ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 910/13712/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. КиївдоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства "Київпастранс", м. Київпроповернення земельної ділянки

за участю представників

прокуратури: Хорс К.Б.,

позивача: Власенко І.І.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0, 4212 га, що розташована по вул. Миропольській у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:023:021), яка використовується під розміщення автостоянки, металевих навісів, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року позов задоволено повністю: зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 4212 га, що розташована по вул. Миропольській у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:023:021), яка використовується під розміщення автостоянки, металевих навісів, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено комунальне підприємство "Київпастранс".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року залишено без змін.

Вищезазначені судові акти мотивовано законністю та обгрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що прокурором доведено належними та допустимими доказами факт зайняття відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим така земельна ділянка підлягає поверненню органу місцевого самоврядування за рішенням суду.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Прокурором, позивачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 23.06.2016 року посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено Акт обстеження земельної ділянки № 16-1146-03, згідно з яким на території вказаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 влаштовано автостоянку "Миропільська" (на території розміщені металеві навіси). Територія автостоянки обмежена трамвайними коліями та парканом.

Відповідно до вказаного Акту згідно бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка на вул. Миропільській у Деснянському районі м. Києва, код ділянки 62:023:021, площею 0, 4212 га обліковується на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, як ліс.

Рішення щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельної ділянки у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала. Інформація про оформлення речових прав на земельну ділянку, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, в Департаменті земельних ресурсів відсутня, що підтверджується листом від 02.06.2016 року № 057023-10748.

Також судами встановлено, що за вказаною адресою нежитлові приміщення/будівлі на праві власності за відповідачем не зареєстровані (згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.07.2016 року).

Відповідно до листа КП "Київтранспарксервіс" від 15.07.2016 року № 2168 між ним та відповідачем договори про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування не укладались.

Положеннями ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу відноситься до повноважень Київської і Севастопольської міських рад.

Відповідно до ст. 6, ч. 5 ст. 16 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В ст. 187 Земельного кодексу України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, посилання скаржника на відсутність факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки № 62:023:021 по вул. Миропільській у Деснянському районі м. Києва спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до інформації ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.09.2016 року № 3194/26-52-13-05-30 ФОП ОСОБА_4, починаючи з 1999 року по теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, як платник земельного податку за фактичне використання земельної ділянки під автостоянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 у Деснянському районі площею 8 459, 62 кв.м.

Відповідача взято на облік як платника земельного податку на підставі поданого ним розрахунку земельного податку за 1999 рік № 4622 від 15.02.1999 року та технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування 6202337 від 08.07.1998 року.

Згідно інформації Департаменту земельних ресурсів від 04.10.2016 року № 057023-18855 спірна земельна ділянка площею 0, 4212 га з кодом 62:023:021 по вул. Миропільській у Деснянському районі м. Києва входить до складу земельної ділянки, за яку на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування 6202337 від 08.07.1998 року відповідачем сплачується плата за землю.

Вказаний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування в базі міського земельного кадастру не зареєстровано.

Відповідно до інформації ПАТ "Київенерго" від 29.09.2016 року № 42АУ/84Б/10475 по АДРЕСА_1 між ПАТ "Київенерго" та відповідачем укладено Договір про користування електричною енергією від 10.04.2000 року № 3560515.

Водночас, судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що відповідачем не доведено судам наявності правових підстав (відповідних правовстановлюючих документів) для користування спірною земельною ділянкою.

З урахуванням встановлених господарськими судами обставин справи та вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу Київською міською радою не приймалось, право власності чи право оренди земельної ділянки не оформлювалось, у зв'язку з чим така земельна ділянка підлягає поверненню органу місцевого самоврядування за рішенням суду.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ФОП ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій. При цьому, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, вже були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, їм надана належна правова оцінка і вони правомірно були відхилені як необґрунтовані.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року у справі № 910/13712/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак