Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.04.2015 року у справі №904/7293/14
Постанова ВГСУ від 05.10.2016 року у справі №904/7293/14
Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №904/7293/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 904/7293/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Губенко Н.М., Кролевець О.А.розглянув касаційну скаргу Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р.у справі№904/7293/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомМеталургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 89941,06грн.та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш"простягнення 26300грн. та моральної шкоди в сумі 48000грн.за участю представників

позивача - Зибало НО., дов. №03-01/942 від 04.12.2015р.;

відповідача - ОСОБА_5., дов. від 17.03.2015р. №173

ВСТАНОВИВ:

Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення попередньої оплати за договором №013/09/01 від 12.09.2013р. в розмірі 78100грн., 10082,21грн. інфляційних втрат, 1758,85грн. 3% річних та судовий збір.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, в свою чергу, звернулась із зустрічним позовом до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" про стягнення заборгованості в розмірі 42800 грн. за договором №013/09/01 від 12.09.2013р.

Справа слухалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. у справі №904/7293/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р., у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26300 грн. основної заборгованості, 876,78 грн. судового збору. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2016р. скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. по справі № 904/7293/14 в частині стягнення з металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26300 грн. основної заборгованості. Справу № 904/7293/14 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. по справі № 904/7293/14 залишено без змін.

В ході нового розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області за зустрічними позовними вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій окрім основного боргу у розмірі 42800 грн., остання просила стягнути з відповідача за зустрічним позовом моральну шкоду у розмірі 48000 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі №904/7293/14 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Величко Н.Л., суддів: Чус О.В., Подобєд І.М.) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26300 грн. основної заборгованості та 646,70 грн. судового збору. В задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 26300 грн. заборгованості, просить частково скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. про стягнення з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" 26300 грн. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р., а справу №904/7293/14 передати на новий розгляд в цій частині до господарського суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (позивач за первісним позовом, замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідач за первісним позовом, виконавець) укладено договір на впровадження комп'ютерних систем №013/09/01 від 12.09.2013р. відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи з впровадження на комп'ютерах замовника програмного продукту - "1С: Підприємство 8", що належить замовнику на праві власності, в обсязі та вартістю відповідно до переліку робіт, що є невід'ємним додатком № 1 до договору, в строки, що визначаються планом-графіком робіт з розробки та впровадження автоматизованої системи обліку (додаток №3 до договору).

Загальна вартість робіт за даним договором складає 110000грн. (додаток № 1 до договору).

Згідно п. 2.1 договору виконавець проводить роботи з впровадження на території і комп'ютерах замовника програмного продукту "1С: Підприємство 8 для України", його налаштування відповідно до підготовлених виконавцем і підписаними обома сторонами переліком робіт, плану-графіку і замовленнями на виконання робіт за методикою, викладеною в додатку №4 до договору.

Додатком №3 "План-графік робіт до договору" сторонами узгоджено строк виконання робіт: з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Відповідно до п. 5.4 договору облік робіт виконавця ведеться кожного місяця. Оплата робіт здійснюється попередньо в наступному порядку:

- виконавець відповідно до плану-графіку виписує рахунок на оплату робіт наступного етапу (п. 5.4.1 договору);

- протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку замовник здійснює оплату виставленого рахунку (п. 5.4.2 договору );

- по завершенні етапу, у разі якщо трудовитрати виконавця, зафіксовані в документах обліку робочого часу, перевищать попередньо оплачений час, виконавець має право виставити додаткові рахунки, які замовник зобов'язаний оплатити в порядку, передбаченому п. 5.4.2 договору (п. 5.4.3 договору);

- по завершенні робіт за договором, у разі якщо трудовитрати виконавця будуть меншими, ніж сума авансового платежу, виконавець протягом 3 робочих днів з моменту складання акту здачі-приймання робіт повинен здійснити повернення зайво отриманих сум (п. 5.4.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору облік робочого часу і виконаних робіт ведеться сторонами шляхом складання документів обліку робочого часу - Листів обліку робочого часу.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що документи обліку робочого часу складаються і підписуються уповноваженими представниками сторін і містять такі відомості: дату складення; прізвище спеціаліста виконавця, який виконав роботу; перелік виконаних робіт (проведення налаштувань) і вказівки на необхідність їх продовження, або на їх завершення і приймання налаштувань замовником; кількість витраченого робочого часу.

Згідно з п.4.3. договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті. На їх підставі в кінці кожного етапу робіт виписується акт виконаних робіт із зазначенням сумарного часу роботи виконавця.

По завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акт здачі-приймання етапу робіт, в якому на підставі демонстрації роботи системи, а також документів обліку робочого часу, відображають обсяг виконаних робіт та їх оцінку: задовільно/незадовільно (п.6.3. договору).

Виконавець приступає до виконання робіт за договором відповідно до плану-графіку не пізніше 5 днів після отримання оплати програмного продукту та послуг згідно з розділом 5 договору (п. 2.5 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 надано металургійному підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірньому підприємству публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" рахунки-фактури №СВ-0000117 від 23.09.2013р. на суму 35300 грн. та №СВ-0000123 від 01.12.2013 р. на суму 68700грн., які оплачені позивачем за первісним позовом, як попередня оплата на загальну суму 104000грн. (платіжні доручення №3638 від 25.09.2013р., №4477 від 10.12.2013р.).

Сторонами підписано акт прийняття робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. про виконання ФОП ОСОБА_4 робіт на суму 25900грн., який складений на підставі листів обліку робочого часу за відповідний період.

Разом з тим, судами встановлено, що підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із зустрічним позовом у даній справі стала несплата Металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства "Дніпровагонмаш" рахунків-фактур №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 6000грн., №СВ-0000090 від 01.03.2014р. на суму 20300грн., №СВ-0000091 від 01.08.2014р. на суму 16500грн., ФОП ОСОБА_4 направила їх на адресу позивача за первісним позовом 07.10.2014р. листом з описом вкладень. Як встановлено судами разом з рахунками-фактурами на адресу відповідача за зустрічним позовом направлено вимогу про сплату заборгованості за договором у розмірі 42800грн., реєстри виконаних робіт та акти здачі-прийняття робіт за договором за жовтень - грудень 2013р., січень-лютий 2014р., березень - червень 2014р. (акти здачі-прийняття робіт №СВ-0000252 від 01.12.2013р. на суму 9400грн., №СВ-0000253 від 01.12.2013р. на суму 33020грн., №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 35680грн., №СВ-0000188 від 01.03.2014р. на суму 3700грн., №СВ-0000002 від 08.01.2014р. на суму 2300грн., №СВ-0000189 від 01.03.2014р. на суму 20300грн.).

Вищий господарський суд України у постанові від 13.01.2016р., якою справу в частині зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" 26300 грн. було передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, зазначав, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, спростувавши твердження позивача за первісним позовом щодо визначення ФОП ОСОБА_4 в односторонньому порядку ціни договору в розмірі 146800грн., тоді як ціна договору визначена в розмірі 110000грн., вказав про погодження сторонами в підпункті 5.4.3 пункту 5.4 спірного договору можливості збільшення загальної вартості робіт. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не була надана належна правова оцінка, всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, збільшенню ФОП ОСОБА_4 обсягу виконаних робіт за спірним договором на підставі п.п.5.4.3 п.5.4 договору, не з'ясовано збільшення трудовитрат виконавця за договором зі з'ясуванням робіт на які збільшилися трудовитрати, необхідної кількості годин для їх виконання та їх вартості у відповідності до переліку робіт визначеного в додатку №1 до договору та додатку №3 до договору.

Відповідно до вимог ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте суди попередніх інстанцій під час повторного нового розгляду справи в частині вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" 26300 грн., всупереч ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України зазначених вище вказівок суду касаційної інстанції не виконали.

Так, зі змісту оскаржуваних рішення та постанови вбачається, що суди, повторно встановивши, що позивач за зустрічним позовом направила на адресу відповідача за зустрічним позовом 07.10.2014р. акти здачі-приймання виконаних робіт на оплату (які були перелічені вище) за договором №013/09/01 від 12.09.2013р., стягнення за яким є предметом спору у даній справі, дійшли висновку, що позивач належним чином виконала свій обов'язок щодо направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом актів виконаних робіт, а враховуючи, що такі акти здачі-приймання виконаних робіт на оплату складені на підставі Листів обліку робочого часу, які згідно п.4.3. договору є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань) та визначають обсяг, який підлягає оплаті, дійшли висновку, що залишок несплаченої суми за виконані роботи (послуги) складає 26300 грн. та підлягає стягненню з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш".

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними, оскільки здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

У ст.509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 цього ж кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, 2 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вже зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, загальна вартість робіт за договором №013/09/01 від 12.09.2013р. складає 110000грн. (додаток № 1 до договору).

Згідно п.1.2 зазначеного договору програмним продуктом для цілей договору є система програм в складі: - "1С: Предприятие 8. УПП для Украины", - "Количество рабочих мест - 20".

Як зазначено в оскаржуваних судових актах, позивач за зустрічним позовом посилається на виконання робіт у зазначений період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. у більшому обсязі, а саме: 640,5 год. на 40 робочих місць на загальну суму 130300 грн.

Тобто, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, повторно не встановили правові підстави збільшення ФОП ОСОБА_4 обсягу виконаних робіт за спірним договором, не з'ясувавши реального збільшення трудовитрат виконавця за договором, робіт на які збільшилися трудовитрати, необхідної кількості годин для їх виконання та їх вартості у відповідності до переліку робіт погодженого сторонами у додатках №1 та №3 до договору.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, зазначає, що посилання судів першої та апеляційної інстанцій на п.5.4.3 договору №013/09/01 від 12.09.2013р. без з'ясування зазначених вище обставин є непереконливим та передчасним, оскільки право фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на виставлення додаткових рахунків Металургійному підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" по закінченню певного етапу робіт, у випадку якщо трудовитрати виконавця послуг, перевищують попередньо оплачений час, не змінює положень договору, якими сторонами погоджено загальну ціну договору у розмірі 110000грн. (п.5.2. договору №013/09/01 від 12.09.2013р.)

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в частині розгляду позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства "Дніпровагонмаш" про стягнення 26300 грн. заборгованості за договором №013/09/01 від 12.09.2013р. в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішення та постанови в цій частині з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Стосовно позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" про стягнення моральної шкоди у сумі 48000 грн., колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими та вірними здійснені висновки судів попередніх інстанцій з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права в цій частині стосовно відсутності правових підстав для задоволення зазначених вимог позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів заподіяння (наявності) моральної шкоди, а рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не оскаржуються, правові підстави для скасування та/або зміни оскаржуваних судових актів в цій частині відсутні. Відтак, обґрунтованою є постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині відмови у задоволенні вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі №904/7293/14 в частині стягнення з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 основної заборгованості в розмірі 26300грн. скасувати. Справу №904/7293/14 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. у справі №904/7293/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В.Владимиренко

Судді Н.М. Губенко

О.А. Кролевець