Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №918/1631/13
Постанова ВГСУ від 02.12.2014 року у справі №918/1631/13
Постанова ВГСУ від 18.03.2014 року у справі №918/1631/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 918/1631/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача прокуратури третьої особи-Пінчук В.В., -Гудименко Ю.В., -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва (далі - АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва)на рішення та постановугосподарського суду Рівненської області від 25.06.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2014у справі№918/1631/13за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській областідо (третя особаАТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва - Ставищенська сільська рада Брусилівського району Житомирської області)провідшкодування 1504079,86 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного водокористуваннявстановив:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 (суддя Кочергіна В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (судді: Сініцина Л.М., Гудак А.В., Гулова А.Г.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.1166 ЦК України, ст.ст.149,151,152,224 ГК України, ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, ст.ст.48,111 Водного Кодексу України, ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.ст.9,48 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, скаржник вказує на те, що позивачем передчасно було направлено претензію відповідачу до винесення постанови від 18.07.2012 про притягнення до адміністративної відповідальності керівника Представництва, яку (постанову) в подальшому було скасовано рішенням Рівненського міського суду від 28.07.2014, що свідчить про недоведеність вини відповідача у завданні шкоди внаслідок самовільного водокористування. Крім того, заявник вважає, що нормою ч.1 ст.23 Кодексу України про надра його звільнено від обов'язку отримувати дозвіл на спецводокористування, оскільки вода ним добувалася для господарських потреб в ході ведення господарської діяльності.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

04.08.2011р. та 01.03.2012р. між ФГ "Калина" (орендодавець) та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (орендар) укладено договори оренди господарського двору (будівельно-виробничої бази) загальною площею 12тис.кв.м., який розташований за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с.Ставище, Хутір "Полісся", вул.Козацька, 1, та підписано акт від 04.08.2011 щодо приймання-передачі зазначеного господарського двору.

Актами прийому-передачі до вказаних договорів оренди господарський двір (будівельно-виробничу базу) було передано Представництву "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в строкове платне володіння і користування.

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ 853892 (виданий Старунському О.А.), серії ЯЛ 853884 (виданий Малаховській О.О.), серії ЯЛ 853893 (виданий Майстренко О.О.), цільове призначення земельних ділянок - ведення фермерського господарства.

Відповідно до паспортів на свердловини №1 від 19.07.2012, №2 від 19.07.2012, №3 від 19.07.2012, виготовлених після проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Житомирській області, власником водозаборів є Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.".

03-10.07.2012р. на підставі наказу №60-В від 02.07.2012 та направлення на перевірку №826 державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Житомирській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на території виробничої бази біля с.Ставище Брусилівського району, результати якої оформлені актом перевірки, підписаним перевіряючими державними інспекторами. Керівництво Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." від підпису акту перевірки відмовилося, про що на акті перевірки зроблено запис Рожкова Г.В., який представляє інтереси Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на підставі довіреності від 01.03.2012.

Перевіркою встановлено такі порушення природоохоронного законодавства, як-от: проведення забору води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування (ст.ст.44,48 Водного Кодексу України); первинний облік забраної води з підземного горизонту та води, яка використовується на технологічні потреби представництва, не ведеться (cт.44 Водного кодексу України та наказу Держкомстату України №264 від 27.07.1998 "Про затвердження типових форм первинного обліку").

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012 у визначеному законодавством порядку не оскаржувався.

На підставі акту перевірки від 03-10.07.2012 Державною екологічною інспекцією у Житомирській області складено припис №189/2 від 10.07.2012, яким зобов'язано Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." забір води з підземного горизонту здійснювати лише за наявності дозволу на спеціальне водокористування, а також вчинити наступні дії: 1) завести журнал первинного обліку води, яка забирається з підземного горизонту згідно встановленої форми ПОД-11; 2) подати статзвітність 2-ТП (водгосп) за 2011 рік та за 2 квартал 2012 року; 3) надати довідку щодо кількості забраної води з артезіанських свердловин, а саме з початку здійснення діяльності по 07.08.2011р., з 08.08.2011р. по 31.12.2011р., з 01.04.2012р. по 10.07.2012р.

За результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення №01052 від 16.07.2012 стосовно Енцо Статі (регіонального керівника Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.") за здійснення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.48 КУпАП, ст.110 Водного кодексу України, а також прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №01052 від 18.07.2012, якою Енцо Статі визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.48 КУпАП, ст.110 Водного кодексу, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.

На час прийняття оскаржуваного рішення протокол про адміністративне правопорушення №01052 та постанову про накладення адміністративного стягнення №01052 у визначеному законодавством порядку не було оскаржено та не скасовано.

Постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014, тобто під час апеляційного провадження у даній справі, скасовано постанову Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 18.07.2012, якою керівника Представництва було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.48 КУпАП.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 та зареєстрованої в Мін'юсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (із змінами і доповненнями), Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за І квартал 2012р., відповідно до якого розмір збитків становить 889261,32 грн.

10.07.2012р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на адресу Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." направлено претензію №64-15/5 з пропозицією в місячний термін відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в сумі 889261,32 грн.

Згідно довідки Представництва "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." №КZH/ES/4/3223/12 від 09.08.2012, підписаної регіональним керівником Е.Статі, на тимчасовій виробничій базі, яка розміщена за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с.Ставище, об'єм використаної води склав: за 4 квартал 2011 року - 11822м3, за 1 квартал 2012 року - 18534м3, за 2 квартал 2012 року - 2451м3, а всього - 32807м3.

З урахуванням зазначеної довідки та на підставі акту перевірки від 03-10.07.2012, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за ІV квартал 2011 року та ІІ квартал 2012 року, відповідно до якого розмір збитків становить 684818,54 грн.

13.08.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на адресу Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." направлено претензію №76-16/5 з пропозицією в місячний термін відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в сумі 684818,54 грн.

Платіжним дорученням №3833 від 06.11.2012 Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." сплачено 70000 грн. з призначенням платежу "відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування згідно претензії".

Платіжним дорученням №3401 від 20.07.2012 Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." сплачено 136 грн. коп. адміністративного штрафу з призначенням платежу "згідно постанови №01052 від 19.07.2012".

Враховуючи те, що дозвіл на спецводокористування та спеціальний дозвіл на користування надрами є різними дозволами, суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги посилання відповідача на ч.1 ст.23 Кодексу України про надра як на підставу звільнення від отримання дозволу на спеціальне водокористування, оскільки зазначеною нормою врегульовано випадки звільнення від отримання спеціального дозволу на користування надрами.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснюючи користування ділянкою надр при використанні артезіанської свердловини без спеціального дозволу на користування надрами в порушення вимог чинного законодавства діяв неправомірно, а, відтак, повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення та відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст.23 Кодексу України про надра апеляційною інстанцією не прийнято до уваги зважаючи на те, що реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого ст.23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, за наявності права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300куб.м. на добу). Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. В свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Згідно звітів про використання води за 2011 та 2012 роки за формою №2-ТП (водхоз) відповідач протягом спірного періоду використовував підземні води з 3-х артезіанських свердловин в переважній більшості на виробничі потреби, що не дозволяє відповідачу користуватися підземними водами без отримання спеціального дозволу на користування надрами та спростовує твердження відповідача про зворотне. Тому норма ст.23 Кодексу України про надра не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Апеляційний суд також відхилив наведені у доповненні до апеляційної скарги посилання Представництва на те, що постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 скасовано постанову Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 18.07.2012, якою керівника Представництва було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.48 КУпАП, а, отже, і спростовано правопорушення, яким обґрунтовуються вимоги позивача, оскільки постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 не спростовано наявності факту правопорушення з боку самого Представництва.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з п.6 ч.3 ст.111 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

В обґрунтування підстав для задоволення позову місцевий господарський суд правомірно послався на доведеність завдання шкоди внаслідок самовільного водокористування з вини відповідача наявними у справі доказами в їх сукупності, а саме актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012, приписом №189/2 від 10.07.2012, протоколом від 18.07.2012 №01052 про адміністративне правопорушення та постановою від 18.07.2012 №01052 про накладення адміністративного стягнення на Енцо Статі (керівника Представництва), якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (самовільне водокористування), передбаченого ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказані протокол та постанова на той час у встановленому порядку не були оскаржені та не були скасовані.

З врахуванням наведених вище норм законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належними доказами на підтвердження завдання відповідачем шкоди внаслідок порушення водного законодавства є вказані вище документи в їх сукупності, в тому числі матеріали справи про адміністративне правопорушення. За відсутності будь-якого з цих доказів, факт вчинення суб'єктом господарювання порушення водного законодавства не можна вважати доведеним.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та правильно зазначив апеляційний суд, на час апеляційного перегляду справи постанову №01052 від 18.07.2012 про накладення адміністративного стягнення було скасовано постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 в адміністративній справі №569/11000/14-а (а.с.107-110 том 3), яка є остаточною та набрала законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України (в редакції, чинній з 08.05.2014р.) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 в адміністративній справі №569/11000/14-а встановлено відсутність в діях керівника Представництва Енцо Статі складу адміністративного правопорушення (самовільне водокористування), передбаченого ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також встановлено відсутність порушення ним ст.48 Водного кодексу України.

Таким чином, в силу приписів ст.35 ГПК України та п.6 ч.3 ст.111 Водного кодексу України вищезазначені факти як такі, що мають преюдиціальне значення, не підлягають доведенню при розгляді даної справи, в якій бере участь Державна екологічна інспекція у Житомирській області. За таких обставин, протокол від 18.07.2012 №01052 про адміністративне правопорушення та постанова від 18.07.2012 №01052 про накладення адміністративного стягнення, які покладені судом першої інстанції в основу рішення від 25.06.2014, є незаконними та не породжують правових наслідків до спірних правовідносин, в зв'язку з чим не можуть вважатися доказами завдання шкоди внаслідок самовільного водокористування з вини відповідача.

В свою чергу, в порушення вимог ст.ст.43,101,105 ГПК України судом апеляційної інстанції належним чином не відхилено та не спростовано наведені у доповненні до апеляційної скарги посилання Представництва на те, що постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 скасовано постанову Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 18.07.2012, якою керівника Представництва було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.48 КУпАП, а, отже, і спростовано факт правопорушення, яким обґрунтовуються позовні вимоги.

Натомість, обґрунтовуючи притягнення Представництва до господарсько-правової відповідальності висновком про те, що відповідач неправомірно та в порушення вимог чинного законодавства здійснював користування ділянкою надр при використанні артезіанської свердловини без отримання спеціального дозволу на користування надрами, суд апеляційної інстанції в порушення приписів ст.ст.22,83,101 ГПК України фактично вийшов за межі заявленого позову, предметом якого є відшкодування 1504079,86 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного водокористування (без дозволу на спеціальне водокористування), оскільки з матеріалів справи не вбачається подання відповідного клопотання позивачем в порядку п.2 ст.83 ГПК України. При цьому, судом помилково ототожнено правовідносини користування надрами та правовідносини спеціального водокористування, які регулюються окремими кодифікованими законодавчими актами (Кодексом України про надра та Водним кодексом України відповідно).

Таким чином, апеляційна інстанція передчасно дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, судами помилково залишено поза увагою наступне.

Згідно з ч.5 ст.3 ГК України господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.19 Кодексу України про надра останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, такі виняткові випадки визначено в ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції від 14.07.2011р., чинній в період видобутку підземних вод), згідно з якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Разом з тим, частинами 1 та 2 ст.48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень ч.5 ст.3 ГК України, ч.1 ст.23 Кодексу України про надра та ч.2 ст.48 Водного кодексу України землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право видобувати для власних господарсько-побутових потреб підземні води з лімітом 300 кубічних метрів на добу без будь-яких спеціальних дозволів, в тому числі й дозволу на спецводокористування, чим спростовується висновок апеляційного суду про зворотне.

При цьому, з'ясування обставин цільового призначення використання видобутої води (для задоволення господарсько-побутових чи промислових (виробничих) потреб суб'єкта господарювання) має істотне значення в аспекті встановлення підстав для звільнення землекористувача від отримання дозволу на спецводокористування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з посиланням на звіти про використання води за 2011-2012рр. за формою №2-ТП (водхоз), відповідач протягом спірного періоду (з 01.09.2011р. по 30.06.2012р.) використовував підземні води з 3-х артезіанських свердловин в переважній більшості на виробничі потреби, пов'язані з господарською діяльністю, що є спеціальним водокористуванням та може здійснюватися лише за наявності дозволу на спеціальне водокористування.

Однак, такі висновки судів в частині переважного використання води мають характер припущень та суперечать вимогам ст.ст.32,36,43 ГПК України, оскільки судами в площині застосування ч.1 ст.23 Кодексу України про надра чітко не розмежовано обсяги видобутої води, яка використовувалася відповідачем в період з 01.09.2011р. по 30.06.2012р. для виробничих (промислових) потреб та для власних господарсько-побутових потреб в ході проведення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій достеменно не з'ясовано обставини набуття чи відсутності набуття відповідачем статусу легітимного землекористувача (в розумінні ч.1 ст.23 Кодексу України про надра) щодо земельних ділянок, з надр яких відповідачем видобувалися підземні води. Зокрема, чи можуть вважатися укладені між ФГ "Калина" (орендодавець) та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (орендар) договори оренди господарського двору (будівельно-виробничої бази) від 04.08.2011 та від 01.03.2012 належними доказами одержання відповідачем права користування земельними ділянками площею 12тис.кв.м., розташованими за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с.Ставище, Хутір "Полісся", вул.Козацька, 1, в складі орендованого цілісного майнового комплексу будівельно-виробничої бази. Апеляційний суд обмежився лише посиланням на знаходження вказаних земельних ділянок у власності фізичних осіб, не встановивши наявність чи відсутність у відповідача статусу титульного користувача цих земельних ділянок.

Судами також не досліджено тих обставин, чи перевищував відповідач у спірний період встановлений законом добовий ліміт видобутку води (300куб.м.), який в сукупності з її цільовим використанням (для власних господарсько-побутових потреб) та наявністю статусу землекористувача звільняє останнього від обов'язку отримання спеціального дозволу на водокористування.

Наведені обставини, які достеменно не встановлені судом, не виключають наявність у відповідача як землекористувача права на видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб без спеціального дозволу на водокористування.

З огляду на це, колегія визнає передчасним висновок судів про те, що положення ст.23 Кодексу України про надра, які передбачають звільнення землекористувача від обов'язку отримання дозволу на спецводокористування за певних умов (видобуток води для власних господарсько-побутових потреб в обсязі не більш як 300куб.м. на добу), не поширюються на спірні правовідносини за участю відповідача.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо встановлення факту вчинення з вини відповідача правопорушення у вигляді самовільного водокористування, доведеності чи недоведеності завдання шкоди внаслідок його протиправної бездіяльності, дійсного розміру збитків з врахуванням обсягів води, використаної для виробничих потреб, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.35,43,83,101,105 ГПК України), які унеможливили достеменне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, оскільки наявна у справі постанова Рівненського міського суду від 28.07.2014 в адміністративній справі №569/11000/14-а була прийнята лише під час апеляційного перегляду справи та об'єктивно не могла предметом оцінки місцевого господарського суду, колегія вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови та передачі справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Водночас, касаційна інстанція на підставі ст.11112 ГПК України вважає за необхідне доручити суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи визначити і розмежувати обсяги води, що використані відповідачем для задоволення господарсько-побутових та промислових (виробничих) потреб, із загального обсягу води 32807м3, видобутої в спірний період. При цьому, господарський суд не позбавлений права витребувати від позивача уточнений розмір позовних вимог та здійснений перерахунок збитків, а разі необхідності розв'язання питань, що потребують спеціальних знань, призначити відповідну судову експертизу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі №918/1631/13 скасувати з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун