Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 910/10042/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Прокопанич Г.К., Алєєвої І.В., Мирошниченка С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України; Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.07.2013 р.у справі№ 910/10042/13 господарського суду міста Києваза позовомЗакритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів"доФонду державного майна України; Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватек"провизнання частково недійсними установчих документів

За участю представників:

позивача:Проців Я.Я.;відповідача-1:Мацева Ю.С.;відповідача-2:Не з'явилися;відповідача-3:Не з'явилися;прокуратури:Томчук М.О.;

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс" про визнання частково недійсним установчих документів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. (суддя Привалов А.І.) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" задоволені частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. (судді: Л.В. Чорна, Л.Г. Смірнова, Є.Ю. Шаптала) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Фонд державного майна України та Заступник прокурора міста Києва звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати їх та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01 липня 2002 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 354-р "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (надалі - розпорядження) вирішено питання щодо утворення за участю держави та приватних інвесторів Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і зберігання аутологічної крові та її компонентів у формі Закритого акціонерного товариства, та зобов'язано Фонд державного майна України виступити з боку держави співзасновником Науково-виробничого комплексу.

Відповідно до п. 2 зазначеного розпорядження, зобов'язано Академію медичних наук визначити в двомісячний термін разом з МОЗ України співзасновників Науково-виробничого комплексу та подати Фонду державного майна України пропозиції щодо формування переліку державного майна (майнових прав), яке передається до статутного фонду Науково-виробничого комплексу для забезпечення його діяльності.

Листом № 3.22-10/1892 від 15.10.2002 р. Міністерство охорони здоров'я України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 354-р, повідомило Фонд державного майна України, що не заперечує щодо створення Науково-виробничого комплексу у формі закритого акціонерного товариства та визначення недержавним співзасновником Закритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс" з 49% пакетом акцій. Державні корпоративні права складають 51%.

Також, у додатку до вказаного листа Міністерство охорони здоров'я України повідомило перелік майна, право користування на яке передається до статутного фонду ЗАТ "Банк крові" та яке перебуває на балансі Академії медичних наук України.

Згідно наказу Фонду державного майна України № 84 від 21.01.2003 р., останній погодив створення ЗАТ "Банк крові" та виступив співзасновником Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів".

04.07.2003 р. були проведені збори засновників Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (скорочено - ЗАТ "Банк крові"), якими вирішено: створити ЗАТ "Банк крові"; затвердити Статут ЗАТ "Банк крові", затвердити розмір Статутного фонду та порядок його внесення; обрати генерального директора товариства, членів спостережної ради, дирекцію, членів ревізійної комісії.

Зазначені рішення засновників Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" оформлені протоколом від 04.07.2003 р., підписаними повноважними представниками та скріпленого печатками акціонерів.

Згідно п. 3 протоколу установчими зборами засновників було вирішено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів акціонерів створюється статутний фонд у розмірі 7 012 000 гривень, розподілений на 70 120 простих іменних акцій. Номінальна вартість однієї акції - 100 гривень.

Засновники ЗАТ "Банк крові" сплачують належні їм акції таким чином: Фонд державного майна України сплачує вартість акцій шляхом внесення права користування приміщеннями, перелік яких наведено в додатку до Установчого договору ЗАТ "Банк крові" на загальну суму 3 576 000 грн., в свою чергу ТОВ "БіоМедТранс" сплачує вартість акцій шляхом внесення грошових коштів на суму 3 436 000 грн.

Акції між засновниками розподіляються наступним чином: Фонд державного майна України - 35 760 акцій загальною вартістю 3 576 000 гривень, що становить 51% Статутного фонду, ТОВ "БіоМедТранс" - 34 360 акцій загальною вартістю 3 436 000 гривень, що становить 49% Статутного фонду.

09.07.2003 р. Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 12303 було зареєстровано Установчий договір та Статут закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів".

29.03.2006 р. Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано нову редакцію Статуту Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", з якої, зокрема, вбачається включення до складу засновників - товариство з обмеженою відповідальністю "АВАТЕК" та розподілення акцій між акціонерами наступним чином: Фонд державного майна України - 51%, ТОВ "БіоМедТранс" - 24,5%, ТОВ "АВАТЕК" - 24,5% (п. 7.3. Статуту).

Як вбачається з розділу 4 Установчого договору, п. 6.3. Статуту (в редакції від 09.07.2002 р.) та п. 7.4. Статуту (в редакції від 29.03.2006 р.), Фонд державного майна України в якості оплати належних йому акцій вніс право користування приміщеннями строком тільки на 10 років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення Установчого договору Статуту ЗАТ "Банк крові" щодо встановлення строку, на який Фондом державного майна України передається право користування приміщеннями в якості оплати за акції товариства, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01.07.2002 р. ст. 5 ЗУ "Про господарські товариства", рішенню Установчих зборів ЗАТ "Банк крові", оформленого протоколом від 04.07.2003 р., та основним положенням Статуту ЗАТ "Банк крові".

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення Установчого договору та Статут товариства щодо встановлення строку, на який передається право користування приміщеннями, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01 липня 2003 року, ст. 5 Закону України "Про господарські товариства", рішенню установчих зборів засновників ЗАТ "Банк крові", оформленому протоколом від 04 липня 2003 року, та основним положенням Статуту ЗАТ "Банк крові".

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 "Про господарські товариства" (в ред. від 15.05.2003р.), вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Крім того, у ст. 5 вказаного Закону визначалось, якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, товариство визнається створеним на невизначений строк.

Так, за змістом Установчого договору та Статуту закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не вбачається, що товариство було створено строком на 10 років.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №354-р від 01 липня 2002 року "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не було передбачено строків діяльності товариства та строків користування майном.

В наказі Фонду державного майна України №84 від 21.01.2003р. "Щодо створення ЗАТ "Банк крові" також не міститься жодного положення про те, що право користування майном до статутного фонду Товариства передається на певний строк.

В протоколі установчих зборів засновників Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" від 04.07.2003 р. не міститься положення про те, що Статутний фонд товариства, до складу якого внесено відповідачем-1 права користування приміщеннями, формується строком на 10 років.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України погоджується із висновком суддів попередніх інстанцій про те, що положення Установчого договору та Статут товариства щодо встановлення строку, на який передається право користування приміщеннями, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01 липня 2003 року, ст. 5 Закону України "Про господарські товариства", рішенню установчих зборів засновників ЗАТ "Банк крові", оформленому протоколом від 04 липня 2003 року, та основним положенням Статуту ЗАТ "Банк крові".

Ч. 1 п. 13 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

08.04.2013р. позивач звернувся з листом за № 32 до Фонду державного майна України, що має контрольний пакет акцій товариства, з вимогою провести у найближчий час загальні збори акціонерів товариства, на яких вирішити питання щодо усунення вищезазначеної помилки та внести відповідні зміни до установчих документів товариства.

Враховуючи можливість вилучення зі Статутного фонду ЗАТ "Банк крові" права користування нерухомим майном, що в свою чергу може призвести по суті до припинення діяльності підприємства та поставити під загрозу досягнення цілей, за для яких було створено дане товариство, то суди правомірно визнали порушення прав позивача.

Щодо решті позовних вимог, то суди обґрунтовано їх не задовольнили, оскільки суд не наділений повноваженнями вносити зміни до Статуту, так як це виключна компетенція загальних зборів товариства.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України та касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. у справі № 910/10042/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко