ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/22975/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р.та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016р.у справі№910/22975/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк"до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнього підприємства "Дитячий та підлітковий санаторій "Тавріда" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"про стягнення 2226882,68грн.та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"доПублічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дитячий та підлітковий санаторій "Тавріда" закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"провизнання припиненим договору поруки за участю представників

позивача - Лашко І.І.,

відповідача - Барандич І.М., Нікітіна - Дуднікова Г.Ю.,

третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 2226882,68 грн. заборгованості за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012р.

Справа слухалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи 13.09.2016 р. до господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" про визнання припиненим договору поруки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2016 р. прийнято до розгляду зустрічний позов Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2016 р. (суддя Ващенко Т.М.) у справі №910/22975/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., суддів: Калатай Н.Ф., Жук Г.А.) первісний позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь позивача 1367990,36 грн. заборгованості за кредитом, 253526,62 грн. заборгованості за процентами, 17701,20 грн. заборгованості за прострочену комісію, 355,80 грн. заборгованості за строкову комісію, 192459,62 грн. пені за кредитом, 48480,22 грн. пені за процентами та 2714,52 грн. пені за комісією. В іншій частині за первісним позовом відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016р. скасувати, а справу №910/22975/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами для вказаних вимог заявник вважає невірне застосування судами попередніх інстанцій ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України та вважає, що договір поруки є припиненим з огляду на збільшення обсягу відповідальності позивача за зустрічним позовом внаслідок укладення ПАТ "Енергобанк" та третьою особою, додаткових договорів №3 та №4 до кредитного договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору за первісним позовом. При цьому, заявником не наведено інших обґрунтувань порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, і в частині висновків судів про часткове задоволення первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк".

Разом з тим, Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було також подано до Вищого господарського суду України клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016р., яке залишено судом касаційної інстанції без задоволення, оскільки твердження зазначені у ньому грунтуються на припущеннях заявника без надання суду відповідних документів на підтвердження викладених у ньому обставин, тоді як зупинення виконання рішення суду відповідно до ст.1211 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" зазначає про необгрунтованість та безпідставність вимог заявника касаційної скарги та просить залишити в силі оскаржувані судові акти, як такі що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2012 р. Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (надалі - ПАТ "Енергобанк", банк) та Дочірнім підприємством "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (позичальник) уклали договір про надання кредитної лінії №1209-05 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит).

Згідно з п. 1.2. кредитного договору кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1650000 грн. (з урахуванням додаткової угоди №2 від 29.04.2013 р. до договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 року).

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору Банк нараховує проценти, виходячи із розрахунків процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а Відповідач повинен сплачувати проценти щомісячно до 05 числа (включно) наступного за звітним місяця, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок Банку.

У п. 5.2.3 Кредитного договору сторони погодили, що Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення заборгованості.

Згідно з п. 8.2 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення заборгованості в повному обсязі у випадках, зокрема:

- прострочення сплати чергового платежу та процентів за користування Кредитом;

- виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком Банку призведуть до того, що Позичальник не виконає свої зобов'язання за цим Договором;

- невиконання Позичальником будь-яких умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 10.1. Кредитного договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи в подальшому, сторонами також укладались додаткові угоди №1 від 29.03.2013 р., №3 від 30.09.2013 р. та №4 від 10.02.2014 р.

Додатковим договором №1 до договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 29.03.2013 р. сторони дійшли згоди перенести термін сплати відсотків за користування Кредитом, що нараховані та будуть нараховані за період з 01 січня 2013 р. по 30 квітня 2013 р. до 05 травня 2013 р. Штрафні санкції та пеню за порушення строків сплати процентів за вищезазначений період Банк не нараховує. (п. 1 додаткового договору №1).

Додатковим договором № 3 до Кредитного договору сторони домовились викласти п. 3.1 ст.1 "Предмет Договору" про надання кредитної лінії № 1209-05 від 10.09.2012р. в наступній редакції: "1.3 Термін користування Кредитом - до 31.08.2015р. включно", та змінити Графік зменшення ліміту кредитування, наведений в Додатку № 1 до Кредитного договору та викласти його в новій редакції. Також сторони доповнили ст. 6 "Права та обов'язки Позичальника" Кредитного договору п.6.2.16. наступного змісту: "в строк до 30.11.13.: - забезпечити укладання додаткової угоди до Договору поруки від 10.09.13., що укладений між ПАТ "Енергобанк" та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в частині подовження строку дії Кредитного договору; - забезпечити надання відповідного Рішення Наглядової Ради ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про внесення змін в умови кредитування ДП Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в т.ч. в договір поруки. Також, сторони домовились викласти пункти 9.3 та 9.4 ст.9 "Відповідальність сторін" Кредитного договору в наступній редакції:

"9.3 Банк має право нараховувати Позичальнику штраф в розмірі 0,5 процентів від суми фактичного залишку заборгованості за Кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником п.п. 6.2.6, 6.2.7, 6.2.8, 6.2.10, 6.2.11, 6.2.12, 6.2.13, 6.2.14, 6.2.15,6.2.16 цього Договору за кожний факт порушення.

9.4. За взаємною домовленістю Сторін, у разі невиконання Позичальником умов п.п. 6.2.3, 6.2.5, 6.2.9, 6.2.11, 6.2.11, 6.2.12, 6.2.13, 6.2.14, 6.2.15, 6.2.16 цього Договору процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитного встановлюється в розмірі 24% річних та нараховується Банком у період, починаючи з першого календарного дня другого місяця кварталу, наступного за кварталом, у якому Позичальником не виконані вимоги п.п. 6.2.3, 6.2.5, 6.2.9, 6.2.11, 6.2.11, 6.2.12, 6.2.13, 6.2.14, 6.2.15, 6.2.16 цього Договору та закінчується останнім календарним днем першого місяця кварталу, наступного за кварталом, у якому Позичальником виконані зазначені зобов'язання. Порядок нарахування та сплати процентів у зазначеному в цьому пункті розмірі визначений в ст..3 цього Договору". Крім того, як встановлено судами, сторони домовились, що Позичальник сплачує комісію за подовження строку дії кредитного договору у розмірі 17000 грн. на рахунок № 37397911 в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", код банку 300272 наступним чином: в строк до 30.09.2013 р. 10000 грн. та в строк до 31.10.2013 р. 7000 грн. Позичальник в день укладення цієї Додаткової угоди зобов'язується забезпечити укладення додаткових угод до договорів застави, що виступають забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Разом з тим, з метою забезпечення виконання зобов'язань дочірнім підприємством "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" перед банком, 10.09.2012 р. між ПАТ "Енергобанк" (кредитор, відповідач за зустрічним позовом) та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (поручитель, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір поруки № б/н.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 03.03.2014р. до договору поруки від 10.09.2012р. сторони домовились внести зміни до п.1 Договору поруки від 10.09.2012р. та викласти його у наступній редакції: "1. Поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях дочірнього підприємства "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (боржник), що випливають з договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 року зі всіма змінами і доповненнями до нього, що укладений між кредитором та боржником, відповідно до якого кредитор відкриває боржнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 1650000 грн. на строк з 10.09.2012 року по 31.08.2015 року під 21% річних, а боржник зобов'язаний повернути надані кредитором кредитні кошти в строк, передбачений основним зобов'язанням, своєчасно сплачувати комісії, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції, здійснювати інші платежі, передбачені основним зобов'язанням включно. Поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном та грошовими коштами за виконання боржником основного зобов'язання, в тому числі, за порушення боржником будь-яких умов основного зобов'язання". Договір поруки вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання основного зобов'язання. (п. 9 договору поруки).

Як встановлено судами, позивач відповідно до п. 8.2. кредитного договору направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу від 04.04.2015р. щодо повернення повної суми заборгованості за договором про надання кредитної лінії №04-01/485, яку було отримано поручителем 06.04.2015 р. проте не виконано, у зв'язку із чим і виник спір у даній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк".

Водночас, предметом спору за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є визнання договору поруки припиненим в силу вимог ст. 559 Цивільного кодексу України у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення банком та боржником додаткових угод №3 та №4 до кредитного договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.598 Цивільного кодексу України врегульовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, і кредитором боржника.

У ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди попередньої інстанції зазначили наступне.

Пунктом 4.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням. Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо. Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України на підставі оцінки наявних у матеріалах справи документів та їх змісту, встановлено, що шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 03.03.2014 р. до Договору поруки, відповідач за первісним позовом надав згоду на умови кредитування за Кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, тобто в тому числі і згідно внесених змін до кредитного договору на підставі Додаткових угод № 3 від 30.09.2013р. та №4 10.02.2014р. відповідно.

Таким чином, врахувавши умови кредитного договору та договору поруки в чинних редакціях, суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що внесення змін до кредитного договору шляхом укладання Додаткових угод до нього, у тому числі, додаткової угоди №3 не призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за зустрічним позовом, оскільки внесення цих змін було погоджено останнім, що в результаті не поклало на останнього відповідальність у більшому обсязі за невиконання або неналежне виконання клієнтом своїх зобов'язань перед кредитором, ніж це було передбачено кредитним договором та договором поруки.

Протилежні доводи заявника касаційної скарги суд касаційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки такі доводи не спростовують зазначених вище висновків та фактично грунтуються на переоцінці положень пункту 1 Додаткової угоди №1 до договору поруки від 03.03.2014р. внаслідок його власного помилкового тлумачення, а відтак, не приймаються до уваги судом касаційної інстанції. При цьому, безпідставними є і посилання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Верховного суду України від 05.02.2014р. у справі №6-152цс13, оскільки обставини, встановлені судами у зазначеній справі є відмінними від тих, які встановлені в межах даної справи.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни та/або скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України на підставі аналізу поданих сторонами доказів встановлено, що на момент розгляду справи заборгованість за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача, як поручителя, на користь позивача за первісним позовом становить 1367990,36 грн. - за кредитом, 353526,62грн. - заборгованість за процентами, 17701,20 грн. - заборгованість за прострочену комісію, 355,80 грн.- заборгованість за строкову комісію, які у зв'язку з несплатою на дату прийняття рішення у справі було стягнуто з відповідача за первісним позовом. При цьому, оцінивши доводи викладені у клопотанні відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з тимчасовою окупацією, в тому числі і сухопутної території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя з лютого 2014 року, з огляду на що відповідач за первісним позовом втратив контроль над дочірніми підприємствами з місцезнаходженням в Автономній Республіці Крим, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, внаслідок чого з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом було стягнуто 192459,62 грн. пені за кредитом, 48480,22 грн. пені за процентами та 2714,52 грн. пені за комісією.

Зважаючи на вірне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши правильність здійснених судами розрахунків стягнутих грошових коштів з відповідача на користь позивача за первісним позовом, погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк".

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що доводи наведені у касаційній скарзі стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем за первісним позовом положень матеріального та процесуального права, що унеможливлює їх прийняття судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни та/або скасування оскаржуваних судових актів, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. у справі №910/22975/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук