Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/50916/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Насєки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.10.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012

у справі №2-а-3431/10/2170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Невдах Наталії Миколаївни - заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) від 18.01.2010 №7100021701/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податкова інспекція виявила заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 541330,79 грн. за березень-серпень 2008 року. Згідно висновків податкового органу договір між позивачем та ТОВ «Галит» не містить таких суттєвих умов договору, як найменування товару, кількість ціна, вартість. Товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичне завезення товарів, немає. ДПІ у м. Нова Каховка при перевірці постачальника позивача - ТОВ «Галит» не встановило наявність матеріальних та трудових ресурсів для виробництва або постачання такої кількості товарів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010 №7100021701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 541330,79 грн. та застосовано штраф в сумі 270665,40 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій погодилися з висновками відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до угоди від 01.01.2007 позивач придбавав товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Галит» (будівельні матеріали, а також шпиг, гриби, олію, творог та інше), які використовував у власних виробничих цілях. На підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Галит» позивач відніс до податкового кредиту суми: в березні 2008 року - 172739,56 грн., в квітні 2008 року - 96551,85 грн., в травні 2008 року - 92852,69 грн.., в червні 2008 року - 90735,73 грн., в липні 2008 року - 63573,96 грн., в серпні 2008 року - 24877,00 грн. Господарські операції підтверджені видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «Галит» товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судами попередніх інстанцій, не взято до уваги той факт, що ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 вирок у кримінальній справі №1-24/2011 по обвинуваченню директора ТОВ «Галит» скасовано.

При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит.

Отже, колегія суддів не погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем порушено податкове законодавство, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010 №7100021701/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Островича (підпис)М.О. Федоров