Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2015 р. К/800/59523/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Заїки М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 818/7511/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі

Сумської області (далі - Управління)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління про визнання протиправною та скасування вимоги від 31 липня 2013 року № Ф-223 про сплату боргу в сумі 8325,58 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року, залишеною без змін, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління від 31 липня 2013 року № Ф-223.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та отримує пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) (а.с.11, 22).

31 липня 2013 року Управлінням позивачу було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-223, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8325,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки зазначена норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, враховуючи наступне.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною 1 статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною 1 статті 26 Закону № 1058-ІV у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Оскільки ОСОБА_4 не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 1789-ХІІ, а від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ звільняються особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, суд дійшов висновку про правомірність дій Управління щодо винесення вимоги від 31 липня 2013 року № Ф-223 про сплату боргу.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-59а14, від 22 квітня 2014 року № 21-75а14.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у позові фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Заїка М.М.

Рецебуринський Ю.Й.