ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 910/13723/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівСибіги О.М., Швеця В.О.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/13723/16 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авітон БудПроект"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаРуденко Д.В.- - відповідачаХалимон С.В.- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авітон БудПроект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 69 689,54 грн. матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтовано тим, що страхового відшкодування, виплаченого страховиком винної в ДТП особи, виявилося недостатньо для повного відшкодування відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Оскільки ОСОБА_4 (винна в ДТП особа) на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, то саме відповідач має відшкодувати частину матеріальних збитків, які поніс позивач під час відновлювального ремонту свого автомобіля, не покритих лімітом страхової відповідальності страховика відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, пославшись на те, що: виплаті підлягають витрати на страхове відшкодування з урахуванням оціненої шкоди, з вирахуванням зносу транспортного засобу та ПДВ; звіт про оцінку вартості збитку складений пізніше, ніж страховиком було виплачено страхове відшкодування; позивач повідомив страховика відповідача про настання страхового випадку з порушенням 3-денного строку, передбаченого законом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.) у справі № 910/13723/16 позов було задоволено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авітон БудПроект" та ОСОБА_4 не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2015 о 12 год. 40 хв. на перехресті пр. Червонозоряного та вул. Кіровоградської у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Фольксваген" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), належного на праві власності позивачу, під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля марки "ГАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), належного на праві відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_4 (третя особа) (довідки про ДТП том справи - 1, аркуші справи - 32-33).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2015р. у справі №752/10054/15-п (провадження №3/752/2812/15) (том справи - 1, аркуш справи - 31) ОСОБА_4 визнано винним за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 374,00 грн.

Окрім того, названою постановою суду встановлено, що ОСОБА_4 (винна в ДТП особа) на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується наказом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" №86-п від 01.10.2004 про прийняття ОСОБА_4 на постійну роботу та довідкою №710УП/126 від 23.09.2016, про те що з 01.10.2004 ОСОБА_4 працює у Структурному відокремленому підрозділі "Автотранспорт" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" і займає посаду водія автотранспортних засобів.

Вказані обставини не потребують повторного доказування у розумінні ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу на праві власності автомобіль марки "Фольксваген" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 82/08/15 від 03.09.2015, складеного ФОП ОСОБА_8 (том справи - 1, аркуші справи - 37-43), вартість матеріального збитку становить 56 194,21 грн.

Позивач на підставі платіжного доручення № 959 від 19.08.2015 перерахував на користь ФОП ОСОБА_8 1 000,00 грн. в оплату за складання вищевказаного звіту (том справи - 1, аркуш справи - 55).

Згідно з рахунком-фактурою № UA-0006 від 04.04.2016 та Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №6 від 12.04.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 56-57) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача склала 111 259,59 грн. (без ПДВ).

Вказані грошові кошти були сплачені позивачем на користь ФОП ОСОБА_9, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера від 12.04.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 58).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 (винної в ДТП особи), який керував автомобілем "ГАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) та перебував у трудових відносинах з відповідачем була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" за полісом страхування №АІ/7826313, відповідно до якого встановлена франшиза у розмірі 0 грн. та ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб - 50 000,00 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 88).

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" із заявою № 12/06-1 від 12.06.2015 (том справи - 1, аркуш справи - 34), в якій просив виплатити страхове відшкодування по ДТП, яка мала місце 08.06.2015.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" визнала вищевказану ДТП страховим випадком та здійснила виплату у загальній сумі 44 315,75 грн. (з них: 42 570,05 грн. - страхове відшкодування, 1 745,70 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика), про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку позивача (том справи - 1, аркуші справи - 35-36).

Позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 01.06.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 59), в якій просив в добровільному порядку відшкодувати суму заподіяних збитків, не покритих лімітом відповідальності страховика відповідача.

Відповідач в листі №92/1/865 від 23.06.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 96) відмовив у задоволенні претензії позивача, пославшись на відсутність доказів отриманих внаслідок ДТП пошкоджень.

Оскільки претензія позивача була залишена відповідачем без належного реагування, грошові кошти перераховані не були, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просив стягнути з відповідача різницю між сплаченим йому страховим відшкодуванням страховиком винної в ДТП особи, а саме Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", та вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що складає 69 689,54 грн. (з них: 68 689,54 грн. - непокрита страховою виплатою страховика відповідача вартість відновлювального ремонту; 1 000,00 грн. - вартість складання звіту про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу №82/08/15 від 03.09.2015р.).

Колегія вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов з наступних підстав.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 5 названого Закону страхування може бути добровільним або обов'язковим.

В ст. 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування, зокрема, може бути страхування наземного транспорту.

Види обов'язкового страхування наведені в ст. 7 Закону України "Про страхування", згідно з п.9 ч.1 якої одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.1.12 ст. 1, ст. 5 названого Закону дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

В процесі судового розгляду було встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу марки ГАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував співробітник відповідача ОСОБА_4 (винна в ДТП особа), була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" за полісом страхування №АІ/7826313 (том справи - 1, аркуш справи - 88).

За полісом страхування №АІ/7826313 встановлена франшиза у розмірі 0 грн. та ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

В ст.ст. 35, 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як уже зазначалося вище, позивач повідомив Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" про ДТП, яка мала місце 08.06.2015 за участю транспортного засобу відповідача (страхувальника за полісом страхування №АІ/7826313) та надав документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" визнала вищевказану ДТП страховим випадком та здійснила виплату страхового відшкодування у сумі 42 570,05 грн. (в загальний розмір перерахованих Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" на користь позивача грошових коштів у сумі 44 315,75 грн. враховано 1 745,70 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, про що вказано в повідомленні про виплату №17-05/1768 від 11.02.2016р. - том справи - 1, аркуш справи - 36).

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці між сплаченим позивачу страховим відшкодуванням страховиком винної в ДТП особи, та вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача, що складає 69 689,54 грн. (з них: 68 689,54 грн. - непокрита страховою виплатою страховика відповідача вартість відновлювального ремонту; 1 000,00 грн. - вартість складання звіту про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу №82/08/15 від 03.09.2015).

У спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Водночас, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і ст. 1194 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 Цивільного кодексу України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

В ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилом, закріпленим в ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що винна у ДТП особа - водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із відповідачем та заподіяв шкоду позивачу під час виконання трудових обов'язків, а тому у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу суму спричиненої шкоди, що не ввійшла до страхової виплати.

З приводу посилання відповідача на необґрунтованість суми витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу позивача, необхідно зазначити наступне.

В матеріалах справи наявний звіт про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 82/08/15 від 03.09.2015, згідно з яким вартість завданого позивачу матеріального збитку становить 56 194,21 грн.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що фактично за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля позивачем було понесено витрати у загальному розмірі 111 259,59 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи рахунок-фактура №UA-0006 від 04.04.2016, акт прийому-передачі виконаних робіт №6 від 12.04.2016 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 12.04.2016 про оплату вказаних робіт на суму 111 259,59 грн.

При цьому судами враховано, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (аналогічна правова позиція наведена в Листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, розмір виплати страхового відшкодування не обов'язково має визначатися на підставі висновку експертного дослідження, а може виходити з фактичної (реальної) суми, яка в даному випадку встановлена в рахунку-фактури №UA-0006 від 04.04.2016 та Акті прийому-передачі виконаних робіт №6 від 12.04.2016.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач посилався на відсутність у матеріалах справи доказів, які б надали можливість встановити, чи входить до суми 111 259,59 грн. ПДВ.

Однак, як в рахунку-фактури №UA-0006 від 04.04.2016, так і в Акті прийому-передачі виконаних робіт №6 від 12.04.2016 вказано відповідні суми без урахування ПДВ.

Судами попередніх інстанцій враховано посилання відповідача на обмеження розрахунків готівкою для підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000,00 грн. Однак при цьому доказів, які б спростовували факт оплати позивачем грошових коштів у сумі 111 259,59 грн. ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи відповідача про те, що згідно з квитанцією від 12.04.2016 в касі ФОП ОСОБА_9 від позивача було прийнято готівкову суму у розмірі 111 259,59 грн., а оплата вартості послуг з оцінки матеріального збитку, нанесеного пошкодженням транспортного засобу, в розмірі 1 000,00 грн. була здійснена позивачем в безготівковій формі, обгрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки не мають відношення до суті спору, враховуючи те, що позивач вправі самостійно обирати спосіб проведення розрахунків зі своїми контрагентами (готівковий чи безготівковий).

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції обґрунтовано враховано положення ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до яких, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно з п.п.34.2, 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (страховик винної в ДТП особи) не направило свого представника для огляду пошкодженого автомобіля, позивач самостійно обрав експерта для визначення розміру шкоди, а саме - суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8, вартість послуг якого склала 1 000,00 грн. і була оплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №959 від 19.08.2015.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вартість послуг експерта, залученого позивачем для визначення розміру майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Загалом, відносно доводів відповідача про порушення порядку визначення суми страхового відшкодування, сплати ПДВ та порядку здійснення оцінки шкоди, завданої внаслідок ДТП, необхідно зазначити про те, що вказані питання були вирішені Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" під час врегулювання відносин, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування потерпілій особі, а тому фактично названі доводи відповідача стосуються правомірності дій його страховика (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"), які не належать до предмету доказування у даній справі.

Як уже зазначалося, страховиком відповідача (Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна") було оплачено на користь позивача, як потерпілої особи, суму страхового відшкодування у розмірі 42 570,05 грн. Тобто, не покрита страховиком відповідача сума завданих позивачу майнових збитків внаслідок ДТП становить 68 689,54 грн., яка разом з 1 000,00 грн. вартості послуг експерта, залученого позивачем для визначення розміру майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, має бути сплачена відповідачем.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням вищевикладених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 69 689,54 грн. (111 259,59 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 42 570,05 (сплачена сума страхового відшкодування) + 1 000,00 грн. (вартість експертної оцінки).

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/13723/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О. М. Сибіга

В. О. Швець