено Договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем".

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець, який є власником корпоративних прав на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" в розмірі 53,8% продав, а покупці купили зазначені корпоративні права на частку в статутному капіталі, що в грошовому еквіваленті складає 15131,25 грн. наступним чином: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" купило 50% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 14062,50 грн., ОСОБА_5 - 3,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 1068,75 грн.

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за номером 1698.

Предметом спору у справі є питання про наявність підстав для визнання недійсними рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011 та протоколом № 10 від 10.11.2011, а також наявності підстав для переведення на позивача прав і обов'язків покупця частки у розмірі 53,8% статутного капіталу Товариства з обмеженої відповідальністю "Боедем", відчуженої ОСОБА_9, та визнання у зв'язку із цим права позивача на частку 57,6% у статутному капіталі Товариства з обмеженої відповідальністю "Боедем".

Обґрунтовуючи підстави недійсності рішень загальних зборів учасників Товариства від 09.11.2011 та від 10.11.2011, позивач вказує на порушення, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, зокрема на відсутність повідомлення про скликання зборів та прийняття рішень від 10.11.2011 учасниками, які не набули права на участь у Товаристві. Також позивач посилається на порушення його права переважної купівлі частку з огляду на недотримання продавцем приписів ст. 362 Цивільного кодексу України щодо направлення письмового повідомлення про продаж із зазначенням умов продажу.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено порушення порядку скликання загальних зборів, на зборах були присутні учасники, що володіють 100% голосів, зборами не приймалися рішення з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх учасників, з протоколу загальних зборів учасників Товариства № 09/11 від 09.11.2011 вбачається, що позивач безпосередньо брав участь у цих зборах, заперечень щодо питань, включених до порядку денного, не висловлював та голосував "за" прийняття відповідних рішень, у тому числі й щодо відступлення ОСОБА_9 частини своєї частки.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і апеляційний господарський суд, про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Встановивши, що на зборах були присутні учасники, що володіють 100% голосів, зборами не приймалися рішення з питань, не включених до порядку денного, позивач безпосередньо брав участь у цих зборах, не висловлював заперечень щодо питань, включених до порядку денного та особисто підписав протоколи зборів №09/11 віл 09.11.2011 та № 10 від 10.11.2011, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених вказаними протоколами, та визнання недійсними Статуту Товариства, затвердженого таким рішенням.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Отже, наведені вище норми статті 147 ЦК України та статті 53 Закону України "Про господарські товариства" надають можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам. Недотримання встановленої статутом заборони відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним. Будь-які інші способи обмеження права учасника на відчуження частки в статутному капіталі ТОВ, передбачені статутом, зокрема необхідність згоди інших учасників або товариства, не відповідають закону, а тому під час вирішення спору судом до уваги не беруться (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Як передбачено п. 8.10. Статуту Товариства, учасник має право за згодою інших учасників передати свою частку /її частину/ одному чи кільком учасникам, а також третім особам. При цьому учасники користуються пріоритетним правом отримання частки /її частини/ пропорційно до їх дольової участі в Статутному фонді Товариства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Статутом Товариства не визначений порядок отримання згоди учасників Товариства на відчуження частки третім особам, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що участь позивача у загальних зборах учасників Товариства, позитивне голосування ним по питанням порядку денного щодо відчуження ОСОБА_9 частини своїх корпоративних прав та прийняття до складу Товариства нових учасників і внесення пов'язаних із цим змін до статутних документів, підписання ним без зауважень протоколу загальних зборів учасників Товариства, свідчить про надання згоди на передачу частини частки ОСОБА_9 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" і ОСОБА_5.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України визначено, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Тобто, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю має право на відчуження частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання цієї частки.

Згідно з частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Наведена норма застосовується за аналогією до випадків порушення переважного права учасника ТОВ (ТДВ) на купівлю частки у статутному капіталі. При цьому судам слід мати на увазі, що ця норма застосовується до відповідних позовів учасників товариства лише з обмеженнями, передбаченими нею (п. 31 постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та п. 4.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Відповідно до викладеного Верховним Судом України у Листі від 01.07.2013 "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ", відповідно до ст. 362 ЦК підставою для пред'явлення співвласником позову про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки майна у праві спільної часткової власності є такі порушення:

- продаж співвласником частки у праві спільної часткової власності без письмового попередження інших співвласників про намір продати свою частку, ціну та інші умови її продажу;

- укладання договору купівлі-продажу без одержання повідомлення від співвласників про відмову від здійснення ними переважного права купівлі до спливу одного місяця щодо нерухомого майна і десяти днів щодо рухомого майна від дня отримання ними повідомлення про продаж;

- продаж проведено за істотно нижчою ціною і на більш легких умовах, ніж пропонувалося співвласникам.

Заявляючи вимоги про переведення на нього прав та обов'язків покупця частки, позивач посилався на те, що ОСОБА_9 не виконав вимог ст. 362 Цивільного кодексу України і Статуту Товариства та не повідомив письмово інших учасників Товариства про намір продати свою частку із зазначенням ціни та інших умов, на яких він продає, у зв'язку із чим позивач був позбавлений протягом визначеного місячного строку висловити своє волевиявлення щодо придбання частки.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009 (Заява № 22330/05), навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення.

Проте, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір в цій частині, не надали належної правової оцінки вищенаведеним доводам заявника, а оскаржувані рішення не містять мотивів відхилення таких тверджень та вичерпних висновків щодо наявності чи відсутності підстав пред'явлення позову і застосування ст. 362 Цивільного кодексу України у цій справі і дотримання умов її застосування.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова в частині позовних вимог про переведення прав та обов'язків покупця і визнання права власності на частку не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/11503/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про переведення на ОСОБА_4 прав і обов'язків покупця частки учасника ОСОБА_9, що складає 53,8% у статутному капіталі Товариства з обмеженої відповідальністю "Боедем", та визнання права ОСОБА_4 на частку 57,6% у статутному капіталі Товариства з обмеженої відповідальністю "Боедем".

Справу № 910/11503/16 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/11503/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Н. Губенко