Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.12.2016 року у справі №905/1830/15
Постанова ВГСУ від 13.04.2016 року у справі №905/1830/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 905/1830/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.(доповідача)суддівДанилової Т.Б., Яценко О.В.за участю представників:позивачаКость О.Г. (дов. від 18.04.2014 р. №14-205)відповідачаБлизнюк О.С. (дов. від 16.12.2015 р. №09-18/4438)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р.у справі №905/1830/15 господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"простягнення 198 587 207,54 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 198587207,54 грн., у тому числі 96725952, 09 грн. суми основного боргу, 21886371, 05 грн. пені, 16749334, 57 грн. штрафу, 62095610,76 грн. втрат від інфляції та 3% річних у розмірі 1129939, 07 грн.

Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" до місцевого господарського суду Донецької області було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 95 % від суми, що підлягає до стягнення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2015 у даній справі (суддя Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Марченко О.А., суддів Зубченко І.В., Радіонової О.О.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто 10563354,19 грн. пені, 8374667,28 грн. штрафу, 1024657,75 грн. втрат від інфляції та 1088989,80 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами.

В своїй касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10563354,19 грн., штрафу у розмірі 8374667,28 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 10563354,19 грн. пені та штрафу у розмірі 8374667,28 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню та штраф, у задоволенні яких було відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказувало про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Фролова Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2016 касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.04.2016 р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Фролової Г.М., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 13.04.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2014 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №089лс-04/511-ПР, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 р. природний газ ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього правочину (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

За визначеннями п.2.1 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 26.02.2015 р. до договору №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014 р.), продавець передає покупцю з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 86242,589 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 31973,655, лютий - 26268,934, березень - 28000,000, квітень - 0, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 0, листопад - 0, грудень - 0.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За визначеннями п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення цін (граничні рівні цін) на природний газ і тарифи на його транспортування уповноваженим державною владою України орган.

У п.5.2 договору обумовлено до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6343,60 грн., крім того ПДВ 20% - 1268,72 грн., всього 7612, 32 грн.

Можливість змін ціни на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається з сум вартості місячних поставок газу.

Додатковою угодою № 2 від 02.02.2015 р. до договору №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014 р. ціну за 1000 куб.м. газу змінено з 01.02.2015 р. та визначено до сплати 6139,60 грн., крім того ПДВ 20% - 1227,92 грн., всього 7367,52 грн.

Додатковою угодою №4 від 02.02.2015 р. до договору №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014 р. вартість 1000 куб.м. природного газу з 01.03.2015 р. встановлено на рівні 9403,60 грн., крім того ПДВ 20% - 1880,72 грн., всього до сплати 11284,32 грн.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється покупцем виключного грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу,оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованостіу покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, що надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості. (п.11.1 договору).

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору купівлі-продажу газу №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014 р. позивач передав протягом січня-квітня 2015 року, а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 837483847,43грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 243393693,43 грн., від 28.02.2015 р. на суму 184340824,46 грн., від 31.03.2015 р. на суму 297048473,54грн., 30.04.2015 р. на суму 112700856,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач на момент подання позову здійснив часткову оплату переданого йому обсягу газу, розмір основного боргу відповідача за поставлений газ у період січень - квітень 2015 року на думку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", складає 96725952,09 грн.

У зв'язку із невчасним та не повним виконанням відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню в сумі 21886371,05 грн., 3% річних в сумі 1129939,07 грн., інфляційних нарахуваннь в сумі 62095610,76грн. та штраф у розмірі 16749334,57грн.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, п. 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додаткових угод або інших доказів щодо зміни строку оплати матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та узгоджені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений газ повинен бути здійснений не пізніше: за січень 2015 р. - 14.02.2015 р.; за лютий 2015 р. - 14.03.2015 р.; за березень 2015 р. - 14.04.2015 р.; за квітень 2015 р. - 14.05.2014 р.

Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості з оплати вартості спожитого природного газу у січні - квітні 2015 р. та нарахованих штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу у період вересень-грудень 2014 року.

Згідно представлених суду актів, обсяги спожитого відповідачем природного газу становлять: у січні 2015 р. - 31973,655 тис.куб.м. на суму 243393693,43 грн. у лютому 2015 р. - 25020,743 тис.куб.м. на суму 184340824,46 грн.; у березні 2015 р. - 26324,003 тис.куб.м. на суму 297048473,54 грн.; у квітні 2015 р. - 11800,000 тис.куб.м. на суму 112700856,00 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-квітень 2015 року у загальному обсязі 95118,401 тис.куб.м. на суму 837483847,43 грн.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи господарськими судами встановлено, що 17.07.2015 р. відповідачем повністю виконано зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня-квітня 2015 року, про що свідчать банквіські виписки та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2015 р. за договором №089лс-04/511- ПР від 25.12.2014 р. (підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств з обох сторін), представлені у підтвердження здійснених відповідачем оплат у межах спірних правовідносин, внаслідок чого заборгованість за поставкою природного газу у спірний період відсутня.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач сплив заборгованість 17.07.2015 р., а позов було подано 28.08.2015 р., суди попередніх інстанцій правомірно відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 62095610,76 грн. та 3% річних у сумі 1129939,07грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 1129939,07 грн. за період з 15.02.2015 р. по 18.06.2015 р., а також інфляційних нарахувань за зазначений вище період у розмірі 62095610,76 грн., суди попередніх інстанцій правомірно стягнули: 3% річних у розмірі 1088989,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1024657,75 грн.

Крім того, за прострочення сплати вартості поставленого товару, позивачем було нараховано пеню в розмірі 21886371,05 грн. (першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки, нарахування здійснено за зобов'язаннями січня 2015 р. з 15.02.2015 р. по 27.02.2015 р., у тому числі, враховуючи дати фактично здійснених відповідачем оплат; за зобов'язаннями лютого 2015 р. з 15.03.2015 р. по 20.03.2015 р. (дата фактичної оплати) на суму з урахуванням здійсненої передоплати; за зобов'язаннями березня 2015 р. загалом з 15.04.2015 р. по 18.06.2015 р., у тому числі, враховуючи дати фактично здійснених відповідачем оплат; за зобов'язаннями квітня 2015 р. з 15.05.2015 р. по 23.06.2015 р. на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем оплат, включаючи дату фактично здійсненої оплати, з дотриманням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо часткового задоволення заявленої до стягнення суми пені у розмірі 21126708,38 грн. та штрафу у розмірі 16749334,57 грн.

Разом з тим, звертаючись до суду, Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" просило зменшити розмір пені та штрафу на 95 % від суми, що підлягає до стягнення.

При розгляді наданого відповідачем клопотання, суди попередніх інстанцій враховували об'єктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища за період січень-квітень 2015 року, ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, а саме повне погашення ним суми основного боргу, у тому числі за рахунок проведених попередніх оплат та незначний час прострочення строків виконання зобов'язання, а тому дійшли висновку щодо зменшення розміру пені та штрафу на 50 %.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій стягнули пеню у розмірі 10563354,19 грн. та штраф у розмірі 8374667,28 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши розрахунок здійснений судами попередніх інстанцій щодо розміру пені та штрафу, дійшла висновку про правомірність стягнення пені у розмірі 10563354,19 грн., разом з тим, помилковість у розрахунку судів щодо стягнення штрафу у розмірі 8374667,28 грн. за спірний період (з урахуванням зменшення на 50 %), що суперечить п. 7 2 договору.

Таким чином, до стягнення підлягає штраф у розмірі 3944529, 96 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення 10563354,19 грн. пені, 1024657,75 грн. втрат від інфляції та 1088989,80 грн. 3% річних.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції здійснила власний розрахунок щодо стягнення штрафу у розмірі 3944529, 96 грн.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. та рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2015 р. у справі №905/1830/15 в частині стягнення суми штрафу 8374667, 28 грн. скасувати, стягнути 3944529, 96 грн. штрафу.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. та рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2015 р. залишити без змін.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 03.03.2016 р. про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. та рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2015 р. по справі №905/1830/15 вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

О.Яценко