Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.11.2016 року у справі №915/393/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 915/393/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"на рішення та постановугосподарського суду Миколаївської області від 18.05.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016у справі№ 915/393/16господарського судуМиколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"проспонукання до виконання мирової угоди на стадії виконання та стягнення 1 500 000,00 грн.,за участю представника від відповідача: Палькевич Н.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі №915/393/16 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С, - головуючий, Євсіков О.О., Плюшко І.А. у відповідності із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ТОВ "Зоря-Сервіс" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз") про спонукання до виконання мирової угоди на стадії виконання від 28.07.2004, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі №8/167, з урахуванням додаткових угод до неї від 01.08.2006 №1, від 03.01.2007 №2, від 30.03.2007 №3, від 05.07.2007 № 4, та стягнення 1 500 000,00 грн. боргу, з яких 48 686,45 грн. - залишок заборгованості за грудень 2009 року, визначений як різниця між узгодженою в додатковій угоді № 4 до мирової угоди сумою 114500 грн., яка підлягала сплаті протягом грудня 2009 року, та сумою 65813 грн. 55 коп., яка заявлена до стягнення в іншій господарській справі №915/229/16; 1 374 000,00 грн. - заборгованість за період січень-листопад 2010 року включно згідно додаткової угоди від 05.07.2007 № 4; 77 313 грн. 55 коп. - частка боргу за січень 2011 року згідно додаткової угоди від 05.07.2007 № 4.

Позов обгрунтовано тим, що ПАТ "Миколаївгаз" не виконує в добровільному порядку грошові зобов`язання щодо сплати грошових коштів у строки і сумах, визначених у мировій угоді в редакції додаткової угоди №4, які затверджено відповідними ухвалами господарського суду.

Позивач вказує на неможливість пред`явлення ухвал про затвердження мирової угоди та додаткової угоди №4 до державної виконавчої служби як виконавчих документів через їх невідповідність вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.05.2016 (суддя: Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (судді: Філінюк І.Г. - головуючий, Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.), позов задоволено, стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" 1500000 грн. заборгованості.

Задовольняючи позов у даній справі господарські суди виходили із того, що умови укладених сторонами мирової угоди від 28.07.2004 і додаткової угоди №4 до неї, які затверджено відповідними ухвалами господарського суду у справі №8/167, є обов`язковими для сторін, в тому числі, і для відповідача щодо погашення заборгованості у визначені строки та сумах.

Водночас суди дійшли висновку про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "Миколаївгаз", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 256, 257, 261, 267, 530 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за мировою угодою.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "Зоря-Сервіс" у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність.

Позивач зазначає, що його порушене право на отримання від відповідача 7 512 118,08 грн. боргу було захищено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 у справі №8/167 та наказом від 26.12.2003. Після укладення мирової угоди та додаткових угод до неї право позивача було захищено ухвалами господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 та 19.07.2007 про затвердження мирової угоди та додаткової угоди №4 до неї. Вказані ухвали були виконавчими документами.

З 2004 по 2007 роки відповідач добровільно виконував умови мирової угоди, проте з вересня 2007 перестав сплачувати кошти.

З 11.03.2008 по 24.10.2014 ухвали суду від 10.08.2004 та 19.07.2007 про затвердження мирової угоди та додаткової угоди №4 до неї знаходились на примусовому виконанні в Державній виконавчій службі. І тільки 24.10.2014 державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження.

У ТОВ "Зоря-Сервіс" з 11.03.2008 не було можливості реалізувати своє право через суд, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди вже знаходилася на виконанні в ДВС. У ТОВ "Зоря-Сервіс" не було права на позов. Таким чином, строк за вимогами у даній справі почав спливати з 27.10.2014, тобто з моменту отримання постанови державного виконавця і на момент подання позову не сплинув.

Позивач вказує, що держава, прийнявши на себе зобов`язання виконати судове рішення, а через 6,5 років по формальним причинам повернувши виконавчий документ стягувачу, всі ці роки юридично позбавляла ТОВ "Зоря-Сервіс" права на стягнення цієї заборгованості з відповідача в судовому порядку.

ТОВ "Зоря-Сервіс" не повинно і не може відповідати за неправомірні дії та бездіяльність держави. А на сьогоднішній день стверджувати, що строк позовної давності сплинув, тому що ТОВ "Зоря-Сервіс" нічого не робило, є несправедливим.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 у справі №8/167 стягнуто з ВАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" борг у сумі 7512118,08 грн. та збитки від інфляції у сумі 1075317,75 грн.

26.12.2003 господарським судом видано відповідний наказ, на виконання якого відділом ДВС Ленінського району управління юстиції м.Миколаєва відкрито виконавче провадження 21.01.2004.

На стадії виконання судового рішення позивач та відповідач уклали мирову угоду від 28.07.2007, яку затверджено ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі №8/167, у зв`язку з чим державним виконавцем винесено постанову від 29.11.2004 про закінчення виконавчого провадження.

В подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до мирової угоди від 28.07.2004, в тому числі додаткова угода №4 від 05.07.2007, яку затверджено ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007.

Згідно умов мирової угоди від 28.07.2004 в редакції додаткової угоди №4 від 05.07.2007, остаточним терміном погашення заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" перед ТОВ "Зоря-Сервіс" є грудень 2011 року.

Судами встановлено, що у вересні 2007 року відповідач припинив виконувати графік погашення боргу, встановлений додатковою угодою №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004, у зв`язку з чим позивач звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження.

11.03.2008 постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.2007 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004.

Постановою від 25.03.2008 державний виконавець Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції зупинив виконавче провадження, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В подальшому вказане виконавче провадження передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, яке 16.12.2008 постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області прийнято до виконання з привласненням номеру ВП №10706927.

01.03.2013 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області виніс три постанови у виконавчому провадженні ВП №10706927: про поновлення виконавчого провадження; про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження у зв`язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство.

31.03.2014 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області поновив виконавче провадження ВП №10706927, про що виніс постанову.

18.04.2014 ПАТ "Миколаївгаз" звернулося до суду зі скаргою про визнання неправомірною постанови про поновлення виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 у справі №8/167, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.14, зазначену заяву боржника задоволено. Цими судовими актами встановлено, що ухвала господарського суду Миколаївської області у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди від 05.07.2007 №4 до мирової угоди на стадії виконання від 28.07.2004, у порушення вимог ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" не містить строку пред`явлення її до виконання, а тому вона не є підставою для відкриття виконавчого провадження.

22.10.2014 начальником відділу ПВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області скасовано постанову від 11.03.2008 про відкриття виконавчого провадження №10706927 та всі постанови державних виконавців, винесені у даному виконавчому провадженні.

24.10.2014 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі №8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.2004 у справі №8/167 і оригінал ухвали від 19.07.2007, згідно супровідного листа №02.1-24/6210 від 24.10.2014.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 у справі №915/2140/14 позовні вимоги ТОВ "Зоря-Сервіс" задоволено та стягнуто з ПАТ "Миколаївгаз" 100000,0 грн. заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004 за період липень 2007 - серпень 2007 року та частку боргу за вересень 2007 року.

Рішенням суду від 05.10.2015 у справі № 915/1395/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного суду та Вищого господарського суду України, позов стягнуть з ПАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" 700000 грн., із яких: 57186 грн. 45 коп. - залишок заборгованості за вересень 2007 року; заборгованість за жовтень 2007 року - лютий 2008 року по 114500 грн. щомісяця; 70313 грн. 55 коп. - частка заборгованості за березень 2008 року.

Судами встановлено, що ПАТ "Миколаївгаз" не виконано грошові зобов`язання за мировою угодою, в редакції укладеної до неї додаткової угоди № 4, щодо погашення заборгованості, починаючи з грудня 2009 року.

6. Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню при вирішенні спору

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. 1 ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

7. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що мирова угода від 28.07.2004 та додаткові угоди до неї, які затверджено ухвалами господарського суду Миколаївської області у справі №8/167, є обов`язковими для сторін, зокрема для ПАТ "Миколаївгаз" щодо погашення заборгованості у визначені строки та сумах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку обґрунтовано взято до уваги п. 7.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за яким якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо виконання умов мирової угоди відповідач судам не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог.

Натомість, суди встановили, що надані позивачем докази підтверджують наявність заявленої у позові заборгованості.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.

Судами правомірно не взято до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки встановлено, що про наявність порушеного права позивач дізнався після відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження та повернення оригіналів ухвали у справі № 8/167 згідно супровідного листа № 02.1-24/6210 від 24.10.2014, які отримано позивачем 27.10.2014.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 у справі №8/167 про стягнення з ВАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" 7512118,08 грн. боргу та 1075317,75 грн. інфляційних втрат, виконана не була, оскільки на стадії виконання даного судового рішення сторони уклали мирову угоду від 28.07.2007.

Ухвала суду про затвердження мирової угоди знаходилася на виконанні в ДВС більше шести років, проте також виконання не відбулося з наведених вище підстав.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи держави допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012).

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012).

Таким чином, ТОВ "Зоря-Сервіс", маючи встановлене судом право на спірні кошти фактично позбавлене можливості його реалізувати інакше, як через звернення до суду із позовом про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення відповідного боргу.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Скаржником не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі № 915/393/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

І. Плюшко