Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 126/1620/23

провадження № 51-4560км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року щодо засудженого

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 04 липня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 цього Кодексу.

Початок відбування іспитового строку вирішено рахувати з дня ухвалення вироку, тобто 04 липня 2025 року.

За вироком районного суду ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою військово - лікарської комісії № 18/196 від 23 січня 2023 року та № 14/267 від 18 квітня 2023 року, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 підлягав призову на військову службу за мобілізацією.

Так, ОСОБА_6 , 18 квітня 2023 року будучи повідомлений про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою про отримання повістки, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув о 16:00 20 квітня 2023 року до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого на АДРЕСА_2 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 01 вересня 2025 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості.

Прокурор уважає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення в частині неправильного та необґрунтованого, на його думку, застосування ст. 75 КК, дійшов безпідставного висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням та належних відповідей, як того вимагає ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), на всі доводи скарги не надав. Наголошує, що за наявних у справі даних про особу засудженого та стан його здоров`я, у суду не було достатніх підстав для застосування ст. 75 КК призначення покарання із застосуванням іспитового строку, а враховуючи умови воєнного стану, таке покарання не сприятиме досягненню його мети, визначеній статтями 50 65 КК та негативно впливатиме на відношення інших громадян до здійснення свого конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу сторони обвинувачення надійшло письмове заперечення захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7 , який, обґрунтовуючи свою позицію щодо безпідставності доводів прокурора, просить залишити без змін ухвалу апеляційного суду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення, засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заперечили проти її задоволення, просили оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ст. 336 КК у касаційному порядку стороною обвинувачення не оскаржуються.

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі, зокрема, слід зазначити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема про неправильне звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість є обґрунтованими.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається із вироку, призначаючи засудженому покарання, суд урахував тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК класифікується як нетяжке, обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_6 до останньої неявки неодноразово з`являвся до ТЦК по вручених йому повістках, їздив на відправку і не був прийнятий до військової частини та був повернутий за станом здоров`я, дані досудової доповіді органу пробації, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, у вчиненому щиро розкаявся, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, а також прийняв до уваги, що ОСОБА_6 проведено 25 лютого 2025 року оперативне втручання з видалення каменя в нирці, та з огляду на відсутність обставин, які обтяжують покарання обставин, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання та звільнив від його відбування з випробуванням з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, який просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалити свій, яким призначити ОСОБА_6 покарання, яке слід відбувати реально, тобто без застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, визнав необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги прокурора та погодився з висновком суду першої інстанції про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК.

Однак колегія суддів касаційного суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції безпідставним.

Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про формальний підхід до перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, залишаючи без задоволення яку, вказаний суд необґрунтовано погодився з мотивами суду першої інстанції про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК. Так, цей суд при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, необгрунтовано взяв до уваги стан здоров`я засудженого.

Зокрема, апеляційним судом не надано належної оцінки тому, що в матеріалах кримінального провадження наявні: - довідка військово-лікарської комісії від 18 квітня 2023 року № 14/267, відповідно до якої ОСОБА_6 не висловив своїх заперечень щодо висновку ВЛК про встановлення йому діагнозу - гіпертонічна хвороба І ст. ІІ ст., ризик ІІ CH-o, сечокам`яна хвороба, камінь правої нирки з незначним порушенням функції та те, що він з такими хворобами придатний до військової служби (а. п. 77); - та відповідь з КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Баршадської міської ради» відповідно до якої, ОСОБА_6 у період часу з 19 по 24 квітня 2023 року за амбулаторною та стаціонарною медичною допомогою не звертався (а. п. 79).

Також, ОСОБА_6 у разі наявності, на його думку, сумніву щодо правильності висновку ВЛК від 18 квітня 2023 року № 14/267 щодо придатності до військової служби, мав право, відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку, однак він цим правом не скористався, оскільки в матеріалах провадження протилежної інформації не міститься.

За приписами статей 50, 65 та 75 КК питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а і виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Натомість в аспекті дотримання приписів вказаних правових норм оскаржене судове рішення не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням за приписами ст. 75 КК забезпечує досягнення мети загальної превенції злочинів, передбачених ст. 336 КК, про що обґрунтовано зазначив у касаційній скарзі прокурор.

Апеляційний суд не зазначив, які обставини кримінального провадження переконливо свідчать про те, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням забезпечує реалізацію приписів статей 50 65 КК в умовах воєнного стану та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в цьому провадженні не демотивує інших осіб, які підлягають мобілізації, не створює в очах громадян та суспільства негативне враження безладдя та безкарності, не знижує рівень військової дисципліни і боєздатність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань.

За відсутності належних мотивів, колегія суддів уважає висновок апеляційного суду про можливість звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є необґрунтованим, а ухвалу цього суду такою, що не відповідає вимогам статей 370 419 КПК, в зв`язку з чим вона підлягає скасуванню на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 438 КПК, тобто через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й належним чином умотивоване судове рішення.

Керуючись статтям 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3