Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 303/734/24

провадження № 51 - 4998 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071120000506, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Алискерово Болибинського району Манаданської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2024 року затверджено угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, укладену 29 травня 2024 року в м. Мукачево у кримінальному провадженні № 12023071120000506 від 7 серпня 2023 року. Визнано ОСОБА_6 винним за ч. 1 ст. 286-1 КК та призначено йому узгоджену сторонами угоди міру основного покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказаний вирок суду.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що поза увагою місцевого суду залишилось те, що відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», у справах про злочини, передбачені розділом XI «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту», укладення угоди про примирення не допускається, оскільки таке кримінальне правопорушення не регулюється положеннями ч. 3 ст. 469 КПК, а можливе тільки укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим при наданні потерпілим письмової згоди прокурору на укладення такої угоди. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишились доводи апеляційної скарги прокурора про порушення місцевим судом вимог частин 1, 3 ст. 475 КПК, оскільки угода про примирення не відповідала вимогам КПК та не могла бути затверджена, а призначена міра додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не визначалася угодою. Вказує, що суд апеляційної інстанції також не надав оцінку доводам сторони обвинувачення про безпідставне визнання місцевим судом обставиною, яка пом`якшує покарання-повне відшкодування завданого збитку здоров`ю потерпілого, оскільки вказана обставина нічим не підтверджується та не була досліджена судом. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув, безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, а тому ухвала не відповідає вимогам закону.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Кримінальним процесуальним законом визначено суттєві особливості розгляду кримінальних проваджень на підставі угод. Главою 35 «Кримінальне провадження на підставі угод» КПК передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, порядок судового провадження на підставі угоди. Відповідно кримінальним процесуальним законом передбачено також особливості апеляційного оскарження вироку на підставі угоди.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 394 КПК визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим відповідно до положень ст. 394 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2024 року затверджено угоду про примирення, укладену 29 травня 2024 року, в межах кримінального провадження № 12023071120000506 між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 , відповідно до умов якої, останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК та призначено узгоджене вказаними сторонами основне покарання.

Не погодившись із зазначеним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, мотивуючи це тим, що у прокурора відсутні підстави для оскарження вищезазначеного вироку суду на підставі угоди про примирення між потерпілим й обвинуваченим, оскільки вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскаржений обмеженим колом суб`єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у ч. 3 ст. 394 КПК.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржено в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угоду не може бути укладено.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що свої вимоги сторона обвинувачення мотивувала тим, що місцевий суд ухвалив незаконний вирок та незаконно затвердив угоду про примирення у кримінальному провадженні, в якому вона не могла бути затверджена, оскільки внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_6 першочергово завдано шкоди суспільним інтересам у сфері безпеки дорожнього руху, а за таких умов укладення угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим є неприпустимим.

Тобто вирок оскаржувався прокурором в тому числі із підстав, з яких, відповідно до вищевказаних положень кримінального процесуального закону, він міг бути оскаржений прокурором, адже прокурор в апеляційній скарзі наполягав на тому, що, на його думку, угода про примирення у цьому провадженні не може бути укладена.

Однак, суддя апеляційного суду, необґрунтовано встановивши, що відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК у прокурора були відсутні підстави для оскарження вищезазначеного вироку суду на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначив в ухвалі доводи прокурора про неможливість затвердження угоди про примирення саме у кримінальних провадженнях, передбачених ст. 286- 1 КК, які мали б бути оцінені апеляційним судом в ході розгляду апеляційної скарги по суті.

Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційного суду не врахував вказаних обставин і тим самим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, а ухвала судді апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3