Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.04.2016 року у справі №910/19811/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/19811/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.09.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 17.02.2016 року

у справі № 910/19811/15

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу

"Молодіжний-21"

за участю третьої особи, яка

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Селезньової О.О.

відповідача - Кудінової О.М.

третьої особи - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-21" про стягнення 16 922,09 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення (з урахуванням перерахунків у розмірі 3609,30 грн.) за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року, 100,92 грн. пені, 1 692,21 грн. штрафу, 1 944,22 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 732,64 грн. та 1 827 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року (судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., Кропивна Л.В.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", перейменованим на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-21" (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00542/4-02, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватись за вказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення вмістах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (Правила).

Відповідно до пп. 2.1., 2.2. договору позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин, а абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно пп. 3.1. - 3.6. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водо лічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців, кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водо лічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію відповідно до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору; оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; оплата може проводитись шляхом передачі векселя й іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Приписами статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" на споживачів питної води покладено обов"язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Позовні вимоги обгрунтовані несплатою відповідачем боргу у заявлених розмірах, який позивач підтверджує копіями зведених тристоронніх актів за спожитий обсяг холодної води на підігрів і теплової енергії для потреб гарячого водопостачання між ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Молодіжний-21" за період з 01.07.2012 до 30.06.2014, копіями відомостей КП "ГІОЦ" щодо надходження оплат від населення ЖБК "Молодіжний-21" за період з 01.07.2012 до 30.06.2014.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність обов"язку відповідача сплачувати вартість послуг з постачання питної води, що йде на підігрів, та, відповідно, і відсутність правових підстав для стягнення штрафних і фінансових санкцій, нарахованих на суму заборгованості, як таких, що є похідними вимогами від вартості послуг з постачання питної води, що йде на підігрів, оскільки умовами укладеного між ПАТ "АК "Київенерго" та ЖБК "Молодіжний-21" договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 00542/4-02 від 24.04.2002 р. не врегульовано відносини з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води (шляхом підігріву), відсутні інші договори, якими врегульовані відносини між сторонами про надання послуг з постачання питної води, що йде на підігрів, за кодом 2-50672. Також судами зазначено про те, що бойлер (котельня), який здійснює підігрів води за адресою: м. Київ, вул. Григоренка, 7-В, не знаходиться на балансі ЖБК "Молодіжний-21".

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, якими врегульовані відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, що отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, що надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

В силу статті 1 Закону "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Згідно пункту 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству (вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010р. № 400).

В пункті 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вказано, що питна вода, призначена для споживання людиною, - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Відповідач, в свою чергу, є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно Закону - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Згідно статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612, 614 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктами 3.1., 3.13. Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреб, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Таким чином, енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише в тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Зважаючи на те, що теплові пункти не перебувають на балансі відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав у останнього для оплати води, що йде на підігрів.

Також, вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 00542/4-02 від 24.04.2002 відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 2-672, за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення. Водночас, послуги з постачання питної води, що використовується відповідачем для підігріву води та водовідведення з кодом 2-50672, умовами вказаного договору та додаткам до нього не передбачені.

Відповідач, в свою чергу, також заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що він не є балансоутримувачем виносних бойлерів (котелень), які забезпечують водою житловий будинок № 7-В по вулиці Григоренка у м. Києві, що йде на виготовлення гарячої води, а такі бойлери (котельні), відповідно до умов п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, знаходяться на балансі ПАТ "Київенерго". Крім того, відповідно до додатку № 4 до договору № 7560884 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2000 р. - акту розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, межа поділу балансів належності між ПАТ "Київенерго", як постачальником, та відповідачем, як споживачем, проходить по зовнішній стіні будинку № 7-В по вул. Григоренка у м. Києві.

Будинок № 7-В на вулиці Григоренка у м. Києві обслуговується центральним тепловим пунктом, який знаходиться на вулиці Анни Ахматової, 16-Г і даний тепловий пункт перебуває у володінні та користуванні ПАТ "Київенерго", інвентарний номер - 10300300215/000.

При прийнятті рішення судами попередніх інстанцій перевірено надані позивачем платіжні вимоги-доручення та розшифровки абонента за спірний період щодо споживача за адресою: м. Київ, вул. Григоренка, 7-В, якими підтверджено нарахування позивачем оплат за кодом 2-50672 за гаряче водопостачання і стоки, та встановлено, що за період з 01.07.2012 до 01.07.2014 станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідач мав переплату у розмірі 2 011,24 грн. за кодом 2-672, за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 00542/4-02 від 24.04.2002 року.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов'язку сплачувати вартість послуг з постачання питної води, яка йде на підігрів, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого й апеляційного господарських судів про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг з постачання питної води, що йде на підігрів та штрафних і фінансових санкцій, нарахованих позивачем на цю суму заборгованості.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують відповідних висновків судових інстанцій щодо обсягів та об'єктів водоспоживання відповідача, обумовлених договором, які зроблені на підставі дослідження умов договору.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі № 910/19811/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська Н.О. Кочерова