ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2017 р. м. Київ К/800/21007/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Мойсюка М.І. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала Олександра Олександровича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» про скасування рішення та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала Олександра Олександровича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» про визнання дій противними, утримання від вчинення певних дій, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, -

у с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала Олександра Олександровича (далі - Відділ, державний виконавець відповідно), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» в якому, з урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог, просила визнати дії державного виконавця по винесенню постанови в рамках виконавчого провадження № 46593962 про заміну відповідального зберігача від 2 лютого 2016 року протиправними; скасувати постанову про заміну відповідального зберігача винесену державним виконавцем відділу в рамках вказаного виконавчого провадження від 2 лютого 2016 року (далі - спірна постанова); зобов'язати відповідача зупинити зведене виконавче провадження №№ 46774408 (включно з виконавчими провадженнями № 46593962 та № 46594034).

Під час розгляду справи з позовом звернувся третя особа - ОСОБА_2 до ОСОБА_1., відділу в особі державного виконавця, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» в якому просив: зобов'язати відділ утриматись від вчинення дій щодо зупинення зведеного виконавчого провадження № 46774408 (включно з виконавчими провадженнями № 46593962 та № 46594034) з підстав відсутності у відділі матеріалів зведеного виконавчого провадження; зобов'язати відділ витребувати оригінал зведеного виконавчого провадження № 46774408 (включно з виконавчими провадженнями № 46593962 та № 46594034) у старшого слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора міліції Явдак Д.О. (далі - Ленінський ВП ГУ НП).

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що спірні дії та постанова відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, порушують її права, а тому просила про задоволення позову.

ОСОБА_2, як на підставу для задоволення позову зазначав, що відповідач, за відсутності у нього усіх матеріалів зведеного виконавчого провадження не має правових підстав, заснованих на вимогах законодавства, для зупинення такого провадження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Скасовано спірну постанову відповідача та зобов'язано останнього розглянути її заяву про зупинення виконавчого провадження. В задоволенні решти позовних вимог, а також у позові ОСОБА_2. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року рішення суду першої інстанції, в частині зобов'язання відділу розглянути заяву ОСОБА_1. щодо зупинення зведеного виконавчого провадження, скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов'язано відповідача зупинити виконавче провадження.

У касаційній скарзі третя особа - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ) посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права просить ухвалені ними судові рішення скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити повністю, а позов ОСОБА_2. задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1. апеляційний суд виходив з того, що спірна постанова відділу є незаконною, а виконавче провадження необхідно зупинити, не зважаючи на відсутність матеріалів такого у відповідача. Щодо позову ОСОБА_2. суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, відмовив у задоволенні такого з огляду на відсутність для цього правових підстав, а також недоведеність обставин щодо реального порушення його прав відповідачем.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм процесуального права з огляду на таке.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами встановлено, що на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року у справі № 904/9359/14 та наказу цього ж суду від 16 січня 2015 року у справі № 904/8212/14 постановою відділу від 4 березня 2015 року приєднано виконавче провадження № 46594034 та виконавче провадження № 46593962 до зведеного виконавчого провадження № 46774408 з примусового виконання вказаних виконавчих документів.

При здійсненні вказаного зведеного виконавчого провадження виконавчою службою було описано та арештовано майно боржника, про що складено відповідні акти опису та арешту майна.

17 квітня 2015 року згідно акту опису та арешту майна ОСОБА_1 призначено відповідальним зберігачем майна боржника.

ОСОБА_1., як зберігачу, стало відомо, що 3 грудня 2015 року до Ленінського ВП ГУ НП надійшло звернення представника Приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» (далі - ПрАТ) Чернюка В.В., за фактом протиправних дій оцінювача ОСОБА_3., який своїми діями з оцінки нерухомого майна, а саме: складання та надання завідомо підробленого офіційного документу, спричинив істотну шкоду підприємству.

Зазначені відомості 4 грудня 2014 року старшим слідчим Ленінського ВП ГУ НП майором поліції Явдак Д.О. були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220510003648, з правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.

В подальшому, на підставі статті 55 Кримінального процесуального кодексу України, ПрАТ визнано потерпілими.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року по справі № 642/10145/15к було задоволено клопотання прокурора Ленінського відділу Харківської місцевої прокуратури № 1 Костюкова М.С. якою надано тимчасовий доступ до оригіналів документів з яких складається зведене виконавче провадження № 46774408 (включно з виконавчими провадженнями № 46593962 та. № 46594034), з можливістю тимчасового вилучення оригіналів всіх документів вказаного зведеного виконавчого провадження, що знаходиться у володінні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Виконання ухвали про дозвіл на здійснення тимчасового доступу до речей та документів з можливістю вилучення оригіналів документів, доручено старшому - слідчому Ленінського ВП ГУ НП майору поліції Явдак Д.О..

В подальшому, на виконання вказаної ухвали суду здійснено виїмку оригіналів зведеного виконавчого провадження № 46774408 (включно з виконавчими провадженнями № 46593962 та № 46594034), про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів.

18 січня 2016 року позивачем, яка є відповідальною особою, якій передано майно боржника на зберігання у відповідності до акту опису та арешту майна від 17 квітня 2015 року, було подано заяву до відділу з вимогою зупинити зведене виконавче провадження № 46774408 (включно з виконавчими провадженнями № 46593962 та № 46594034) з підстав, викладених у заяві.

Відповіді від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позивач не отримала. Доказів направлення відповіді позивачу відповідач не надав.

Окрім того, судами встановлено, що на підставі спірної постанови відділу нерухоме майно боржника, що перебуває на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1., передано на відповідальне зберігання іншому зберігачеві, а саме - ОСОБА_2.

Причиною передачі вказаного майна іншому зберігачеві став факт неналежного зберігання позивачем майна.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору не врахували наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV, чинний у період спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В свою чергу, частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (далі - Закон № 202/98-ВР, чинний на час звернення до суду з цим позовом) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Отже, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, зокрема, відділи примусового виконання рішень не є органами державної виконавчої служби, у розумінні наведених положень законодавства.

Не змінився нормативний підхід, встановлений законодавством щодо визначення переліку органів державної виконавчої служби і станом на час розгляду та вирішення цієї справи у Вищому адміністративному суді України.

Як вбачається зі змісту позовних заяв, їх вимоги звернені до відділу, який є структурним підрозділом Державної виконавчої служби України, а також до державного виконавця - посадової особи цього органу.

Водночас, вказані суб'єкти правовідносин не є самостійними суб'єктами адміністративного процесу і не повинні відповідати за адміністративним позовом, тоді як належним відповідачем є відповідний орган, визначений нормами наведеними вище нормами матеріального і процесуального права.

За змістом частин 1-3 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Положення зазначеної норми процесуального права надають можливість заміни належної сторони виключно на стадії розгляду справи у суді першої інстанції.

Таким чином, при здійсненні апеляційного перегляду справи, суд не уповноважений на вчинення таких дій і повинен відмовляти у задоволенні позову, оскільки названі суб'єкти спірних правовідносин не повинні відповідати за вказаним адміністративним позовом.

Позбавлений такої процесуальної можливості щодо вирішення питання про заміну сторони і касаційний суд.

При розгляді справи у суді першої інстанції, останній з власної ініціативи, а також і учасники процесу не порушували питання щодо заміни належного відповідача у справі, а відтак звернені позовні вимоги до відділу та державного виконавця задоволенню не підлягають.

Крім того, у відповідності до положень частин 3, 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Наведений підхід до визначення учасників адміністративного процесу узгоджується і з положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо завдання адміністративного судочинства, визначенням відповідача, наданим у статті 3 цього Кодексу, юрисдикцією адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ відповідно до статті 17 цього ж Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позов третьої особи - ОСОБА_2. заявлений, в тому числі до фізичної особи ОСОБА_1., що не узгоджується з вищезазначеними вимогами процесуального законодавства.

Правовідносини між цими особами виникли з приводу цивільних прав та обов'язків, а тому такі вимоги повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Одночасно, згідно з положеннями статті 229 адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у судів попередніх інстанцій правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а також необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2. до ОСОБА_1.

Керуючись статтями 223 228 229 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала Олександра Олександровича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» про скасування рішення та позову ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала Олександра Олександровича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» про визнання дій противними, утримання від вчинення певних дій - відмовити.

Закрити провадження у справі, в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дій противними, утримання від вчинення певних дій.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: М.І. Мойсюк

Ю.Й. Рецебуринський

Ю.К. Черпак