Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 5009/4855/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 5009/4855/12 Господарського суду Запорізької області за позовом Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя, в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району м. Запоріжжя, до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", Запорізька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Торговий дім "Вакула", Запорізька область, про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 58 225 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Ведмедь А.Є. (дов. № 1/27 від 31.12.13);

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач Концерн "Міські теплові мережі", в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району, пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 58 225 грн.

Вказував, що в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року, за відсутності відповідного договору та у зв'язку з технічною неможливістю відключення відповідача від мереж централізованого теплопостачання, ним здійснювалось постачання теплової енергії в приміщення відповідача, що розташоване в будинку під № 1 по вул. Аваліані в м. Запоріжжя.

Посилаючись на несплату відповідачем отриманої теплової енергії у вказаному періоді, позивач просив стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої теплової енергії в сумі 58 225 грн., з підстав, що передбачені ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2013 року (суддя Горохов І.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року (колегія суддів у складі: Радіонової О.О. - головуючого, Зубченко І.В., Марченко О.А.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання відповідачу послуг з теплопостачання в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року.

У касаційній скарзі позивач Концерн "Міські теплові мережі", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, та на неповне встановлення всіх істотних обставин справи, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 58 225 грн. за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року.

Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030, укладений між сторонами за рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.12 у справі № 5009/1413/12 за позовом Концерну "Міські теплові мережі", в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району, до ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" про зобов'язання укласти договір, яке набрало законної сили 11.09.12.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що Концерном "Міські теплові мережі", в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району, здійснювалось постачання теплової енергії в приміщення відповідача, що розташоване в будинку під № 1 по вул. Аваліані в м. Запоріжжя за відсутності відповідного договору, у зв'язку з технічною неможливістю відключення приміщення відповідача від мереж централізованого теплопостачання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання відповідачу послуг з теплопостачання у вказаному періоді.

Проте, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв (п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Приписами ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, у розумінні приписів наведених норм обов'язок відповідача сплатити за спожиту теплову енергію виникає в силу закону.

Згідно з вимогами ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За приписами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судами встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої ОП "ЗМБТІ", ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" є власником 13/25 частини приміщення XI підвалу та першого поверху літ. А-5 будинку № 1 по вул. Аваліані в м. Запоріжжя, на підставі договору купівлі-продажу № 4682 від 22.11.05.

Згідно акта від 07.02.12 (а.с. 11) у приміщення за адресою: вул. Аваліані буд. 1 проводиться теплопостачання. Зазначено, що система опалення єдина та відсутня технічна можливість відключити систему опалення.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.01.11 між ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" та ВАТ "Торговий дім "Вакула" був укладений договір № 1/1 найму приміщення, згідно якого наймодавець зобов'язався передати наймачу в строкове платне користування приміщення, що розташоване в будинку під № 1 по вул. Аваліані в м. Запоріжжя загальною площею 1 472,9 кв.м.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання та підписання сторонами та діє до 01.12.13 (п. 9.1 договору).

03.01.11 вказане приміщення передано ВАТ "Торговий дім "Вакула" по акту приймання-передачі.

Вимогами ч. 1 ст. 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, як зазначено позивачем у касаційній скарзі, на будинку під № 1 по вул. Аваліані в м. Запоріжжя встановлено прилад обліку теплової енергії, який є належним чином повіреним та підтверджує постачання Концерном "Міські теплові мережі" теплової енергії у спірний період до вказаного будинку.

Також скаржник зазначає, що доказами підтвердження підключення приміщення відповідача до централізованої системи опалення є акти обстеження системи теплопостачання зазначених приміщень, що не було враховано судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень та залишилось без відповідної правової оцінки.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки п. 3.1.1 договору № 1/1 найму приміщення від 03.01.11, згідно якого наймач перераховує наймодавцю плату за опалення приміщення негайно після отримання від наймодавця рахунків, підписаних уповноваженими особами установи, що надає послуги з опалення приміщення, та не з'ясували порядок розрахунків за спожиту теплову енергію між відповідачем та третьою особою.

Зазначені обставини мають суттєве значення для справи і можуть вплинути на результати вирішення спору, проте не були належним чином досліджені судами, тому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав до стягнення з відповідача вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 58 225 грн. за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року, слід вважати передчасними та такими, що суперечать вимогам ст. 43 ГПК України.

Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2013 року у справі № 5009/4855/12 скасувати.

3. Справу № 5009/4855/12 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Л.А. Гольцова

Н.І. Мележик