Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/12742/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретері судового засідання Вишняку О.М.

з участю представника відповідача-3 Мусіровського О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013р. у справі

за позовом Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення

до відповідача-1 Провідного державного фінансового інспектора відділу інспектування у соціальній сфері та культури спеціаліста Державної фінансової інспекції у Вінницькій області Чабан Наталії Михайлівни

відповідача-2 Начальника Державної фінансової інспекції у Вінницькій області Вахновської Олени Василівни

відповідача-3 Державної фінансової інспекції у Вінницькій області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

2.07.2012р. до суду надійшов позов Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення (далі Диспансер) про визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі Фінінспекція) та про скасування вимоги Фінінспекції. Свої вимоги позивач мотивував тим, що за наслідками проведеної ревізії Фінінспекція направила Диспансеру вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню виявлених порушень. Вважаючи, що проведення та оформлення результатів ревізії здійснювалось у невідповідності до чинного законодавства, а висновки, викладені в акті та вимозі щодо наявності порушень в діяльності Диспансеру, є помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. позов задоволено частково : визнано протиправними та скасовано пункти 2,3,8,9,13 та пункт 15 вимоги Фінінспекції в частині стягнення з ФОП ОСОБА_7 74288 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013р. визнано протиправним та скасовано пункт 12 вимоги, в решті постанову місцевого суду залишено без змін.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо скасування вимоги.

У своїх запереченнях позивач вважає, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної ревізії складено акт від 5.06.2012р. та направлено на адресу позивача вимогу №02-04-20-14/4633 від 19.06.2012р. в якій позивачу запропоновано здійснити дії по усуненню виявлених під час перевірки порушень.

Зокрема, в пунктах 2,3,8,9,12,13,15 Фінінспекція зобов'язала Диспансер здійснити дії з відшкодування завданих збитків та визначила їх розмір.

Відповідно до статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В своїй постанові від 25.11.2014 року у справі №21-442а14 Верховний Суд України зазначив наступне :

«Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей наведених норм права та у рішенні від 15 квітня 2014 року (справа N 21-40а14) зазначив таке.

Згідно з Положенням Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 1 лютого 2012 року N 01-18/0178 про усунення порушень, виявлених під час ревізії Центру зайнятості.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною».

За таких обставин адміністративний позов Диспансеру про скасування пунктів вимоги №02-04-20-14/4633 від 19.06.2012р. які стосуються відшкодування завданих збитків задоволенню не підлягає, оскільки правильність визначення цих збитків може бути перевірена виключно в межах справи за позовом Фінінспекції про стягнення завданих збитків.

Оскільки, сторонами не оскаржується законність судових рішень в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб Фін інспекції, що проведення та оформлення результатів ревізії, колегія суддів, у відповідності до приписів статті 220 КАС України, не входить в обговорення правильності рішень в цій частині.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області задовольнити.

Постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз