Історія справи

Постанова ВАСУ від 26.02.2026 року у справі №380/14707/24

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 380/14707/24

адміністративне провадження № К/990/50425/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження справу №380/14707/24 за позовом Приватного підприємства "Фільварок" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фільварок" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 (головуючий суддя Гулик А.Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В. та Хобор Р.Б.)

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фільварок" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 15.08.2023: №18362/13-01-24-10; №18358/13-01-24-10; №18361/13-01-24-10; №18303/13-01-07-05; №18308/13-01-07-05; №18306/13-01-07-05; №18310/13-01-07-05; №18309/13-01-07-05.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство "Фільварок" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою позивача на рішення судів попередніх інстанцій у справі №380/14707/24.

До суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Львівській області на касаційну скаргу Підприємства.

Ухвалою суду від 25.02.2026 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 26.02.2026.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

ПП «Фільварок» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Львівській області:

№18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 1020 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб /ПДФО/;

№18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО на загальну на суму 1053303 грн. 41 коп., в тому числі 627680 грн. за податковими зобов`язаннями, 156920 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, 268702 грн. 41 коп. пені;

№18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну на суму 71975 грн. 70 коп., в тому числі 42891 грн. 50 коп. за податковими зобов`язаннями, 10722 грн. 88 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, 18361 грн. 32 коп. пені;

№18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 про заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 692670 грн., в тому числі 554136 грн. за податковими зобов`язаннями та 136534 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 340 грн. за неподання податкової звітності з податку на додану вартість /ПДВ/;

№18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 про заниження грошового зобов`язання з ПДВ на загальну на суму 26325 грн., в тому числі 21060 грн. за податковими зобов`язаннями та 5265 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10530 грн. за нескладання і нереєстрацію податкових накладних;

№18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020 грн. за ненадання документів під час проведення перевірки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Приватним підприємством «Фільварок» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Продаж приміщень вчинений за домовленістю сторін за 117870,23грн. Згідно з п. 4 Договору відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку майна, виконаного ТОВ «ІНЕО ПЛЮС», ринкова вартість предмету договору становить 117870,23 грн. Отже, ПП «Фільварок» продало фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно за ринковою вартістю таких приміщень, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку. Така ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Відповідно до п.39.14 ст.39 ПК України обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби. Однак, в Акті перевірки відповідачем не наведено жодних належних правових обґрунтувань визначення звичайної ціни, не визначено джерел походження інформації про ринкові ціни і не зазначено, яким чином такі ціни розраховано.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що відповідач правомірно визначив звичайну ціну договору, виходячи з даних щодо реалізації комерційної нерухомості у місті Львові за 2017 рік, з відкритих джерел інтернету. Судами критично оцінено Звіт, як єдиний доказ справедливої (ринкової) ціни реалізації об`єкта нерухомості. З таких підстав суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах, які випливають із договору купівлі-продажу комерційного приміщення має місце заниження вартості приміщення, оскільки ціна реалізації такого у розрізі вартості 1 кв.м. згідно з договором істотно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості у місті Львові станом на 2017 рік, що є ознакою здійснення операції не в господарських цілях, а з метою мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток, а тому висновки відповідача у цій частині є правомірними. Інші порушення, встановлені під час проведення перевірки, є похідними від порушень, допущених при реалізації об`єкта нерухомості.

Позивач з висновками судів не погодився, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити. Підставами касаційного оскарження позивач визначає застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпунктів 14.1.71 та 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №320/3406/19, від 17.12.2024 у справі №803/543/16 та від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а, в межах яких розглядались спори про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у яких контролюючий орган дійшов висновків про те, що здійснений платниками податків продаж товарів/об`єктів нерухомості на підставі договорів відбувся за цінами, які нижчі, ніж звичайні/ринкові та збільшив базу оподаткування.

Як зазначає позивач, суди попередніх інстанцій погодились з доводами сторони відповідача про те, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, в якому вартість об`єкта відчуження визначена на підставі Звіту про оцінку майна, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності, не є достатнім доказом відпoвіднoсті ринкoвій, вважаючи, що ціна угоди ніби то була у належний спосіб спростована податковим органом під час перевірки, а саме: ціною реалізації об`єктів нерухомості, зазначеною у трьох оголошеннях, розміщених в мережі Інтернет. Позивач указує, що на підставі трьох інтернет-пропозицій щодо продажу нерухомості у м. Львові за 2017 рік, судами зроблено висновок про те, що ПП «Фільварок» занизило дохід від реалізації на користь ОСОБА_1 нежитлових приміщень. Позивач зауважує, як зазначено у листі ДПС України від 08.04.2025 № 350/2/99-00-24-01-02-02, з метою отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни необхідно звертатися до Міністерства економіки України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами, а також до органів державної статистики. У свою чергу, відповідач застосував порівняльний аналіз, виходячи з цінових пропозицій щодо продажу кафе/ресторанів, вказаних у трьох оголошеннях з мережі Інтернет, що не є офіційною інформацією уповноваженого органу про рівень ринкових цін щодо реалізації у 2017 р. адміністративних приміщень у м. Львові та не може вважатися об`єктивним способом визначення відповідності договірної ціни ринковій. Поряд з цим, у позивача не виникло обов`язку надавати додаткові докази чи обґрунтування відповідності ціни, що визначена сторонами в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу на підставі Звіту про оцінку майна, рівню ринкових, з огляду на дію презумпції ринкової ціни угоди, яка не була у належним спосіб спростована податковим органом під час проведення перевірки.

Відповідач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, надіслав до суду відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Податковий орган стверджує, що презумпція ринкової ціни була належним чином спростована сукупністю встановлених обставин, а твердження касатора про її абсолютний характер є юридично помилковим. Відповідач зазначає, що визначальним у цій справі є те, що: під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки платником податків не було надано ані звіт про оцінку майна, ані будь-які інші документи, які б підтверджували економічну доцільність формування ціни реалізації; ненадання таких документів зафіксовано в акті перевірки та підтверджено матеріалами справи; звіт про оцінку був долучений платником лише на стадії судового розгляду, тобто після завершення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень. На думку відповідача, посилання позивача на сплив строків зберігання первинних документів є неприйнятними, оскільки сплив строку зберігання документів не звільняє платника податків від обов`язку підтвердити правомірність задекларованих показників, якщо такі показники стали предметом податкового контролю. Крім того, на переконання відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що звернення контролюючого органу до відкритих джерел інформації було зумовлене виключно поведінкою самого платника податків, який не надав документів, що підтверджують формування договірної ціни, не забезпечив можливості перевірити балансову, залишкову або справедливу вартість активу, а також не надав звіт про оцінку майна або пояснення щодо економічної доцільності правочину. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми ПК України, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що презумпція ринкової ціни у цій справі була спростована, а господарська операція здійснена без розумної економічної причини (ділової мети).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідно до підпункту 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78, п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ,,Перехідні положення" Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області 17.07.2023 №2688- ПП ,,Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Фільварок", код ЄДРПОУ 25231120 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 16.07.2023 за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 26.07.2023 №19390/13-01-07-05/25231120.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП «Фільварок» встановлені порушення:

п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 та п.5, п.6., п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №31, позивач занизив податок на прибуток за 2017рік на суму - 554 136 грн.;

п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України від 02.12.2010 №2755- VІ із змінами і доповненнями позивач занизив податок на додану вартість за червень 2023 на суму ПДВ - 21060 грн;

п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями позивач не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за червень 2023 року у сумі 126360 грн, з них ПДВ - 21 060 гривень;

п.46.1 ст. 46, п.49.1 п.49.2 ст.49, п.202.1 ст.202 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого позивач не подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року;

п.44.6, ст.44 ПК України від 02.12.10 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) ненадання до перевірки документів в повному обсязі;

пп. "г" 164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, ст.168 ПК України в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб у вигляді отриманого додаткового блага у листопаді 2017 року в сумі 627 680,80 гривень;

п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 п.п.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України донараховано військового збору за листопад 2017року в сумі 42891,50 гривень;

п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України не відображено додаткове благо отримане ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеного за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарiв, індивідуально призначеної для такого платника податку, а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю, за ознакою доходу « 126».

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1020грн;

№18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1053303,41грн;

№18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 71975,70 грн;

№18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 692670,00 грн;

№18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 340 грн;

№18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 26325,00грн;

№18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 10 530 грн;

№18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 1020 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З доводів відповідача слідує, що позивач до перевірки не надав: звіт про оцінку майна, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів вул.Чупринки,84 площею 88,5м.кв на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість; документів про облік основних засобів, інвентарних карточок, документів про придбання як і не надано інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Такий факт підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519. Отже, позивач не обґрунтував ціну реалізованого майна рівню справедливої вартості активу, не довів проведення господарської операції з розумною економічною причиною (діловою метою). Перевіркою встановлено, що ціна реалізації ПП "Фільварок" комерційного приміщення за адресою м.Львів вул.Чупринки,84 ОСОБА_1 -1332 грн. за 1м.кв. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м. Львів станом на 2017рік -33 642 грн.

ПП «Фільварок» не надало даних бухгалтерського обліку про формування витрат, оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку, що підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519. Отже, ПП «Фільварок» не підтверджено первинними документами понесення інших операційних витрат, що призвело до розбіжності між показниками фінансового результату підтвердженого первинними документами та даними бухгалтерського обліку і задекларованими показниками фінансового результату декларації з податку на прибуток, внаслідок чого безпідставно занижений фінансовий результат за 2017 рік в сумі 219 100 грн.

Перевіркою правильності за період з 01.01.2017 по 16.07.2023 визначення бази оподаткування під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі встановлено порушення. Внаслідок того, що позивач занизив вартість, за якою реалізовано комерційні нежитлові приміщення у листопаді 2017 року на суму - 2 859 435,0 грн. (88,5м.кв *32310 грн. (33642-1332)), фізична особа ОСОБА_1 отримала додаткове благо від ПП «Фільварок» у вигляді суми знижки індивідуально призначеної для платника податку - рiзницi мiж продажною вартістю нерухомого майна згідно з нотаріально оформленим договором купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою, та його ринковою вартістю, що призвело до заниження бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб на суму 2859435,0грн. Відповідно занижена вартість нерухомого майна становить 2859435,0грн (2977317,0-117870,23), з врахуванням коефіцієнта (1,219512) - 3487115,30 грн. Сума не утриманого та не перерахованого ПДФО за ставкою 18% становить 627680,80грн. В результаті порушень пп.14.1.11, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, абз «г», «е» пп. 164.2 ст.164, п.164.5, ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18358/13-01-24-10 сумі 1053303,41грн.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором та повноти нарахування військового збору встановлено, що позивач згідно з даними податкового та бухгалтерського обліку протягом листопада 2017 року здійснив продаж нерухомого майна фізичній особі ОСОБА_1 за заниженою вартістю на загальну суму 2859435,0грн. Відповідно не утримана та не перерахована сума військового збору за продаж нерухомого майна за заниженою вартістю у формі додаткового блага за ставкою 1,5% становить 42891,50 грн (2859435,0*1,5%). У зв`язку з цим прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18361/13-01-24- 10, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 71 925,70 грн.

Крім цього, порушуючи п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України позивач не відобразив додаткове благо отримане ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеного за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарiв, індивідуально призначеної для такого платника податку, а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю, за ознакою доходу « 126». У зв`язку цим прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18362/13-01-24- 10 на суму 1020грн (штрафна санкція).

Враховуючи порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», № 290 та п.5, п.6., п.7 П(С)БО 16 «Витрати» №31 позивач занизив дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2017 рік в сумі - 2859435 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню перевищує 1 000 000 гривень. Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статею 183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. ПП «Фільварок» не зареєструвалося з грудня 2017 року платником податку на додану вартість та, відповідно, не подавало податкові декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017року по липень 2023 року. Отже, в порушення вимог п.46.1 ст. 46 п.49.1 п.49.2 ст.49, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України ПП "Фільварок" не подано до ГУ ДПС у Львівській області (Львівська ДПІ, Франківський район м.Львова) податкових декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017 року по липень 2023 року відповідно. В порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, позивач занизив податкове зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку не нарахуванням податкових зобов`язань при реалізації товарів невстановленим особам за червень 2023року на загальну суму ПДВ 21060грн. Відповідно прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18306/13-01-07-05 на суму 26 655 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що ПП «Фільварок» несумлінно виконало обов`язок з надання витребуваних документів. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Такому обов`язку кореспондує право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

У справі, що розглядається, відповідач дійшов висновку про відсутність підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від фізичних осіб-підприємців, яким здійснено перерахування коштів, суд зазначає таке.

При проведенні перевірки відповідач надав письмову вимогу про надання документів, що підтверджують отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від фізичних осіб-підприємців, яким здійснено перерахування коштів, а саме: ФОП ОСОБА_2 в сумі 12 000 грн; ФОП ОСОБА_3 в сумі 73 840 грн; ФОП ОСОБА_4 в сумі - 10 5300 грн.

Під час проведення перевірки позивач не подав звіти про фінансові результати за період з 01.01.2017 по 16.07.2023, оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання звітів; оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку; головні книги, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, аналізи рахунків, відомості по всіх рахунках, які задіяні в бухгалтерському обліку підприємства з 01.01.2017 по 16.08.2022, в тому числі по рахунках: 10, 11, 12, 13, 15, 20, 22, 23,25, 26, 28, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40, 46, 50, 60, 63, 64, 65, 66, 68, 70, 71, 73, 74, 75, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 97, 98 та інші (із врахуванням субрахунків).

ПП «Фільварок» не надало даних бухгалтерського обліку про формування витрат, оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку що підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/ НОМЕР_1 .

З таких підстав відповідач вважав, ПП «Фільварок» не підтвердило первинними документами понесення інших операційних витрат, що призвело до розбіжності між показниками фінансового результату підтвердженого первинними документами та даними бухгалтерського обліку і задекларованими показниками фінансового результату декларації з податку на прибуток, внаслідок чого позивач безпідставно занизив фінансовий результат за 2017 рік в сумі - 219 100 грн.

В ході розгляду справи позивач подав суду низку документів щодо фінансово-господарської діяльності із зазначеними суб`єктами.

Щодо фінансово- господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 , позивач на підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей подав суду копію платіжного доручення №1 від 24.01.2017 року про сплату 12000 грн.

З аналізу платіжного доручення вбачається, що платіж здійснений позивачем на користь ФОП ОСОБА_2 на суму 12000грн, призначення платежу оплата згідно з накладною від 24.01.2017.

Зміст платіжного доручення не дає можливості встановити зміст та мету господарської операції, а також не доводить наявність приросту або збереження активів чи їх вартості, тобто досягнення економічного ефекту.

Жодних інших доказів, які б підтверджували факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_2 позивач не надав.

З таких підстав суди погодились з висновками відповідача про те, що позивач не підтвердив отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_2 .

Щодо фінансово- господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 , позивач на підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей подав копії таких документів: накладної від 24.10.2017 на суму 73840 грн, меморіального ордеру №245853224 від 13.10.2017 на суму 4740грн, платіжного доручення №240914344 від 22.09.2017 на суму 3100грн, платіжного доручення № 1 від 24.04.2017 на суму 32000грн, платіжного доручення від 04.07.2017 на суму 14000грн, платіжного доручення від 17 травня 2017 на суму 20000 грн, накладної від 24.04.2017.

Із змісту накладної від 24.04.2017 вбачається, ФОП ОСОБА_3 надала позивачу ландшафтні послуги на суму 73840грн, із якої неможливо визначити підставу їх надання, факт реального надання такої послуги, її передачі та подальшого використання у господарській діяльності позивача.

Зміст згаданих платіжних документів та накладної не дає можливості суду встановити зміст та мету господарської операції, а також не доводить наявність приросту або збереження активів чи їх вартості, тобто досягнення економічного ефекту.

Жодних інших доказів, які б підтверджували факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_3 позивач суду не надав.

З таких підстав суди погодились з висновками відповідача про те, що позивач не підтвердив отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ФОП ОСОБА_3 .

Щодо фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 та утилізації товарно-матеріальних цінносте, позивач на підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей подав копії таких документів: накладної №1412171 від 14.12.2017 на суму 101500грн, накладної №1412172 від 14.12.2017 на суму 3800грн, платіжного доручення №259885879 від 14.12.2017 на суму 101500грн, платіжного доручення №259886449 від 14.12.2017 на суму 3800 грн, акти і рішення керівника позивача щодо утилізації і списання відповідних ТМЦ, у тому числі на суму 105300 грн., у зв`язку з непридатним станом від 30.05.2023, акта приймання-передачі наданих послуг з утилізації техніки від 30.05.2023, листів ФОП ОСОБА_4 щодо недоцільності ремонту ноутбуків та іншої техніки.

Позивач надав накладні №1412171 від 14.12.2017 на суму 101500грн та №1412172 від 14.12.2017 на суму 3800грн, у яких платником зазначено ПП «Фільварок». Проте у згаданих накладних не зазначено, що отримувачем є саме ФОП ОСОБА_4 , а також немає підпису відповідної посадової особи та відбитку печатки позивача у графі «отримав».

Згідно з актом директора позивача від 30.11.20217 вирішено у зв`язку з неналежним виглядом та зносом вирішено негайно викинути на сміття товарно-матеріальні цінності, а саме: скатертини - 12штук, чохли на крісла - 20 штук.

Відповідно до рішення від 30.05.2023 директор позивача вирішив передати на утилізацію для ПП «Меліка» техніку на загальну суму 105300грн.

На підтвердження факту передачі позивач подав до суду акт приймання-передачі наданих послуг ПП «Меліка» з утилізації техніки від 30.05.2023 на суму 680грн. Проте із змісту згаданого акта у графі підписи сторін з боку позивача відсутні будь-які дані, крім ідентифікаційного коду та міститься підпис ОСОБА_5 без скріплення печаткою позивача, яка використана в інших документах, поданих позивачем.

Зміст згаданих документів свідчить про відсутність підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від згаданих суб`єктів.

Суд касаційної інстанції погоджується, що встановлені податковим органом порушення знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи.

Касаційна скарга не містить доводів та підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень у цій частині.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ПП «Фільварок» отримав дохід від реалізації комерційного приміщення площею 88,5м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 на суму 117870,23грн за ціною - 1332грн за 1м.кв. на користь ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки позивач надав відповідачу договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.11.2017, укладений ПП "Фільварок" з ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Грищенко Н.О., зареєстрований у реєстрі 27.11.2017 за №4373, витяг з державного реєстру речових прав про нерухоме майно від 27.11.2017, виписки банку, що підтверджують поступлення коштів в оплату за реалізоване приміщення.

Позивач як на підставу для обґрунтування ринкової ціни продажу об`єкта нерухомості посилається на Звіт про оцінку майна №AS27-171123-08, об`єкт оцінки: нежитлові приміщення загальною площею 88,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, виконавець звіту ТОВ "НЕОПЛЮС", складений 23.11.2017 (надалі за текстом - Звіт).

З оскаржуваних судових рішень слідує, що згідно Звіту оцінювач проаналізував відповідний сегмент ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже реалізованих угод купівлі-продажу нерухомості, яка найбільш подібна до оцінюваного об`єкта. Аналіз базувався на вивченні 4 пропозицій на продаж нерухомості за ціною від 40,91 USD до 66,16 USD. Так об`єкт порівняння №1: приміщення по вул. Чупринки, площею 110 кв.м., вартість 5000 USD вартість дол./кв.м. 45.45; об`єкт порівняння №2: нежитлове приміщення в житловому будинку ЖК «Фамілія», АДРЕСА_2, площею 61 кв.м., вартість 3000 USD, вартість дол./кв.м. 49,18; об`єкт порівняння №3: адреса відсутня, площа 90 кв.м., вартість 5000 USD, вартість дол./кв.м. 55,56; об`єкт порівняння №4: нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_3, площею 40 кв.м., вартість 3000 USD, вартість дол./кв.м.75.

За результатами проведеного дослідження оцінювач дійшов висновку, що вартість оцінюваного об`єкта становить 117,870,23грн, у тому числі вартість 1 м.кв. становить 1331,87грн.

Разом з тим, в об`єктах порівняння, використаних у Звіті, не зазначено станом, на яку дату актуальна ціна продажу, відсутні детальні характеристики всіх об`єктів, не зазначено чи такі об`єкти реалізовані.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що з доданих відповідачем скріншотів (а.с. 91, 93-95), використаних при визначенні звичайної ціни пропозицій комерційної нерухомості вбачається: дата пропозиції, місцезнаходження об`єкта нерухомості, його опис, призначення, площа, поверховість, стан, загальна вартість об`єкта нерухомості та вартість за один квадратний метр.

Суд проаналізував відомості, надані відповідачем щодо реалізації комерційної нерухомості у місті Львові за 2017 рік, з відкритих джерел інтернету пропозиції, а саме: - приміщення кафе 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 15.12.2017, сайт «duo/com/ua» площа 70 м.кв. ціна реалізації - 1925000грн або 55000 USD, ціна 1м.кв.- 27500грн або 785,71USD); - приміщення під кафе (ресторану) 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 19.07.2017 сайт «duo/com/ua» площа 107 м.кв. ціна реалізації - 3500000грн або 100000 USD, ціна 1м.кв.-32710 грн або 934,58 USD; - приміщення кафе (ресторану) 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 13.11.2017, сайт «real-estate.lviv.ua» площа 160 м.кв. ціна реалізації - 6515000грн або 175000 USD, ціна 1м.кв. - 40718грн.

Суди дійшли висновку, що виходячи з таких даних, відповідач правомірно визначив звичайну ціну договору у розмірі 33642грн (27500грн+32710грн+40718грн)/3).

Як відзначено судами, під час проведення перевірки з метою з`ясування всіх обставин продажу приміщення за відповідною ціною відповідач звернувся до позивача з письмовою вимогою про надання до перевірки документів №21335/6/13-01-07-05-16 від 17.07.2023 та з повторною вимогою №1/13-01-07-05 від 20.07.2023 про надання інформації та підтверджуючих документів, що підтверджують реалізацію нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 88,5м.кв. (договір, акт прийому передачі, звіт про оцінку майна та інш.) на користь ОСОБА_1 ; пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 88,5м.кв на відповідність до звичайних (ринкових) цін на комерційну нерухомість.

Проте, ПП "Фільварок" під час проведення перевірки не надало Звіт, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів, вул.Чупринки, 84 площею 88,5м.кв на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість. Позивач не надав до перевірки також документи про облік основних засобів, інвентарних карточок, документи про придбання як і не надав інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Такі обставини позивач не заперечив.

У зв`язку з цим, відповідно до пункту 85.2 статті 85 розділу ІІ ПК України, перевіряючими складено Акт, який засвідчує факт ненадання у визначений строк посадовими особами ПП "Фільварок" посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519

У поясненнях представник позивача зазначає, що з моменту здійснення операції купівлі-продажу минуло більше 6 років, закінчився строк зберігання таких документів, а тому примірник звіту про оцінку майна не міг бути наданий відповідачу під час проведення перевірки. Проте, суд першої інстанції зауважив, що позивач зміг долучити до позовної заяви примірник такого звіту.

З таких підстав суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у спірних правовідносинах, які випливають із договору купівлі-продажу комерційного приміщення за адресою м.Львів вул.Чупринки,84 укладеного між ПП «Фільварок» та ОСОБА_1 має місце заниження вартості приміщення, оскільки ціна реалізації такого у розрізі вартості 1 кв.м. згідно з договором істотно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості у місті Львові станом на 2017рік (1332,00грн до 33 642грн), що є ознакою здійснення операції не в господарських цілях, а з метою мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток, а тому висновки відповідача у цій частині є правомірними.

Судами зауважено, що інші порушення, встановлені під час проведення перевірки, є похідними від порушень, допущених при реалізації об`єкта нерухомості.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно по пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Поняття «звичайна ціна» установлене підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Зі свого боку, ринковою ціною може бути: (1) договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; (2) ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Верховний Суд звертає увагу, що у податковому законодавстві сформовано «презумпцію ринкової ціни угоди», відповідно до якої сформована договірними сторонами ціна буде вважатися ринковою, допоки її невідповідність не буде доведено у встановленому порядку.

Отже, сформульована у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України презумпція ринкової ціни угоди може бути спростована особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у спірному випадку - контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін.

Єдиним винятком, що виключає правило презумпції ринкової ціни угоди, відповідно до підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

При цьому, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.

Тому, відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем процедури з`ясування рівня звичайних цін.

Необхідність урахування саме офіційної інформації можна пояснити тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену інформацію щодо середньої ціни продажу тих чи інших товарів усіма учасниками ринку.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09.04.2025 у справі №320/3406/19, від 17.12.2024 у справі №803/543/16.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, відповідач застосував порівняльний аналіз, виходячи з цінових пропозицій щодо продажу кафе/ресторанів, вказаних у трьох оголошеннях з мережі Інтернет, що не є офіційною інформацією уповноваженого органу про рівень ринкових цін щодо реалізації у 2017 році адміністративних приміщень у м. Львові. Спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка у даному випадку відповідає оціночній вартості об`єкта продажу, розрахованій уповноваженим органом на здійснення такої оцінки, не може відбуватися на підставі будь-якої інформації і без застосування національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи контролюючого органу, з якими погодились суди попередніх інстанцій, про реалізацію нерухомості за заниженою ціною лише на підставі висновків, що сформовані у результаті аналізу пропозицій з відкритих джерел інтернету, без попереднього застосування інших процесуальних умов є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, суд касаційної інстанції не може не погодитись, що судами не враховано висновків Верховного Суду, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, і скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів відзначає, що суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Слід відзначити, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

Обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Ненадання правової оцінки обставин, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та надати оцінку доказам в підтвердження інформації податкового органу, що слугувала підставою для прийняття спірного рішення.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 345 349 353 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фільварок" задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №380/14707/24 скасувати. Справу №380/14707/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.....................

....................

.....................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

В.П. Юрченко

Судді Верховного Суду