ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 922/3633/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівПалія В.В., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційних скарг за участю представників : Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" від позивача: Близнюк О.С. від відповідача: Іжаківський А.О. від третьої особи: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Харківської області від 17.11.2016 року та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 рокуу справі№ 922/3633/16за позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі Українипровизнання права оренди

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (далі позивач) звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі відповідач) про визнання за позивачем права оренди цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" (далі Майно), шляхом визнання судом продовженим договору оренди від 14.07.2005 року № 240 в редакції станом на 31.07.2016 року на новий термін до 17.08.2027 року, та зобов'язання відповідача укласти договір № 5 про внесення змін до договору оренди від 14.07.2005 року № 240 в редакції запропонованій позивачем. Змінена редакція договору № 5 відображена в описовій та резолютивній частинах рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року апеляційні скарги відповідача та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі тертя особа) залишені без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Як вбачається з оскаржуваних рішень. судами не прийнято до уваги лист третьої особи від 11.04.2016 року, який на думку суду не містив належного обґрунтування мети використання Майна, цілі та способи його використання, що прямо суперечить положенням ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон).

Суди прийшли до висновку про те, що лист відповідача від 11.08.2016 року про припинення дії договору оренди № 240 від 14.07.2005 року є безпідставним та суперечить положенням Закону.

Суди визнали за позивачем право на оренду та задовольнили його вимоги.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що при вирішенні даного спору судами невірно застосовані норми Закону, а також вважає, що судами неправомірно прийнята рецензія Донецького НДІ судових експертиз на звіт ТОВ "Експертно-консультаційний центр" та висновок комплексного будівельно-технічного, економічного, товарознавчого та автотоварознавчого експертного дослідження № 1628/1629/1689/1690 від 15.11.2016 року, оскільки, у даному випадку, ініціатором проведення експертизи була сторона у справі, а не господарський суд.

Частково не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції зміни ти та викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції: "В задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 року залишити без змін.

Позивач вважає, що у апеляційного суду не було підстав поновлювати тертій особі строк для подання апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач є орендарем державного майна цілісного майнового комплексу Державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" відповідно до Договору оренди від 14.07.2005 року № 240 (далі Договір) /т.1а.с.26-31/.

Строк дії Договору встановлений до 31.07.2016 року, з урахуванням додаткових угод № 290 від 14.07.2010 року /т.1а.с.42/, № 319 від 30.07.2010 року /т.1а.с.57-58/, договору № 1 за 2015 рік (дата не читаєма) /т.1а.с.65-66/, договору №2 від 27.11.2015 року /т.1 а.с.67-68/, договору № 3 від 16.03.2016 року /т.1а.с.69-70/.

До матеріалів справи залучено листування сторін та третьої особи, з яких вбачається, що починаючи з 2015 року додаткові угоди укладались на підставі погодження третьою особою на передачу Майна в оренду.

Так, до матеріалів справи /т.1а.с.76/ залучено повідомлення третьої особи в якому зазначено про те, що відповідно до Закону третя особа вважає можливим надання в оренду Майна терміном на 5-ть років та дає погодження на передачу в оренду Майна без права викупу та передачі в суборенду, за умови відсутності на момент здачі в оренду податкової застави на це Майно та за умови, що це Майно не перебуває під судовими арештами.

Взаємовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Закону, а також Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до п. 30 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" третя особа, у даному випадку, як уповноважений орган управління надає орендодавцям об'єктів держаної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до ст. 11 Закону оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує проти висновків проведеної оцінки.

В рішенні суду відсутні належні висновки щодо оцінки Майна.

Статтею 17 Закону передбачено 1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. 2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як вбачається з повідомлення третьої особи від 13.05.2015 року /т.1а.с.76/, вона погодила строк (термін) договору з урахуванням приписів ч.1 ст. 17 Закону.

До матеріалів справи /т.1а.с.94/ залучено повідомлення третьої особи, яке надіслано на адресу позивача, в якому зазначено про те, що за результатами перевірок Договору встановлені чисельні порушення виконання позивачем істотних умов Договору, які зафіксовані у відповідних актах та звітах.

У тому ж повідомленні третя особа посилається на ч. 3 ст. 17 Закону, а саме: у разі якщо власник має намір використовувати Майно для власних потреб він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору та повідомляє про недоцільність пролонгації Договору.

Суди попередніх інстанцій не перевірили з якою саме метою власником (третьою особою) буде використовуватися Майно, що є предметом Договору.

Задовольняючи позовні вимоги щодо нової редакції Договору, який за рішенням суду діє до 17.08.2027 року судами не враховано приписи п. 30 ч.1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та повідомлення третьої особи про те, що вона дає згоду на продовження дії договору строком (тільки) до 5-ти років.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення прийняті у справі повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

В зв'язку з тим, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, підлягає частковому задоволенню, також, і касаційна скарга позивача, але не з мотивів викладених в ній, оскільки, у даному випадку, суд касаційної інстанції не має підстав вирішувати питання обґрунтованості поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги третьою особою.

При новому розгляді справи, судам необхідно: врахувати ту обставину, що третьою особою надано згоду на продовження (пролонгацію) Договору тільки на п'ять років; перевірити твердження третьої особи та відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов Договору; з урахуванням приписів ст. 11 Закону, при необхідності, обговорити питання щодо призначення відповідної судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року прийняті у справі № 922/3633/16 скасувати.

3. Справу № 922/3633/16 направити новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.В.Палій

В.І.Студенець