Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №916/1953/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 916/1953/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Фінбанк",на постанову від 02.11.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1953/15 Господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"до1) Публічного акціонерного товариства "Фінбанк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013",провизнання недійсним договору В судове засідання прибули представники сторін:ПозивачаКарасюк О.В. (дов. від 21.12.2015 № 636);відповідача-1Поправка Д.Ю. (дов. від 13.01.2016 № 01-28/22);відповідача-2не з'явились;третьої особине з'явились;За клопотанням позивача по справі здійснювалась фіксація судового засідання технічними засобами за допомогою системи технічної фіксації судових процесів "SRS Femida".

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" (надалі - ПАТ "Фінбанк", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп" (надалі - ТОВ "Оріон Групп", відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" (надалі - ТОВ "Велторг 2013"), про визнання недійсним Іпотечного договору від 23.01.2014, укладеного між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Ортія" (право власності на спірне заставне майно на час розгляду справи зареєстровано за ТОВ "Оріон Групп"), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2, як такого, що укладений з порушенням вимог ст. ст. 9, 13 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2015 у справі № 916/1953/15 (суддя Погребна К.Ф.), у задоволенні позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Оріон Групп" про визнання іпотечного договору недійсним - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів: Разюк Г.П. - головуючий, судді - Колоколов С.І., Петров М.С.), апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено; рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2015 у справі № 916/1953/15 - скасовано; позов ПАТ "ВТБ Банк" задоволено; визнано недійсним Іпотечний договір від 23.01.2014, укладений між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Ортія", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2; стягнуто з ПАТ "Фінбанк" на користь ПАТ "ВТБ Банк" витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 609,00 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 304,50 грн.; стягнуто з ТОВ "Оріон Групп" на користь ПАТ "ВТБ Банк" витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 609,00 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 304,50 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-1 - ПАТ "Фінбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2015 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, і зокрема, ст. ст. 17, 33 Закону України "Про іпотеку", частини 1 ст. 5, ст. ст. 23, 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013), оскільки не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо наявності у позивача порушеного права оспорюваним договором, що свідчить про неповне з'ясування усіх обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - ПАТ "ВТБ Банк" заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач-2 не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача-2 до Вищого господарського суду України не надіслав.

Учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте відповідач-2 та третя особа своїм правом взяти участь у судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (назву якого змінено на ПАТ "ВТБ Банк") та Відкритим акціонерним товариством "Ольга" (правонаступником якого є ТОВ "Ольга"), укладений Іпотечний договір № 115-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. за реєстраційним № 1876, який було укладено в забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Тагіт" за Кредитним договором №115-Ю від 26.04.2007 та передано в іпотеку (предмет іпотеки) нежитлова будівля літ "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м, розташована за адресою: м.Харків, пр. Гагаріна, буд. 167/1.

Відповідно до зазначеного договору іпотеки та з метою захисту прав ПАТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателя на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, що є предметом іпотеки, накладено заборону відчуження, про що внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

18.05.2011 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "Ольга" за заявою боржника на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у справі № 29/5005/6381/2011 ТОВ "Ольга" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Порядок процедури банкрутства для боржника, що ліквідується власником встановлено ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах.

28.12.2012 на Товарній біржі "Європейська" відбувся цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна, що належало ТОВ "Ольга".

Відповідно до Протоколу № 1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 та Акту № 1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 на нежитлову будівлю літера "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, переможцем торгів з реалізації майна ТОВ "Ольга", які відбулися в рамках справи про банкрутство ТОВ "Ольга", було визнано ТОВ "Ортія".

Таким чином, предмет іпотеки за Іпотечним договором № 115-Z/1 від 26.04.2007, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Ольга", реалізовано відповідно до постанови господарського суду Дніпропетровської області під час процедури банкрутства ТОВ "Ольга" по справі № 29/5005/6381/2011.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2013 по справі № 922/296/13-г, задоволені позовні вимоги ТОВ "Ортія" до ТОВ "Ольга" про визнання права власності; визнано за ТОВ "Ортія" право власності на нежитлове приміщення літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1.

У зв'язку з реалізацією з прилюдних торгів майна боржника-банкрота, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 по справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "Ольга" скасовано записи про арешти, обтяження та інші обмеження майна боржника - ТОВ "Ольга", що містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, і зокрема, запис № 12011647, тип обтяження - заборона на нерухоме майно; заявник - ПАТ "ВТБ Банк"; підстава обтяження - Іпотечний договір № 115-2/1 від 26.04.2007; об'єкт обтяження - нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, загальною площею 3435,7 кв. м; скасовано записи про арешти, обтяження та інші обмеження майна боржника - ТОВ "Ольга", що містяться в Державному реєстрі іпотек, зокрема, запис № 12011836; тип обтяження - іпотека; іпотекодержатель - ПАТ "ВТБ Банк"; підстава обтяження - Іпотечний договір № 115-2/1 від 26.04.2007, об'єкт обтяження - нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, загальною площею 3435,7 кв. м.

23.01.2014 між ПАТ "Фінбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Ортія" (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. за реєстровим № 2, за умовами якого з метою забезпечення зобов'язань ТОВ "Велторг 2013" за Договором овердрафту № 03/01/14 від 23.01.2014, Іпотекодавцем передано в іпотеку банку (предмет іпотеки) нерухоме майно - нежитлова будівля (літ. А-2), що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1. На підставі зазначеного договору внесено запис про іпотеку вказаного об'єкту на користь ПАТ "Фінбанк", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 16620745 від 23.01.2014.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 16614964 від 23.01.2014, на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, літ. "А-2", що переданий в іпотеку ПАТ "Фінбанк", внесений запис користь ПАТ "Фінбанк" про заборону відчуження зазначеного об'єкту.

Позивач звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Іпотечного договору від 23.01.2014, укладеного між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Ортія", посилається на те, що оскільки ТОВ "Ортія" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 по справі № 922/296/13-г стало власником майна, яке було передане ТОВ "Ольга" в іпотеку ПАТ "ВТБ Банк" на підставі Іпотечного договору № 115-2/1 від 26.04.2007, і вимоги останнього не були задоволені за рахунок заставленого (іпотечного) майна, тому відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" до ТОВ "Ортія" перейшло обтяжене іпотекою майно, і надання цього майна в повторну іпотеку без згоди первісного іпотекодержателя (банку) є порушенням ст. ст. 9, 11, 12 Закону України "Про іпотеку", та відповідно до частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України такий правочин є недійсним.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом положень частин 2 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що по справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "Ольга", останнє визнано банкрутом (постановою від 02.06.2011) та відкрито ліквідаційну процедуру, в процесі якої відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснено реалізацію майна банкрута через цільовий аукціон, і зокрема, нежитлового приміщення літера "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1. Переможцем торгів (аукціону), а в подальшому і власником цього майна, стало ТОВ "Ортія".

Отже, предмет іпотеки за Іпотечним договором № 115-Z від 26.04.2007, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Ольга", було реалізовано під час ліквідаційної процедури боржника - ТОВ "Ольга" по справі № 29/5005/6381/2011.

При цьому, умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлюється спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент відкриття справи про банкрутство). Відчуження майна, переданого в іпотеку під час проведення ліквідаційної процедури, здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, яким не передбачено надання згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство.

Частиною 1 ст. 23 вказаного Закону передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Таким чином, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, всі обтяження, за винятком майна, передбаченого пунктом 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", його активів підлягають скасуванню.

Враховуючи то факт, що спірне майно було відчужено в порядку ліквідаційної процедури банкрута, суд дійшов висновку, що згода ПАТ "ВТБ Банк" на передачу реалізованого майна новим власником в іпотеку не потрібна, оскільки мало місце припинення іпотеки в силу закону (ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про іпотеку" після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Також, судом враховано, що рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 у справі № 922/1133/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015, за позовом ПАТ "Фінбанк" до ТОВ "Велторг 2013", ТОВ "Ортія", задоволено вимоги банку за Договором овердрафту № 03/01/14 від 23.01.2014 у загальній сумі 22348163,89 грн. за рахунок предмета іпотеки за Іпотечним договором від 23.01.2014, укладеним між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Ортія", шляхом визнання права власності за банком на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 167/1, літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м. При цьому, ПАТ "ВТБ Банк", яке не брало участь у суді першої інстанції, було залучено до участі у справі на стадії апеляційного перегляду справи, як особа права та законні інтереси якої можуть бути порушені прийнятим рішенням; при цьому повторно переглядаючи справу за участю ПАТ "ВТБ Банк" судом апеляційної інстанції встановлено, що запис про іпотеку ПАТ "ВТБ Банк" на об'єкт нерухомості за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, літ. "А-2" погашений 27.02.2013.

Враховуючи те, що учасниками спору у справі № 922/1133/15 та у даній справі є ті саме сторони, тому факти встановлені у справі № 922/1133/15 в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиційними для даної справи та підтверджують факт відсутності порушеного права позивача на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, а отже і відсутність підстав недійсності правочину, передбачених ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, тому у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився висновками місцевого господарського суду щодо припинення правовідносин за Іпотечним договором № 115-Z/1 від 26.04.2007, з огляду того, що в силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України, частин 1 та 2 ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому за змістом ст. ст 17, 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним.

За приписами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, ліквідація розглядається як припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Частиною 1 статті 26 цього Закону в редакції, чинній до 19.01.2013, встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. При цьому, спеціальні норми частини 2 ст. 26 Закону передбачають особливості задоволення вимог кредиторів, що забезпечені заставою, а саме: майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Положеннями статті 31 цього Закону, в редакції, чинній до 19.01.2013, визначено порядок розподілу коштів, одержаних від продажу майна банкрута. Так, у першу чергу задовольняються, поряд з іншими, вимоги, забезпечені заставою.

Отже, майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, а кошти, одержані від його реалізації в ході ліквідаційної процедури, використовуються виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Між тим, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" не погашені, кошти від реалізації заставного майна на задоволення вимог заставного кредитора всупереч ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не спрямовувались.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду в частині припинення договірних відносин сторін за Іпотечним договором № 115-Z/1 від 26.04.2007, внаслідок реалізації майна в процедурі банкрутства, зроблені без урахування вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності до закону.

Крім цього, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги як преюдиційні факти висловлені судами у справі № 922/1133/15 оціночні судження щодо припинення іпотеки позивача, що є порушення ст. 35 ГПК України.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача-1 щодо правомірності укладення оспорюваного Іпотечного договору від 23.01.2014, у зв'язку з погашенням станом на момент його укладення запису про іпотечні обтяження майна на користь ПАТ "ВТБ Банк", виходячи з того, що погашення записів про обтяження майна іпотекою не має своїм правовим наслідком припинення зобов'язань за нотаріально посвідченим і зареєстрованим в реєстрі Іпотечним договором № 115-Z/1 від 26.04.2007, який як встановлено в ході розгляду даної справи є чинним та таким, що породжує для сторін відповідні права та обов'язки щодо предмету іпотеки.

Хоча, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, і встановлює наслідки визнання боржника банкрутом у вигляді скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника. Проте, норми вказаної статті мають на меті виключно можливість проведення передбачених ліквідаційною процедурою заходів щодо погашення вимог кредиторів за рахунок майна боржника шляхом його продажу, і сам факт скасування обтяжень нерухомого майна не свідчить про припинення будь-яких зобов'язальних відносин сторін, що ґрунтуються на договорі.

З огляду цього, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що припинення відносин за іпотечним договором відбувається в порядку ст. ст. 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом задоволення вимог заставного кредитора за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, що повною мірою узгоджується з підставами припинення іпотеки, визначених ст. 17 Закону України "Про іпотеку", загальними положеннями ЦК України, ГК України щодо припинення зобов'язань.

При цьому апеляційним господарським судом взято до уваги, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі № 29/5005/6381/2011, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015, результати торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності ТОВ "Ольга", проведеного в процедурі банкрутства, визнано недійсними з підстав його невідповідності вимогам закону.

Виходячи із змісту наведених позивачем підстав та правового обґрунтування заявлених вимог, спір у справі виник у зв'язку із захистом ПАТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателем, майнових прав стосовно предмету іпотеки за чинним Іпотечним договором № 115-Z/1 від 26.04.2007, а тому з урахуванням приписів ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що передача заставного майна - нежитлової будівлі, літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 167/1, право на яке належить ПАТ "ВТБ Банк" на підставі вищезазначеного договору іпотеки, передано в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя, що є порушенням частини 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та відповідно до частини 3 ст. 12 цього Закону, і вказує на недійсність оспорюваного Іпотечного договору від 23.01.2014.

За встановленого, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Іпотечний договір від 23.01.2014 є нікчемним в силу приписів частини 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", якими встановлюються правові механізми захисту прав іпотекодержателя від незаконного позбавлення/обмеження його майнових претензій стосовно предмету іпотеки, а отже вимоги ПАТ "ВТБ Банк" узгоджуються із встановленими ст. ст. 16, 215 Цивільного кодексу України способами захисту порушеного права, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину судом визнано обгрунтованими, з огляду чого рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України констатує, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини справи, і зокрема, що відчуження заставного майна (іпотеки), яке було передане ПАТ "ВТБ Банк" в іпотеку на підставі Іпотечного договору №115-Z/1 від 26.04.2007, укладеним з іпотекодавцем - ТОВ "Ольга", здійснено в процедурі банкрутства ТОВ "Ольга".

Відповідно до правової позиції, що викладена Верховним Судом України у справі за № 6-58цс13, відчуження майна, переданого в іпотеку під час проведення ліквідаційної процедури боржника здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, положеннями цього Закону, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо відчуження майна боржника, і якими не передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство.

Реалізація предмета іпотеки відбулась через цільовий аукціон переможцем якого визнано ТОВ "Ортія". В подальшому, право власності за ТОВ "Ортія" зареєстровано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі № 922/296/13-г, що набуло законної сили, та за яким визнано за ТОВ "Ортія" право власності на вказане майно, яке було придбане ним на цільовому аукціоні, проведеному 28.12.2012 Товарною біржею "Європейська".

Таким чином, ТОВ "Ортія" набуло право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 167/1 літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв.м., та мало право розпоряджатися таким майном, і зокрема, шляхом передачі майна в іпотеку.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Іпотека, в силу ст. 575 Цивільного кодексу Укра, є окремим видом застави нерухомого майна. За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, сторонами у договорі іпотеки є кредитор (іпотекодержатель) і майновий поручитель (іпотекодавець); при цьому оспорюваний договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язань ТОВ "Велторг 2013" за Договором овердрафту № 03/01/14 від 23.01.2014, за яким кредитором є ПАТ "Фінбанк", і він же є іпотекодержателем у оспорюваному Іпотечному договорі від 23.01.2014.

Тобто правом контролю за предметом іпотеки наділений за законом та належним чином укладеним договором іпотеки лише іпотекодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета іпотеки, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме іпотекодержателю за оспорюваним правочином належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених частиною 3 ст. 9, частиною 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно до ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України.

У справі, що розглядається, із позовом про визнання недійсним Іпотечного договору від 23.01.2014 звернулося ПАТ "ВТБ Банк", яке не є стороною оспорюваного правочину, а право іпотеки на предмет іпотеки належить йому на підставі Іпотечного договору № 115-Z/1 від 26.04.2007, укладеним з іпотекодавцем - ТОВ "Ольга", і лише за цим договором позивач може вказувати на порушення частини 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі відчуження майна без згоди іпотекодавця.

Таким чином, вимога про визнання правочину недійсним із застосуванням положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України з підстав недотримання вимог частини 3 ст. 9, частини 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" може бути заявлена лише іпотекодержателем за оспорюваним правочином.

З огляду зазначеного, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем свого порушеного права оспорюваним правочином, який укладений з дотриманням чинного законодавства.

При цьому захист прав позивача ПАТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателя права якого випливають з Іпотечного договору №115-Z/1 від 26.04.2007 щодо пріорітетності задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, за наявності наступної іпотеки, врегульовані Законом України "Про іпотеку" та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наведеним спростовується безпідставний висновок апеляційного господарського суду, що дійсна попередня іпотека вимоги за якою не задоволені за рахунок предмета іпотеки, вказує на порушення прав та інтересів іпотекодержателя та є підставою для визнання недійсною наступної іпотеки.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції надано неправильну юридичну оцінку правовідносинам сторін та невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до невірних висновків і скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов (п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2015 у справі № 916/1953/15 залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/1953/15 - скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2015 у справі № 916/1953/15 залишити в силі.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук