Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 916/1672/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Олена" на постановувід 21.10.2015 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1672/15 господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "Олена"до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" пропро визнання договору продовженим

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ПП "Олена" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" про визнання договору №214/П-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013 року поновленим (продовженим) до 12 серпня 2016 року з посиланнями на приписи статей 202, 203, 215, 764, 777 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного комунального майна" та статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він після 31 грудня 2014 року, тобто після дати спливу дії договору балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013 року по 31 січня 2015 року включно продовжував користуватися відповідними місцями для парковки, у зв'язку з чим обґрунтовано та законно вважає відповідний договір пролонгованим.

23.04.2015 рок ПП "Олена" надало на адресу суду заяву в якій просило залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 9 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та повернути сплачений судовий збір.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів не може бути прирівняне за своєю правовою природою до права володіти та розпоряджатися земельною ділянкою.

Також відповідач зазначав, що з моменту закінчення дії договору №214/П-сл20132/03-01 позивач не використовує земельну ділянку по вул. Старосінній, 2-35, а з 23.01.2015 року КП "Одестранспарксервіс" укладено договір балансоутримання місць для паркування за спірною адресою, з іншим оператором ТОВ "Одеспассервіс".

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.2015 р. (суддя О.В. Цісельський) позов задоволено повністю; визнано договір № 214/п-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013р., укладений між приватним підприємством "Олена" та комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" поновленим (продовженим) до 12.08.2016 року та стягнуто з КП "Одестранспарксервіс" на користь ПП "Олена" витрати на сплату судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку, що спірний договір містить в собі ознаки декількох договорів, а саме найму (оренди), оренди землі та послуг, тому для вирішення спірних питань, пов'язаних із цим договором слід застосовувати відповідні приписи закону, що регулюють виникненні між сторонами правовідносини. Судом першої інстанції встановлено, що позивач до закінчення строку дії договору звертався до відповідача з пропозицією продовжити термін дії договору, проте, відповідач, у встановлений законом термін відповіді на пропозицію позивача не надав, натомість, всупереч приписам статті 777 Цивільного кодексу України, не сповістивши позивача, уклав із іншим суб'єктом господарювання аналогічний договір.

За апеляційною скаргою КП "Одестранспарксервіс" Одеській апеляційний господарський суд (судді: Я.Ф. Савицький, О.О. Журавльов, Н.М. Принцевська) переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.10.2015 р., скасував вказане рішення та прийняв нове рішення, яким в задоволені позову відмовив.

Мотивуючи рішення суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку, що договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013 № 214/П-СЛ-20132/03-01 не є за своєю правовою природою договором оренди, таким чином, до нього не можуть бути застосовані положення частини першої статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо його продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. З аналогічних підстав до цього договору не можуть бути застосовані норми частини першої статті 777 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін після закінчення строку його дії.

Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора переважного права на укладення нового договору на новий термін після закінчення строку його дії.

Також, 22.10.2015 року Одеським апеляційним господарськими судом (судді: Я.Ф. Савицький, О.О. Журавльов, Н.М. Принцевська) була винесена додаткова постанова у справі, якою на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України було стягнуто з Приватного підприємства "Олена" (65031, м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 24а, кв. 33, ЄДРПОУ 25040472) на користь Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (65023, м. Одеса, вул. Ніженська, 51, код ЄДРПОУ 38018133) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

ПП "Олена" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить повністю скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2015 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судом першої інстанції цілком правильно застосовано до спірних правовідносин вимоги статті 777 Цивільного кодексу України, які передбачають наявність у орендаря переважного права на подовження договору оренди, адже за висновками суду першої інстанції договір є змішаним і містить в собі елементи договору оренди (найму).

Скаржник наголошує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірний договір не є за своєю правовою природою договором оренди, не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що вказаний договір є змішаним та містить елементи договору оренди.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при винесенні постанови неправильно застосовано приписи статті 628 Цивільного кодексу України і помилково не застосував статтю 777 Цивільного кодексу України, яка мала бути застосовано до спірних правовідносин.

У відзиві на касаційну скаргу КП "Одестранспарксервіс" просить залишити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що спірний договір не ґрунтується на статтях 764,777 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не може визнаватися як найм (оренда) майна або речового права.

Спірний договір не містить жодних істотних умов договору найму (оренди державного та комунального майна, оренди землі). Зокрема, умовами цього договору не передбачається передача у строкове платне користування об'єкта оренди та його повернення, а також сплата орендної плати з урахуванням її індексу.

Можливість укладення договорів балансоутримання місць для паркування передбачена Законом України "Про благоустрій населених пунктів".

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначає, що апеляційний господарський суд вірно звернув увагу на те, що договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора переважного права на укладення нового договору на новий термін після закінчення строку його дії

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 20.05.2013 року між КП "Одестранспарксервіс" (уповноважена особа) та ПП "Олена" (оператор) укладено договір балансоутримання місць паркування № 214/П-СЛ-20132/03-01 (том 1 а.с.11-14).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, рішення Одеської міської ради від 23.12.2011р. № 1631-VI "Про затвердження Правил благоустрою території м. Одеса" у новій редакції, рішення Одеської міської ради від 22.11.2011р. № 1534-VI, рішення Одеської міської ради від 08.04.2011р. № 520-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси", рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі" уповноважена особа надає право оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) загальною площею 302,50 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Старосінна, 2-35 (302,50 кв.м.).

Оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку передбаченому договором (пункт 1 договору).

Пунктами 6.1. та 6.2. договору термін дії договору визначається на період з 01.05.2013 р. по 31.12.2014 р., дія договору припиняється після закінчення строку, на який договір було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора переважного права на укладення нового договору на новий термін після закінчення строку його дії.

Додатком до договору № 1 сторони погодили розмір ставок збору за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2013 р. Додатком до договору № 2 сторони погодили розмір ставок збору за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р.

25.11.2014 року позивач листом № 89 звернувся до відповідача із пропозицією про продовження терміну дії договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 від 20.05.2013 р. надавши для підписання додаткову угоду № 3, в якій термін дії договору було визначено на період з 20.05.2013 р. по 12.08.2016 р. Зазначений лист було направлено відповідачу цінним листом із описом вкладення, що підтверджено матеріалами справи (том 1 а.с.18, 19,20, 21, 22).

Не отримавши відповідь на зазначений лист, позивач знов звернувся до відповідача із зазначеним листом, який було отримано відповідачем 17.01.2015 року.

31.01.2015 року відповідачем було укладено договір № 06/П-СЛ-2015/03-01 балансоутримання місць для паркування із ТОВ "Одеспассервіс", який за виключенням розміру майданчика для паркування, абсолютно тотожній договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 від 20.05.2013 року (том 1 а.с.57-61).

16.02.2015 року відповідач листом за № 27 довів до відома позивача про відмову в укладенні договору балансоутримання місць паркування по вул. Старосінна, 2-35 із посиланням на численні скарги, невиконання позивачем умов договору по дообладнанню майданчика знаками, розміткою, дотримання санітарних норм. При цьому про укладання договору № 06/П-СЛ-2015/03-01 балансоутримання місць для паркування із ТОВ "Одеспассервіс" відповідач позивачу не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги ПП "Олена" про визнання договору №214/П-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013 року поновленим (продовженим) до 12 серпня 2016 року на підставі приписів статей 202, 203, 215, 764, 777 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного комунального майна" та статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частин 1 та 2 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами першої, другою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013 № 214/П-СЛ-20132/03-01 за своєю правовою природою не є договором оренди в розумінні приписів частини першої статті 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини першої статті 777 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1 та 15 Закону України "Про оренду землі".

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора переважного права на укладення нового договору на новий термін після закінчення строку його дії, колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2015 року та приймаючи нове рішення Одеський апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу Комунального підприємства "Одестранспарксервіс".

При цьому, апеляційним господарським судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Як зазначалося вище, судом апеляційної інстанції 22.10.2015 року була винесена додаткова постанова у справі, якою на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України було стягнуто з Приватного підприємства "Олена" (65031, м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 24а, кв. 33, ЄДРПОУ 25040472) на користь Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (65023, м. Одеса, вул. Ніженська, 51, код ЄДРПОУ 38018133) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті додаткової постанови від 22.10.2015 року, апеляційним судом правильно були застосовані норми процесуального права, а саме статті 88 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 р. у справі № 916/1672/15 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач