Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 910/2570/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Демидової А.М.

за участю представників:

Позивача: Коломойця Є.А., дов. № 03/02 від 04.02.2015 року;

Відповідача: Андрущакевич Ю.В., дов. № 4/2015 від 12.01.2015 року;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "BARS Co.ltd" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року

у справі № 910/2570/14 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "BARS Co.ltd"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер Гарант"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного акціонерного товариства "Завод Спутник"

про стягнення 85 026,67 грн.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "BARS Co.ltd" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер Гарант", просило стягнути з відповідача 85 026,67 грн. страхового відшкодування (т. 1, а.с. 6-8).

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку за договором № 16/2012 від 10.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Завод Спутник" (т. 1, а.с. 106-108).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року (головуючий Трофименко Т.Ю., судді Борисенко І.І., Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року (головуючий Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) (т. 1, а.с. 249-255) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 181-187).

Оскаржені судові акти мотивовано порушенням страхувальником умов договору № 16/2012 від 10.04.2012 року щодо інформування страховика про обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальші будь-які зміни такого ризику.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "BARS Co.ltd" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (т. 2, а.с. 4-5).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "BARS Co.ltd" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2015 року (т. 2, а.с. 2-3).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/31 від 02.02.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Демидова А.М.

У судове засідання 04.02.2015 року представник третьої особи - приватного акціонерного товариства "Завод Спутник" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - приватного акціонерного товариства "Завод Спутник".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.04.2012 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер Гарант" та товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "BARS Co.ltd" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту юридичних осіб № 16/2012, відповідно до умов якого його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "Chevrole Suburban", реєстраційний номерний знак ІІ 17 70 МІ, чорного кольору, 2002 року випуску (т. 1, а.с. 32-35).

Відповідно до п. 5.1 договору страховими випадками є пошкодження, знищення, втрата ТЗ та ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій та викрадення - таємне чи відкрите викрадення під час знаходження транспортного засобу у будь-якому місці.

Згідно п. 6 договору він діє з дати, наступною за датою надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика, але не раніше 16.04.2012 року та протягом дванадцяти місяців з дня набуття чинності, втрачає чинність о 24-00 год. останнього дня дії договору.

Пунктом 9.1.2 договору передбачено, що страхове відшкодування не виплачується, якщо страхувальник (водій) керував т/з у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних, токсичних чи лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, а також без наявності законних підстав на управління т/з (це положення стосується також і всіх випадків, коли т/з (ключі від нього) були передані страхувальником третій особі добровільно, але про таку особу страхувальник не повідомив в заяві на страхування.)

Згідно п. 9.4.4 договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неповідомлення страховика про можливі істотні зміни ризику, що вказані в п. 10.4.1 договору.

Відповідно до п. 10.4.1 договору страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховику повну, достовірну та істотну інформацію, яка відображена у заяві на страхування (додаток № 1), необхідну для оцінки страхового ризику та надалі інформувати його про зміни цієї інформації до моменту їх настання (випадки передачі т/з у володіння чи користування чи розпорядження третім особам) або не пізніше 2-х робочих днів з дня їх змін.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 13.04.2013 року, у період дії договору страхування, стався страховий випадок.

Підставою для звернення з відповідним позовом стала відмова приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер Гарант" у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Подільського районного суду міста Києва від 16.07.2013 року № 758/8192/13-к визнано винним Буйного О.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 с. 289 Кримінального кодексу України (т. 1, а.с. 12-14).

Подільським районним судом міста Києва у зазначеній постанові встановлено, що 13.04.20013 року приблизно о 20 годині Буйний О.М., знаходячись на території заводу "Супутник", який розташований по вул. Межигірська, 82-А у м. Києві вирішив незаконно заволодіти автомобілем Chevrole Suburban, державний номер ІІ 17 70 МІ, що належить товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-французькому підприємству з іноземними інвестиціями "BARS CO, LTD" з метою здійснення поїздки на ньому.

Реалізуючи свій злочинний намір, Буйний О.М. скористався тим, що ключі від автомобіля Chevrole Suburban, державний номер ІІ 17 70 МІ знаходилися у приміщенні контрольно-пропускного пункту заводу, до яких він мав вільний доступ, взяв ключі від вказаного автомобіля та скористався останнім на свій розсуд, скоїв ДТП, в якому технічно пошкодив транспортний засіб, чим заподіяв товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-французькому підприємству з іноземними інвестиціями "BARS CO, LTD" майнову шкоду на суму 36 291,21 гривень.

Відповідно до листа приватного акціонерного товариства "Завод Спутник" № 269 від 26.09.2013 року згідно правил перебування автомобілів на території заводу "Супутник" для дотримання правил пожежної безпеки усі ключі для автомобілів, які перебувають на території заводу постійно знаходяться на контрольно-пропускному пункті з метою правил пожежної безпеки та умов перебування автомобілів на заводі.

Також судами встановлено, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.02.2014 року у адміністративній справі № 758\1401\14-п Буйного О.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у адміністративній справі закрито, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (т. 1, а.с. 219).

За змістом ст. 991 Цивільного кодексу України підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть бути передбачені даною статтею випадки, а також інші випадки, встановлені законом або передбачені договором страхування.

Як зазначалось вище та встановлено судами, п. 9.1.2 договору визначено, що страхове відшкодування не виплачується якщо, зокрема, коли т/з (ключі від нього) були передані страхувальником третій особі добровільно, але про таку особу страхувальник не повідомив в заяві на страхування.)

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення страхувальником умов договору страхування, а саме, обов'язку інформування страховика при укладенні договору страхування про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальше інформування про будь-які зміни страхового ризику.

Враховуючи порушення відповідачем п. 10.4.1 договору страхування та встановлення факту вільного доступу до ключів від транспортного засобу, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про відмову у позові.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 35 ГПК України є безпідставними, оскільки, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, ключі від транспортного засобу Chevrole Suburban, державний номер ІІ 17 70 МІ передавались позивачем на контрольно-пропускний пункт, тобто, фактично передавались третім особам.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "BARS Co.ltd" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі № 910/2570/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

А.М. Демидова