Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 909/558/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2015 року

та на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2015 року

у справі № 909/558/15

господарського суду Івано-Франківської області

за позовом першого заступника прокурора в Івано-Франківської області, в інтересах держави

в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області

до Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП " Івано-Франківськоблагроліс"

про стягнення 81735 грн. 85 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу

за участю представників

позивачів не з'явився

відповідача Захаріїв Б.Д.

прокурора Ключе Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2015 року (суддя Неверовська Л.М.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2015 року (судді Марко Р.І., Желік М.Б., Галушко Н.А.) у справі № 909/558/15 за позовом першого заступника прокурора в Івано-Франківській області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до відповідача Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування 81735,85 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2015 року скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Актом перевірки законності дотримання вимог природоохоронного законодавства Богородчанським спецагролісгоспом від 30 квітня 2014 року в кварталі 37 діл. 17, 18, 26 виявлено незаконну порубку 29 дерев породи ялина, а саме 6 сухостійних дерев породи ялина, діаметрами у корі біля шийки кореня 44, 53, 35, 44, 43, 49 см та 23 сироростучих дерев породи ялина, діаметром у корі біля шийки кореня 24, 29, 45, 68, 38, 35, 31, 37, 50, 37, 41, 25, 42, 27, 27, 26, 20, 44, 12, 45, 45, 36, 57 см, загальною кубомасою 23,54 м3 та згідно додатку 1 до постанови КМУ від 23 липня 2008 року №665 та ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", встановлено заподіяну зазначеними незаконними рубками шкоду в розмірі 81735,85 грн.

Згідно наказу №105-К директора Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу від 06 вересня 2012 року на посаду лісника обходу №15, квартали №36, 37, 38 призначено ОСОБА_6

Богородчанським районним судом Івано-Франківської області від 08 серпня 2014 року встановлено, що ОСОБА_6 вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїx службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

ОСОБА_6 відповідно до наказу директора Богородчанського спецагролісгоспу від 06 вересня 2012 року № 105-к працював на посаді лісника обходу № 15, квартали №№ 36,37,38.

Відповідно до своєї посадової інструкції ОСОБА_6 зобов'язаний, зокрема, виконувати правила відпуску деревини, приймати належні заходи до припинення незаконних рубок лісу і іншого користування лісом, складати акти про лісопорушення, вести обмір, маркіровку і сортування деревини, здійснювати облік та охорону лісопродукції, тобто виконувати організаційні та адміністративно-господарські обов'язки. Цією ж посадовою інструкцією на лісника покладено відповідальність за охорону лісу і іншого державного майна на ввіреному йому обході.

Порушуючи вимоги своєї посадової інструкції, ст. 19 Лісового кодексу України, ОСОБА_6 упродовж березня - першої половини квітня 2014 року, маючи реальну можливість, не вжив достатніх заходів для охорони лісу на території переданого йому під охорону обходу та не виявив і не зафіксував незаконну рубку лісу.

Внаслідок чого, на території ввіреного йому обходу № 15, квартал 37, ділянки 17, 18, 26 техдільниці № 2 в с.Богрівка Богородчанського району Івано-Франківської області, в період березня - першої половини квітня 2014 року невстановленими особами було вчинено самовільні порубки лісу - 29 дерев породи "ялина" загальним об'ємом 14,63 м.куб. При цьому ОСОБА_6 своєю бездіяльністю створив передумови для вчинення незаконних рубок лісу.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, лісовому господарству в особі ДП "Богородчанський спеціалізований агролісгосп" заподіяно істотну шкоду в розмірі 81735 грн. 85 коп.

Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив викладені в обвинуваченні обставини і заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України у зв'язку із зміною обстановки.

Ухвалою Богородчанського районного суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 367 КК України - закрито, звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки. Зазначений судовий акт вступив в законну силу і згідно положень ст. 35 ГПК України встановлені судами обставини є преюдиціальними фактами при вирішенні даної справи.

Статтею 19 Лісового Кодексу України, передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Тимчасові ж лісокористувачі згідно із статтею 20 цього Кодексу повинні, зокрема, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Пунктом 1.3 Розясненні Вищого арбітражного суду України N 02-5/744 від 27 червня 2001 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (Далі Розяснення) зазначено, що "Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача." Також, слід звернути увагу на п. 1.6. Розяснення - "Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди."

Згідно п 6.1.2. Розяснення у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовно того, що відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, його твердження, що він не здійснював рубки дерев, а відтак не зобов'язаний відшкодовувати завдану державі шкоду, суд не вважає обґрунтованими, виходячи із того, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідач повинен довести, що в його діях, а в даному випадку у бездіяльності його працівника відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано судам попередніх інстанцій жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу невідомими особами на території обходу № 15, квартал 37, ділянки 17, 18, 26 техдільниці № 2 в с.Богрівка Богородчанського району Івано-Франківської області.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних прокурора та стягнення з відповідача шкоди завданої лісу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2015 року зі справи № 909/558/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

В. І. Саранюк