Історія справи

Постанова ВАСУ від 29.09.2015 року у справі №826/15678/14
Постанова ВСУ від 15.03.2016 року у справі №826/15678/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/19867/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року

у справі №826/15678/14

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

треті особи Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі - ГУ ДКС України у м.Києві)

про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що за відповідачем обліковується сума заборгованості перед державою в розмірі 8072380 грн., яка виникла у зв'язку з непогашенням фінансової допомоги, наданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 3.02.1998р. № 109 та постанови Кабінету Міністрів України від 8.04.1999р. №566 про продовження її дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.01.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ГУ ДКС України у м.Києві та Міністерством фінансів України також було подано письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.1998р. №109 «Про виділення коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України для придбання засобів захисту працівників шахт» надано підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості, фінансову допомогу в сумі 15,6 млн. гривень для придбання найнеобхідніших засобів індивідуального та колективного захисту працівників шахт та зобов'язано Міністерство фінансів профінансувати ці витрати за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України з наступним поверненням цих коштів за рахунок фонду охорони праці.

Дію вказаної постанови продовжено на 1999 рік з метою завершення фінансування передбаченого нею придбання найнеобхідніших засобів індивідуального та колективного захисту працівників шахт, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. № 566.

12.10.2012р. ГУ ДКС України у м.Києві звернулося до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про необхідність ведення претензійно-позовної роботи про стягнення простроченої перед державою за кредитами заборгованості та про необхідність звернутися до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення простроченої заборгованості.

11.12.2012р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надіслано Міністерству енергетики та вугільної промисловості України податкову вимогу № 5255 від 25.10. 2012р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 5255/24-128 від 25.10.2012р.

Вказана податкова вимога отримана відповідачем 14 грудня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.06.2014р. ГУ ДКС України у м.Києві на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. № 174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» внесено до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва поданням № 1051 про здійснення заходів щодо стягнення з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України простроченої заборгованості (сплати основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 8.04.1999р. № 566), розмір якої станом на 1.06.2014р. складає 8072380,00 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що в даному випадку спірна сума заборгованості відповідача та підстави її виникнення підтверджуються всіма необхідними документами, які дозволяють стверджувати про її узгодженість та несплату відповідачем в добровільному порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України (2001 року) в разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Наведене положення відображено і в Бюджетному кодексі України (2010 року), який набрав чинності 01.01.2011р.

Так, згідно з ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України (2010 року) прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Тобто, Бюджетним кодексом України і Податковим кодексом України передбачено погашення простроченої заборгованості суб'єктом господарювання.

Разом з тим, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, фактично кошти виділялись не відповідачу, а вугільним підприємствам для придбання засобів захисту працівників шахт.

Відповідно до статті 6 Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України, паспорт бюджетної програми - це документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Окрім того, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначено первинні документи як письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У зв'язку з цим слід зазначити, що ні позивачем, ні третіми особами не було надано первинних та банківських документів, які б підтверджували надання бюджетних позичок, їх перерахування відповідачу (або його структурному підрозділу) та їх отримання останнім.

Також посилання податкового органу на те, що підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є подання органу казначейської служби є помилковим, оскільки в силу Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для стягнення заборгованості з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун