ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/28649/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагентства у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, рішення і зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ГУ Держземагентства у місті Києві (далі - Держземагентство) про визнання протиправними та скасування наказу, рішення і зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначала, що звернулась до відповідача із заявою про надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), однак листом її заяву повернуто з рекомендацією подати додаткові документи і оплатити послуги з надання витягу Державного земельного кадастру.

Посилаючись на протиправність дій відповідача щодо відмови у видачі довідки та на те, що наказ Держземагентства від 3 липня 2014 року № 2/0/13-14, яким встановлено вимоги до заяви та додатків про видачу довідки, порушує її права, просила визнати протиправним та скасувати наказ Держземагентства від 3 липня 2014 року № 2/0/13-14 «Про затвердження Інформаційних та Технологічних карток до кожної адміністративної послуги, які надаються Головним управлінням Держземагентства у місті Києві» (далі - наказ № 2/0/13-14) в частині затвердження інформаційної картки адміністративної послуги «Надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем)»; визнати протиправним та скасувати рішення Держземагентства, оформлене листом від 16 грудня 2014 року № 31-26-0.21-7239/2-14 про повернення без розгляду її заяви і зобов'язати його видати відповідну довідку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 17 листопада 2014 року ОСОБА_5 в інтересах позивача звернувся до Держземагентства із заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру (за формою згідно з додатком № 42 до Порядку ведення Державного земельного кадастру).

До заяви додано: копію паспорта громадянина України та картки фізичної особи-платника податків; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію довіреності представників позивача; клопотання про отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) довільної форми.

Листом від 16 грудня 2014 року № 31-26-0.21-7239/2-14 відповідачем залишено заяву без розгляду та повернуто документи.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернулася до Держземагентства із заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру (за формою згідно з додатком № 42 до Порядку ведення Державного земельного кадастру) та клопотанням про отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) довільної форми, а тому має подати документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або довідки.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2011 року № 835 «Деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами адміністративних послуг» (далі - постанова № 835) затверджено, зокрема, перелік адміністративних послуг, що надаються Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами на безоплатній основі.

Пунктом 3 додатку 3 вказаної постанови передбачено надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відповідно до Закону України «Про землеустрій».

За змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 3 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі - Закон № 5203-VI) законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг. Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах. Вимоги цього Закону поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Частиною першою статті 8 Закону № 5203-VI передбачено, що суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.

Відповідно до частини другої статті 8 вказаного закону інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про: суб'єкта надання адміністративної послуги та/або центр надання адміністративних послуг (найменування, місцезнаходження, режим роботи, телефон, адресу електронної пошти та веб-сайту); перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби - інформацію про умови чи підстави отримання адміністративної послуги; платність або безоплатність адміністративної послуги, розмір та порядок внесення плати (адміністративного збору) за платну адміністративну послугу; строк надання адміністративної послуги; результат надання адміністративної послуги; можливі способи отримання відповіді (результату); акти законодавства, що регулюють порядок та умови надання адміністративної послуги.

За приписами частин п'ятої та шостої статті 9 Закону № 5203-VI перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом. Забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 29 березня 2013 року № 133 (в редакції, чинній на момент звернення із заявою), відповідно до статей 7 та 8 Закону № 5203-VI та постанови № 835, затверджено Примірну інформаційну картку адміністративної послуги - надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем).

Відповідно до пункту 9 вказаної інформаційної картки, вичерпний перелік документів, необхідних для отримання даної адміністративної послуги, а також вимоги до них не визначений. В пункті 10 інформаційної картки зазначено, що порядок та спосіб подання документів, необхідних для отримання адміністративної послуги не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги державного органу про надання додаткових документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, в той час як перелік та порядок і спосіб їх подання невизначений, є незаконними.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що позивачем надано необхідні документи, передбачені Законом України «Про адміністративні послуги» (заява, клопотання), необхідні для отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем).

Посилання Держземагентства на наказ від 3 липня 2014 року № 2/0/13-14 «Про внесення змін до наказу Головного управління Держземагентства у місті Києві від 8 квітня 2013 року № 40», яким внесено зміни до інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які ним надаються, не береться судом касаційною до уваги.

Так, пунктом 9 інформаційної картки адміністративної послуги, затвердженої вказаним наказом надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) можливо за умови подачі відповідної заяви з додатками.

Пунктом 10 інформаційної картки визначено перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, зокрема, для фізичних осіб: копія паспорта та ідентифікаційного коду заявника; копія документа, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженої заявником особи); копія паспорта та ідентифікаційного номеру (у разі подання заяви уповноваженою особою); копія документа, що посвідчує право на земельну ділянку (за наявності) або копії рішень уповноважених органів про передачу земельної ділянки у власність/користування (у випадку, якщо земельна ділянка передана до 2013 року); копія дозволу на розроблення проекту землеустрою; графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки.

З аналізу наведених вимог норм Закону № 5203-VI вбачається, що наказ Держземагентства від 3 липня 2014 року № 2/0/13-14 містить розширений перелік документів, які подаються для отримання вказаної довідки, що суперечить вимогам статті 9 цього Закону.

Крім того, необхідно зазначити, що позивач просила надати їй саме довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), а не відомості з Державного земельного кадастру, надання яких передбачено пунктом 9 додатку № 1 «Розмір плати за надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами платних адміністративних послуг», затвердженого постановою № 835, а тому є безпідставними вимоги відповідача щодо оплати таких послуг.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 має право на отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), надання якої передбачено Переліком адміністративних послуг, що надаються Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами на безоплатній основі, затвердженим постановою № 835.

Водночас, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Держземагентства від 3 липня 2014 року № 2/0/13-14, оскільки даний наказ втратив чинність згідно наказу Держземагентства від 19 грудня 2014 року № 30/0/13-14, а тому спірний наказ є таким, що не порушує охоронюваних законом прав позивача.

Тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Статтею 232 КАС України визначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Оскільки постанова суду вимагає вчинення певний дій, рішення суду ухвалене не на користь суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови - один місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з статтею 94 КАС України, Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що загальна сума судових витрат позивача, які документально підтверджені матеріалами справи (за подання позову, апеляційної та касаційної скарг), склала 160,78 грн, а задоволенню підлягає половина позовних вимог ОСОБА_4, то присудженню підлягає й половина здійснених нею судових витрат в сумі 80,39 грн.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держземагентства у місті Києві щодо відмови ОСОБА_4 у видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відносно земельної ділянки, що зазначена на доданих до заяви графічних матеріалах.

Зобов'язати Головне управління Держземагентства у місті Києві видати ОСОБА_4 довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відносно земельної ділянки, що зазначена на доданих до заяви графічних матеріалах.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати Головне управління Держземагентства у місті Києві подати до суду першої інстанції у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про його виконання. Копію звіту направити ОСОБА_4.

Стягнути з Головного управління Держземагентства у місті Києві на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 80,39 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

К.Г.Леонтович

Л.Т.Черпіцька