ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 908/3595/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 лютого 2017 року

у справі № 908/3595/14

господарського суду Запорізької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Колбіко"

про стягнення 107 214 074,21 грн.

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за участю представників:

позивача: Чеплянський С.О.

відповідача: не з'явилися

органу ДВС України: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12 березня 2015 року у справі № 908/3595/14 позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Колбіко" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 100 350 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 6 591 429,13 грн. заборгованість по процентам, 8 120,54 грн пені за прострочення сплати кредиту, 20 557,23 грн. пені за прострочення сплати процентів та 72 911,91 грн. судового збору. В частині стягнення пені в сумі 243 967,31 грн в задоволенні позову відмовлено.

19 червня 2015 року господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12 березня 2015 року у справі № 908/3595/14.

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документа - наказу господарського суду Запорізької області від 19 червня 2015 року про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12 березня 2015 року у справі № 908/3595/14 стягувачу та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 04 жовтня 2016 року ВП № 48659482, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19 червня 2015 року про примусове виконання судового рішення на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12 березня 2015 року у справі № 908/3595/14.

В обґрунтування заявлених вимог Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначало, що винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ постанова про повернення наказу господарського суду Запорізької області від 19 червня 2015 року є неправомірною, виконавчий документ був повернутий з підстав, не передбачених пунктом 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документа стягувачу, а відтак зазначена постанови є незаконною, винесена з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", а дії старшого державного виконавця з її винесення є протиправними, порушують права та інтереси стягувача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23 листопада 2016 року (суддя: Дроздова С.С.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючий, Дучал Н.М., Геза Т.Д.), скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено. Визнано дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документа - наказу господарського суду Запорізької області від 19 червня 2015 року про примусове виконання судового рішення на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12 березня 2015 року у справі № 908/3595/14 стягувачеві та постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04 жовтня 2016 року ВП № 48659482, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними;

зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19 червня 2015 року про примусове виконання судового рішення на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12 березня 2015 року у справі № 908/3595/14.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ про повернення наказу господарського суду Запорізької області від 19 червня 2015 року та дії старшого державного виконавця з її винесення є незаконними, оскільки положення п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють інші підстави для повернення виконавчого документу стягувачу, ніж ті з яких державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу від 19 червня 2015 року, державний виконавець під час вчинення оскаржуваних дій безпідставно дійшов висновку про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, та грошових коштів з огляду на те, що самим державним виконавцем було виявлено рухоме майно боржника, яке на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа перебувало у розшуку, та постановою державного виконавця від 07 вересня 2015 року було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в банківських установах згідно з переліком в межах суми звернення стягнення, а проведення на території м. Макіївка антитерористичної операції, як підстави, на яку послався державний виконавець в оскаржуваній постанові, за висновком судів, не є тією виключною обставиною, яка передбачає повернення виконавчого документа або завершення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 23 листопада 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 лютого 2017 року і відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії органу ДВС. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07 вересня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48659482 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/3595/14 від 19 червня 2015 року, виданого на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12 березня 2015 року у справі № 908/3595/14.

27 листопада 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про розшук майна боржника, в якій зазначено, що боржник не виконав рішення суду у наданий на самостійне виконання рішення строк, та згідно з інформацією, наданою Управлінням ДАІ ГУМВС України у Донецькій області в листі № 9/5003 від 26 жовтня 2015 року та ВРЕВ-9 УДАЇ у м. Києві в листі № 9-8648АР від 30 вересня 2015 року, за боржником зареєстровано транспорті засоби, у зв'язку з чим з метою повного та своєчасного виконання судового рішення було оголошено розшук виявлених транспортних засобів в кількості 93 одиниці згідно з переліком.

04 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що здійснення перевірки майнового стану боржника за відомою адресою у місті Макіївка і здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого майна боржника на даний є неможливим з огляду на проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей. Будь-яке інше рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано, з рахунків боржника стягнуто та перераховано на користь стягувача 1 660,13 грн., інші кошти на виявлених рахунках боржника у банках чи фінансових установах відсутні, а всі здійснені державним виконавцем заходи з розшуку боржника або його майна виявились безрезультатними.

Не погодившись із діями державного виконавця щодо повернення виконавчого документа, стягувач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на дату винесення скаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04 жовтня 2016 року, встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2, ст. 6 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Підстави повернення виконавчого документа стягувачу визначені в ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено судами, в оскаржуваній позивачем (стягувачем) постанові старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2016 року державний виконавець нормативною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначив п.9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскаржувана позивачем постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документу обґрунтована неможливістю здійснення перевірки майнового стану боржника за відомою адресою у місті Макіївка Донецької області і здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого майна боржника. В постанові також зазначено, що будь-яке інше рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано, а всі здійснені державним виконавцем заходи розшуку боржника та його майна виявились безрезультатними.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії державного виконавця з повернення виконавчого документу є передчасними та неправомірними, оскаржувана позивачем постанова про повернення виконавчого документа винесена з порушенням п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ був повернутий з підстав, не передбачених пунктом 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, як вірно зазначено судами, зазначена норма закону чітко передбачає повернення виконавчого документу в наступних випадках:

- якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника;

- якщо у боржника відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що під час примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/3595/14 від 19 червня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було виявлено рухоме майно боржника, зокрема транспортні засоби в кількості 93 одиниці, які постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 27 листопада 2015 року були оголошені в розшук, як майно боржника, що, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, свідчить про безпідставність висновку державного виконавця в оскаржувані постанові щодо відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Крім того, як вірно зазначено судами, обставини, викладені в оскаржуваній постанові про повернення виконавчого документа щодо відсутності у боржника грошових коштів або нерухомого майна, не відповідають дійсності. Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві приватної власності належать будівлі та споруди м'ясопереробного підприємства та господарсько-побутові і виробничі приміщення загальною площею 8 435,5 кв.м., які знаходяться в м. Макіївка, вул. Лебедєва,78. Постановою державного виконавця від 07 вересня 2015 року на кошти боржника, що містяться на рахунках в банківських установах згідно з переліком, було накладено арешт в межах суми звернення стягнення в розмірі 117 747 320,69 грн., в січні 2016 року державним виконавцем було стягнуто та перераховано на користь стягувача 1 660,13 грн. При цьому в матеріалах справи відсутні докази вчинення державним виконавцем після січня 2016 року у визначені ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" строки дій зі систематичної перевірки майнового стану боржника, зокрема виявлення рахунків боржника, нерухомого та рухомого майна боржника.

При цьому, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові на неможливість здійснення перевірки майнового стану боржника за відомою адресою у м. Макіївка і здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого майна боржника не свідчить про відсутність у боржника майна, та не відноситься до підстав для повернення державним виконавцем виконавчого документу стягувачу, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, проведення на території м. Макіївка антитерористичної операції не є виключною обставиною, яка передбачає повернення виконавчого документа або завершення виконавчого провадження.

В абзаці 5 мотивувальної частини постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04 жовтня 2015 року зазначено про те, що пунктом 9 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та, проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Однак, положення пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає зовсім інші підстави для повернення виконавчого документа, ніж були зазначені державним виконавцем в абзаці 5 мотивувальної частини оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04 жовтня 2015 року, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 та ст. 1291 Конституції України до основних засад судочинства належить зокрема, обов'язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, врахувавши викладене, зробили вірний висновок, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ про повернення наказу господарського суду Запорізької області від 19 червня 2015 року та дії старшого державного виконавця з її винесення є незаконними, суперечать законодавству, позбавляють стягувача права на судовий захист, на обов'язковість виконання судових рішень на всій території України, на своєчасне, повне і неупереджене виконання рішення суду, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив скаргу на дії органу ДВС.

Прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, є законною та обґрунтованою, прийнятою за результатами дослідження всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду, покладених в основу судового рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03 квітня 2017 року касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до провадження, призначено розгляд касаційної скарги на 11 квітня 2017 року та відстрочено відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Міністерства юстиції України сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 600,00 грн. до 11 квітня 2017 року.

Враховуючи те, що заявник касаційної скарги станом на 11 квітня 2017 року - дату судового засідання судовий збір за подання касаційної скарги не сплатив, то судовий збір підлягає стягненню з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 лютого 2017 року у справі № 908/3595/14 залишити без змін.

3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м.Києва, 22030104, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 1 600,00 грн (одну тисячу шістсот гривен) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий І. А. Плюшко

Судді М.М. Малетич

С. С. Самусенко