Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 904/6524/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуДержавного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 р. (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Прудніков В.В., Чус О.В.)у справі№ 904/6524/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"доДержавного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"провнесення змін до договору,за участю представників:позивачане з'явились,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2014 р. у справі № 904/6524/13 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2014 р. у справі № 904/6524/13 скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Внести до Акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача - Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" від 01.09.2004 р. зміни у редакції додаткової угоди від 10.06.2013 р. № 2/13 до договору № 89-Ц від 01.01.2002 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас.

Виключити з Акта екологічної, аварійної та технологічної броні електроспоживання споживача від 01.09.2004 р. відомості щодо величин екологічної броні електропостачання та обладнання, на якому згруповані струмоприймачі екологічної броні електропостачання.

В решті позову відмовити".

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 20 ГК України, ст. 651 ЦК України, ст. 12 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (енергопостачальник, позивач), та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (споживач, відповідач) укладено договір № 89-Ц про постачання електричної енергії ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" для споживачів Дніпропетровської області від 01.01.2002 р., предметом якого є постачання і передача електроенергії енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії споживачем.

На виконання наказу Мінпаливенерго України від 19.01.2004 р. № 26 "Про порядок складення акта екологічної, аварійної та технологічної броні електроспоживання споживача" та відповідно до Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2052 (далі - Порядок №2052), між сторонами складений акт екологічної, аварійної та технологічної броні електроспоживання споживача від 01.09.2004 р., відповідно до якого встановлено, що величина екологічної броні споживача складає: потужність 302кВт, добове електроспоживання 1 тис. кВт/год. Даний акт підписано уповноваженими представниками постачальника електричної енергії та споживача, а також погоджено Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної теплової енергії в Дніпропетровській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 р. № 897 було внесено зміни у Порядок № 2052, на підставі яких Перелік споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, на думку позивача втратив чинність.

Задовольняючи позов частково та вносячи зміни до договору, апеляційний суд виходив з того, що вищевказаний Перелік втратив чинність, нового переліку на часі не затверджено, а тому відповідач на момент пред'явлення позову до суду не відноситься до переліку споживачів, яким надається право на використання екологічної броні електропостачання. Позивач також просив встановити, що відповідно до ст. 651 ЦК України зміни до акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача застосовуються до відносин між сторонами з 06.10.2012 р., тобто з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 р. № 897 "Про внесення змін до Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання". За висновком апеляційного суду, вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки у позовній заяві йшлося про внесення змін до договору, а такий пункт у договорі відсутній і позивач не звертався з пропозицією включити його до договору.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом (вих. № 1827/0330), яким просив відповідача підписати та скріпити печаткою проект додаткової угоди до договору № 89-Ц від 01.01.2002 р. у зв'язку із зміною чинного законодавства щодо встановлення екологічної броні. Проект даної додаткової угоди № 2/13 від 10.06.2013 р. було додано до цього листа.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач 26.07.2013 р. листом повідомив позивача про те, що додаткова угода № 2/13 від 10.06.2013 р. не може бути підписана зі сторони відповідача, оскільки Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" внесено до переліку об'єктів підвищеної небезпеки у Дніпропетровській області, який до цього часу не втратив чинність. Крім того відповідач зазначив, що згідно з витягом з протоколу наради під головуванням Прем'єр-міністра України від 10.06.2013 р. були прийняті окремі доручення обласним держадміністраціям вжити заходів щодо недопущення обмеження енергопостачальними компаніями постачання електричної енергії водопровідно-каналізаційним підприємствам та припинення постачання питної води у населених пунктах України.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" екологічна броня електропостачання споживача - мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім побутових споживачів), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 20 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання споживачам для них встановлюється екологічна броня електропостачання.

На підставі ч. ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники погоджують з відповідним споживачем величину екологічної броні електропостачання, яка має бути затверджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. У разі недосягнення згоди між споживачем та енергопостачальником щодо величини екологічної броні електропостачання остаточне рішення приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Відповідно до вимог законодавства в разі несплати коштів за електричну енергію на рівні екологічної броні постачальник не має права припинити постачання, а споживач не має обов'язку самостійно припинити споживання електричної енергії. Іншими словами, постачальник повинен постачати електричну енергію навіть у випадках відсутності плати за таке постачання.

Так, ч. 8 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

Аналогічні норми містять Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 р. № 910, далі - ПКЕЕ або Правила).

Так, відповідно до п. 7.2 ПКЕЕ у разі, якщо споживач має погоджену технологічну, аварійну та екологічну броню, обмеження постачання електричної енергії має бути виконано не нижче зарезервованого рівня аварійної броні, а за відсутності оплати за обсяг електричної енергії, що необхідний для забезпечення аварійної броні, не нижче рівня екологічної броні.

Згідно з п. 7.9 ПКЕЕ споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачання та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

Підпунктом 3 п. 10.2 ПКЕЕ встановлено: споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої.

Законодавством також встановлено порядок фінансування екологічної броні електропостачання.

Так, ч. 7 ст. 20 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що фінансування екологічної броні електропостачання при несплаті або неповній оплаті за спожиту електроенергію споживачами, що мають таку броню, здійснюється з державного або місцевих бюджетів та відповідних джерел доходів цих споживачів (зупинення дії цієї норми Верховною Радою України визнане неконституційним згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники мають право на відшкодування несплаченої споживачем частини вартості електричної енергії, що постачається йому на рівні екологічної броні електропостачання, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Акт екологічної броні складається відповідно до Інструкції про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.01.2004 р. № 26.

Згідно з п. 1.2 Інструкції акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача - документ установленої форми, складений відповідно до вимог цієї Інструкції, у якому зазначені загальні відомості про споживача, перелік струмоприймачів, віднесених до екологічної, аварійної та технологічної броні, визначені їх навантаження, добове електроспоживання та враховано час, необхідний для завершення технологічного процесу (циклу виробництва).

Відповідно до п. 3.8 Інструкції спірні питання, що виникають між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) під час визначення та встановлення величин екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, оформлюються протоколом розбіжностей та в десятиденний термін подаються для розгляду до територіального підрозділу Держенергонагляду. Рішення Держенергонагляду є остаточним.

Відповідно до п. 3.6 вказаної Інструкції термін дії акта не обмежується. Визначені в Акті величини екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання не можуть бути змінені без перегляду Акта в установленому порядку.

Місцевий суд вірно зазначив, що підписання акта екологічної броні між сторонами не ставиться в залежність від внесення чи невнесення відповідача до переліку споживачів та їх обладнання, до якого має бути встановлена екологічна броня, оскільки навіть відсутність відповідача у такому переліку не виключає можливість встановлення для нього екологічної броні.

Згідно з п. 2 Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2052, до переліку споживачів електроенергії та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, включаються споживачі, об'єкти яких у встановленому порядку включено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, а також інші споживачі, яких визначено такими відповідно до законодавства.

ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" 21.07.2003 р. було внесено до журналу обліку об'єктів підвищеної небезпеки, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки від 21.07.2003 р. Доказів звернення у встановленому порядку, що передбачений приписами п. 6 Порядку № 2052, про виключення відповідача із переліку підприємств, для яких має бути встановлена екологічна броня, та відповідного рішення позивач до справи не надав.

Також місцевим судом встановлено, що відключення відповідачу гарантованої актом екологічної броні може призвести до виникнення надзвичайної ситуації санітарно-епідеміологічного характеру внаслідок припинення відповідачем водопостачання містам Павлоград, Першотравенськ, Синельникове та Тернівка Дніпропетровської області, що підтверджується договорами, наданими відповідачем до матеріалів справи. Відповідно ж до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Хибним є висновок апеляційного суду про те, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 03.10.2012 р. № 897 чинний до цього Перелік споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, втратив чинність, оскільки Постанова № 897 не містить жодних відповідних застережень. Постановою № 897 лише було зобов'язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації у місячний строк в установленому порядку переглянути і затвердити відповідні переліки з урахуванням додаткових вимог, що визначені цією Постановою у Порядку № 2052.

Роблячи висновок про невідповідність підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" зазначеним додатковим вимогам (без посилань на будь-які належні і допустимі докази) та фактично скасовуючи для підприємства екологічну броню електропостачання, апеляційний суд перебрав на себе функцію відповідного державного органу, до компетенції якого віднесено вирішення таких питань.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 р. скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2014 р. у справі № 904/6524/13 залишити в силі.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова О.А. Кролевець