Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/9991/84133/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року

у справі №2а-2646/10/0370 (№35938/10/9104)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВГП»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «ВГП» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007952303 від 26 вересня 2010 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007952303 від 26 вересня 2010 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Луцькою ОДПІ була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - їдальні, що розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 7, та належить суб'єкту господарської діяльності - ПАТ «ВГП», за результатами якої складений акт на бланку № 180287 від 03 вересня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 2.2, 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, які полягали у неоприбуткуванні готівкової виручки в книзі обліку розрахункових операцій №0318010226-р/1, а саме в Розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» відсутні записи про оприбуткування готівки за 01 вересня 2010 року (Z-звіт №103) на суму 1390,52 грн. та за 02 вересня 2010 року (Z-звіт №104) на суму 1440,17 грн.

26 вересня 2010 року на підставі вказаного акта перевірки Луцька ОДПІ прийняла рішення № 0007952303, яким на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ПАТ «ВГП» штрафні (фінансові) санкції у сумі 14153,45 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність самого лише запису в книзі обліку розрахункових операцій про облік коштів згідно наявних Z-звітів не є доказом неоприбутування готівкових коштів, оскільки вказані кошти проводились через реєстратор розрахункових операцій та відображались у фіскальних звітних чеках, а також були своєчасно здані до каси підприємства, що підтверджується касовою книгою та прибутковими касовими ордерами.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, згідно з абзацами 1, 3 пункту 2.6 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у щоденних звітах, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг), та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не були виконані вимоги щодо відображення готівкових коштів у сумі 2830,69 грн. за проведені 01 та 02 вересня 2010 року розрахункові операції у розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги обліку розрахункових операцій (арк. справи 18-22), що є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна