Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/26629/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представників:позивача - Романова В.М. відповідача - Богач М.М. ГПУ - Чубенко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" напостанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013р.у справі№ 2а-10104/10/0470за позовомПублічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"до1. Дніпропетровської митниці (правонаступника Криворізької митниці), 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за участюПрокуратури Дніпропетровської області провизнання протиправним рішення та відшкодування шкоди

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося з позовом, в якому просило:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00495 від 27.04.2010р.;

- визнати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010р. протиправним;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м.Дніпропетровськ, на користь ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 15 551,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтоване витребування у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.01.2010р. між ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та компанією SЕМРЕRТRАNS Веlchatow Sp z о.о., м.Белхатів, Польща було укладено зовнішньоекономічний контракт №662-09, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався здійснити поставку товару позивачу на умовах контракту та додатків до нього, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у контракті.

24.04.2010р. для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №113050000/2010/003324 відповідно до якої для проведення відповідачем-1 митного оформлення товару - стрічки конвеєрні завширшки не менш як 800 мм, але не більш як 1200 мм, армована лише текстильними матеріалами гумотканева та бумага силіконова, в рулонах: - стиковочний матеріал до конвеєрної стрічки гумотканевої 20008Т5000 19+9К бумага силіконова - 15,20 кг, темно-жовтого кольору, з обох боків силіконизована, без розчинювача завтовшки 68 мкм. Уміст волокон отриманих механічним, хімічним способом - 90/10%; - маса - 79+/-4і/М2; наявність шарів - одношарна; - форма виготовлення - рулонна; - вид обробки - покраска. Виробником було заявлено ЗАТ «Семпертранс Белхатов», Польща.

Під час здійснення перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені згідно витягу із цінової бази даних ЄАІС ДМСУ було встановлено, що заявлена ціни товарів - стрічки: 2, 67 EUR за кг є нижчою ніж стрічка цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) та становить 3, 1604 EUR за кг та бумага: 1,5 EUR за кг є нижчою ніж бумага цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) та становить 7,6191 EUR за кг.

У зв'язку з наведеним, митним органом було запропоновано позивачу для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями. Позивача було ознайомлено з цим записом під підпис. На зворотньому боці ДМВ-1 було відображено, що з декларантом проведено консультацію згідно вимог ст. 267 Митного кодексу України, та повідомлено про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 22.03.2008р. №230.

Проте запропоновані до надання, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, документи, позивачем надано не було.

Таким чином, відповідачем - 1 було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010р. з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, після розгляду пакету документів, поданих позивачем до митного оформлення, та наявної інформації у відділі КМВ про ціни на подібний товар, митницею було запропоновано позивачу подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару, серед яких: прайс-лист фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Позивача було ознайомлено з цим записом під підпис.

Стаття 88 МК України зобов'язує декларанта надати митному органові передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Водночас, як вбачається з декларації митної вартості № 700000005/9/003518 позивачем було зазначено про відмову в наданні додаткових документів, оскільки останній вважає, що поданих документів достатньо для розмитнення по першому методу.

Чинним законодавством передбачено, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо від відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 МК України, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, у зв'язку з відмовою декларанта від надання додаткових документів, Митниця карткою відмови № 113050000/0/00495 відмовила у митному оформленні вантажної митної декларації №113050000/2010/003324 з посиланням на постанову КМ України № 1766 від 20.12.2006р. із зазначенням наступних причин: неподання додаткових документів і необхідність в коригуванні митної вартості, та визначила митну вартість товару згідно рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010р.

В рішенні про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010 у розділі «Джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено: «ПКМУ № 399 від 09.04.2008р., ПКМУ № 1766 від 20.12.2006р., цінова інформація ЄАІС ДМСУ».

Однак, у випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій Східної митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Посилання митного органу у запереченні на причини не застосування попередніх методів в судових засіданнях є необґрунтованими, оскільки такі причини неможливості застосування послідовно п'яти методів визначення митної вартості товару повинні бути зазначені саме в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11).

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 15 551,34 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12 листопада 2014 року.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013р. скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці (правонаступника Криворізької митниці), Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Криворізької митниці в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00495 від 27.04.2010р.

Визнати протиправним і скасувати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000317/1 від 27.04.2010р.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: