ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2017 р. м. Київ К/800/30133/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Єрьоміна А.В.

Кравцова О.В.

секретар судового засідання - Бондарчук О.М.

за участю

представника позивача - Кучеров І.А.

представників Національного банку України - Сапальов В.В., Курцев В.О.

представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Заплішна О.Д.

представника третьої особи - Дячок С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-вугілля України" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі №805/1312/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-вугілля України" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит", про визнання протиправними та скасування постанов та рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-вугілля України" звернулося в суд з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит", в якому просило:

- визнати протиправною постанову Правління Національного банку України № 877/БТ від 10 грудня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку";

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 4, 5 постанови Правління Національного банку України № 60/БТ від 09 лютого 2016 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ТК КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних";

- визнати протиправними та скасувати постанову Правління Національного банку України № 241 від 07 квітня 2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ТК КРЕДИТ";

- скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 133 від 09 лютого 2016 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ КБ "ТК КРЕДИТ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку";

- скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 493 від 08 квітня 2016 року "Про початок процедури ліквідації АТ КБ "ТК КРЕДИТ" та делегування повноважень ліквідатора банку";

- зобов'язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступні записи:

від 17 лютого 2016 року запис № 10741070022006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи);

від 16 березня 2016 року запис № 10741070023006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи);

від 15 квітня 2016 року запис № 10741780024006115 про внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації;

від 15 квітня 2016 року запис № 10741070025006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи);

- зобов'язати Національний банк України повернути Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" банківську ліцензію № 82 від 07 листопада 2011 року ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ТК КРЕДИТ" та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій № 82 від 07 листопада 2011 року Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" та відновити інформацію про Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ", як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України http://www.bank.gov.ua/control/bankdict/banks та у Державному реєстрі банків) з відновленням функціонування кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" в Національному банку України, відновленням Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновленням Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" в якості абонента системи електронної пошти Національного банку України, відновленням роботи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" у всіх інформаційних задачах Національного банку України до яких банк був підключений раніше, а саме: системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України "VAL - CLI"; інформаційно-довідкової системи з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку "КредІнфо 2"; системи розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України "СЕРТЛАЙН2"; системи обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик "ОВДП-онлайн2"; системи автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів "Реєстр договорів з нерезидентами 2"; програмного продукту депозитарного обліку "Модуль зберігача" Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України"; АРМ "Заявка"; АРМ "Статзвітність"; Єдина інформаційна система "Реєстр позичальників", з відновленням інформаційного обміну Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" з державними установами, а саме: Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; Державною митною службою України; Державним комітетом фінансового моніторингу України, дозволити усі початкові платежі банку Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" у системі електронних платежів (СЕП) та повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" у зазначених вище системах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави для віднесення Банку до категорії проблемних та визнання його неплатоспроможним не відповідає вимогам закону, принципам розсудливості та пропорційності. Решта оскаржуваних рішень, хоча і ґрунтується на вимогах закону, проте своєю підставою мають постанови Правління Національного банку України № 877/БТ та № 60/БТ, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-вугілля України" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «торговий дім «ЕКО - ВУГІЛЛЯ» - є юридичною особою, присвоєний код за ЄДРПОУ - 38215064, зареєстроване за адресою вул. Луганське Шосе, буд. 74, м. Єнакієве, Донецька область, про що здійснено запис від 24 липня 2012 року № 1 268 102 0000 005771.

ТОВ «торговий дім «ЕКО - ВУГІЛЛЯ» являється акціонером ПАТ «Комерційний банк «ТК КРЕДИТ» та володіє 9,9982% акцій ПАТ «Комерційний банк «ТК КРЕДИТ».

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ТК КРЕДИТ» - зареєстровано в якості юридичної особи 28 квітня 1994 року, про що зроблено запис № 1 074 120 0000 006115. Банківську діяльність здійснює на підставі ліцензії № 82 від 07 листопада 2011 року, внесено до Державного реєстру банків - 28 квітня 1994 року. За даними витягу з ЄДРПОУ, станом на час розгляду справи перебуває в стані припинення.

10 грудня 2015 року, постановою Правління Національного банку України № 877/БТ ПАТ «КБ «ТК КРЕДИТ» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

09 лютого 2016 року, постановою Правління Національного банку України № 60/БТ ПАТ «КБ «ТК КРЕДИТ» віднесено до категорії неплатоспроможних. Цією же постановою, постанова Правління Національного банку України від 10 грудня 2015 року № 877/БТ визнана такою, що втратила чинність.

07 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України № 241 відкликана банківська ліцензія та вирішено питання про ліквідацію ПАТ «КБ «ТК КРЕДИТ».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 лютого 2016 року № 133 розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «ТК КРЕДИТ» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації на один місяць.

08 квітня 2016 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 493 припинено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «ТК КРИДИТ», відкликано всі повноваження тимчасового адміністратора та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ТК КРЕДИТ» з 08 квітня 2016 року по 07 квітня 2018 року, включно, призначено уповноважену особу Фонду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Після визнання Банку проблемним, структура його власності не була приведена у відповідність, у зв'язку з чим рішення НБУ є правомірними

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Частинами 2, 3 статті 55 Закону України «Про національний банк України» встановлено, що Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11 грудня 2014 року листом № 41-113/47064 та 8 квітня 2015 року листом № 24-00011/23686 НБУ звернувся до ПАТ КБ «ТК Кредит» з вимогою виконати п 1.5 розділу 1 Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 №306 (чинне на момент спірних правовідносин) щодо розкриття відомостей про прямих та опосередкованих власників істотної участі в ПАТ КБ «ТК Кредит» станом на 08 березня 2015 року (зокрема, контролерів ПАТ «Закритий нене диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології»».)

Відповідно до п.1.5 Положення №306 встановлено, що структура власності особи є прозорою, якщо інформація, надана Національному банку та розміщена на веб-сайті банку в мережі Інтернет відповідно до вимог цього Положення, дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в банку/юридичній особі, у тому числі відносини контролю між ними щодо цього/цієї банку/юридичної особи.

Поняття істотної участі визначається статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме, істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

На виконання вищезазначених вимог ПАТ КБ «ТК Кредит» листом від 14.04.2015 № 11/03050 надав схематичне зображення структури власності банку.

З поданої схеми вбачалося, що власником істотної участі в банку є Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології», якому прямо належить 18,6389% статутного капіталу банку та опосередковано 6,1789% через володіння 100% ТОВ «Інтерофіс лімітед», яке володіє 6,1789% статутного капіталу банку. Іншим 18 учасникам банку належало 75,1822% статутного капіталу банку.

Листами № 11/0172 від 27.02.2015 р. та № 11/0186 від 06.03.2015 р. банк надав НБУ інформацію з доданими анкетами ГУДЛАЙТ КЕПІТАЛ ЛІМІТЕД (100% власник - ОСОБА_2) та ФІЛДЛЕЙН ЛІМІТЕД (100% власник - ОСОБА_1), які є акціонерами ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології».

Крім того, дана інформація була розміщена ПАТ КБ «ТК Кредит» на власному офіційному сайті відповідно до вимог розділу 3 Положення №306.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «ТК Кредит» в повному обсязі виконано вимоги НБУ щодо розкриття структури власності банку.

08.03.2015 набрав чинності Закон України № 218-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов'язаних із банком осіб».

Пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень вищевказаного закону передбачено, що банки протягом двох місяців з дня набрання чинності цим законом, зобов'язані подати Національному банку України оновлену структуру їх власності, розкриту з урахуванням вимог цього закону, станом на дату набрання його чинності.

Постановою Правління Національного банку України 21.05.2015 №328, на виконання положень зазначеного Закону затверджено Положення «Про порядок подання відомостей про структуру власності банку».

29 травня 2015 року на підставі Положення №328 НБУ листом № 24-00011/37023 звернувся до ПАТ КБ «ТК Кредит» з вимогою надати підтвердження щодо майнового стану десяти остаточних ключових учасників банку в порядку, передбаченому п.6 даного Положення.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що п.9 Положення №328 встановлено, що Національний банк має право вимагати від банку, власників істотної участі та всіх ключових учасників у структурі власності банку подання інформації та документів для підтвердження відомостей про структуру власності банку.

Пунктом 6 даного Положення передбачено, що за наявності в Національного банку підстав уважати, що заявлена структура власності банку не відповідає дійсності, зокрема, що будь-яка особа, яка входить до складу десяти найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку, є номінальним (довірчим) власником, тобто особою, яка володіє акціями або частками юридичної особи на користь (в інтересах) іншої особи (кінцевого бенефіціарного власника) та виконує юридично значущі дії щодо таких акцій або часток лише на підставі інструкцій і вказівок кінцевого бенефіціарного власника, Національний банк має право запитати в такої особи додаткові документи, у тому числі документи для оцінки фінансового/майнового стану такої особи та для з'ясування прозорості структури власності банку, а також установити строк для надання таких документів.

Право Національного банку запитати додаткові документи в особи, яка входить до складу десяти найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку, не поширюється на:

1) осіб, сукупна участь яких у банку не перевищує одного відсотка;

2) осіб, які отримали погодження Національного банку на набуття або збільшення істотної участі в банку.

Аналізуючи вищезазначені норми на предмет їх правозастосування в контексті правовідносин, що склалися між банком та відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що Національний банк України в силу приписів Положення №328 має право витребовувати документи для підтвердження відомостей про структуру власності банку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що таке право не є абсолютним і обмежується встановленим законом та підзаконними нормативно-правовими актами обсягом документів та визначеним колом осіб, у яких такі документи можна витребовувати.

Зокрема, відповідно до приписів пункту 6 Положення №328 документи для оцінки фінансового стану осіб, які входить до складу десяти найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку, витребовуються Національним банком України у таких осіб за наступних умов:

- наявності сумніву у прозорості заявленої структури власності банку;

- наявності підстав вважати, що будь-яка особа, яка входить до складу десяти найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку, є номінальним (довірчим) власником.

Проте, із встановлених по справі обставин вбачається, що Національний Банк України не скористався наданим йому законодавством правом на звернення до осіб, які є власниками істотної участі ПАТ КБ «ТК Кредит», з вимогою про надання документів, що підтверджують їх майновий стан.

Відповідно, враховуючи норми пункту 6 Положення №328, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Національного банку України щодо надання додаткових документів, які підтверджують майновий стан власників істотної участі банку, адресовані до ПАТ КБ «ТК Кредит» є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Посилання судів попередніх інстанцій на норми п. 25 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, відповідно до яких Національний банк має право вимагати подання будь-яких інших документів і відомостей, а також надання пояснень, які вважає необхідними для прийняття рішення щодо погодження набуття істотної участі в банку, є безпідставними, оскільки відповідно до преамбули дане Положення застосовується для регулювання правовідносин, які виникають під час реєстрації банків, погодження їх статутів і змін до них, погодження набуття або збільшення істотної участі в банку, погодження призначення та визначення професійної придатності та ділової репутації керівників банку, видачі банківської ліцензії, визначення вимог щодо початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг, відкриття відокремлених підрозділів банків на території України, відкриття дочірнього банку, філії, представництва українського банку на території іншої держави, акредитацій філій, представництв іноземних банків на території України.

Щодо вимог Національного банку України в частині приведення структури власності банку у відповідність до частини 5 статті 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність», колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що листом від 08.04.2015 № 24-00011/23686 Національний банк України запропонував Банку та його власникам привести структуру у відповідність до частини п'яту статті 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, що діяла на момент даних правовідносин).

Невідповідність полягала у тому, що в порушення вищезазначеної норми, яка передбачала, що інститути спільного інвестування не можуть бути засновниками та власниками істотної участі в банках акціонером банку було Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології».

ПАТ КБ «ТК Кредит» листом від 14.04.2015 № 11/03050 надав схематичне зображення структури власності банку. З поданої схеми вбачалося, що власником істотної участі в банку є Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології», якому прямо належить 18,6389% статутного капіталу банку та опосередковано 6,1789% через володіння 100% ТОВ «Інтерофіс лімітед», яке володіє 6,1789% статутного капіталу банку. Іншим 18 учасникам банку належало 75,1822% статутного капіталу банку.

Відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування» ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології» є інститутом спільного інвестування.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, яка діяла до 12.08.2015 року інститути спільного інвестування не можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку.

12 серпня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», відповідно до якого було внесено зміни до частини 5 статті 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до даної статті інститути спільного інвестування можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку лише за умови, що такий інститут спільного інвестування є корпоративним венчурним фондом, більш як 75 відсотків акцій (інвестиційних сертифікатів) якого і більш як 75 відсотків акцій (часток) компанії з управлiння активами якого прямо та/або опосередковано належать одній особі або групі асоційованих осіб.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п.п.6 п.12.2 глави 12 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу від 17.08.2012 № 346 встановлено виключний перелік підстав за наявності яких НБУ має право прийняти рішення про визнання банку проблемним.

Разом з тим, невідповідність структури власності вимогам ч.5 ст.14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не може вважатися підставою для визнання банку проблемним, оскільки така підстава не передбачена нормами діючого законодавства.

Відповідно до п.4 Положення №328 структура власності банку має відповідати вимогам щодо прозорості, визначеним цим Положенням.

Структура власності банку є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності банку дають змогу визначити:

усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у банку або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність банку;

усіх ключових учасників банку та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами банку;

характер взаємозв'язків між особами, зазначеними вище;

2) документи про структуру власності банку відповідають вимогам цього Положення;

3) відомості про структуру власності банку подано до Національного банку та розміщено на веб-сайті банку в мережі Інтернет (в окремому розділі з назвою "Структура власності банку") та на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку за формою, визначеною Національним банком.

Структура власності банку є непрозорою, якщо вона не відповідає вимогам щодо прозорості, визначеним у цьому пункті, а також за наявності обставин, визначених у пунктах 5 і 6 цього розділу.

Пунктом 5 Положення №328 встановлено, що структура власності банку є непрозорою, якщо неможливо визначити всіх власників істотної участі в банку через наявність у структурі власності банку трастових конструкцій.

Пунктом 6 даного Положення, передбачено що у разі неподання достатніх доказів того, що заявлена структура власності банку відповідає дійсності, у тому числі в разі встановлення Національним банком незадовільного фінансового/майнового стану принаймні двох осіб, які входять до складу десяти найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку та сукупно володіють не менше ніж п'ятьма відсотками сукупної участі в банку, або однієї особи, яка володіє не менше ніж десятьма відсотками сукупної участі в банку, Національний банк має право визнати таку структуру власності банку непрозорою.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ТК Кредит» листами від 14.04.2015 № 11/03050 та від 08.06.2015 №11/0681, №11/0682, №11/0683 ПАТ КБ «ТК Кредит» було надано запитувану інформацію про 10 остаточних учасників ПАТ АТ КБ «ТК Кредит», в тому числі і про власників істотної участі (юридичних осіб та їх кінцевих контролерів - фізичних осіб).

Натомість, із встановлених по справі обставин не вбачається, а НБУ не обґрунтовано, які саме обставини вказують на те, що заявлена структура власності банку не відповідає дійсності, зокрема, що будь-яка особа, яка входить до складу десяти найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку, є номінальним власником або наявність у структурі власності банку трастових конструкцій.

Враховуючи вимоги п.4, 5 Положення №328, а також те, що ПАТ КБ «ТК Кредит» було подано запитувану інформацію про ключових учасників банку та власників істотної участі та їх кінцевих контролерів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання структури власності банку непрозорою.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, Національний банк України листом від 03.08.2015 року №24-00011/54374 визнав структуру власності ПАТ КБ «ТК Кредит» непрозорою.

10 грудня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 877/БТ ПАТ «КБ «ТК КРЕДИТ» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 даної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного.

Відповідно, приймаючи рішення про притягнення підконтрольної установи до відповідальності, Національний банк України повинен враховувати наявність та ступінь загрози вчинюваного правопорушення інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи.

Аналізуючи правомірність прийнятих Національним банком України рішень, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

Норма ст.73 має на меті забезпечити об'єктивність та обґрунтованість прийнятих Національним банком України рішень, співрозмірність обраної міри впливу вчиненому порушенню, а також дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення .

Такі рішення мають прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом.

Статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:

Щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів.

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані у строк з вини банку;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:

за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів;

щодекади - два і більше разів;

4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Із вищенаведеного не вбачається наявність хоча б однієї з умов для визнання банку проблемним.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п.п.6 п.12.2 глави 12 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу від 17.08.2012 № 346 Національний банк має право віднести банк до категорії проблемних у разі невиконання вимог законодавства України щодо розкриття відомостей про власників істотної участі в банку в обсязі, визначеному Національним банком, подання недостовірної або неподання/несвоєчасне подання інформації про структуру власності банку, пов'язаних з банком осіб, невідповідність структури власності банку вимогам щодо її прозорості, установленим Національним банком.

Обсяг інформації щодо власників істотної участі в банку, яка має бути подана на розгляд НБУ встановлений п.11 Положення №328.

Зокрема, банк подає Національному банку такі документи про структуру власності банку (далі разом - Документи про структуру власності):

1) повідомлення про подання відомостей про структуру власності банку, складене за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення (далі - Повідомлення);

2) відомості про остаточних ключових учасників у структурі власності банку, складені за формою та відповідно до параметрів заповнення, наведених у додатку 2 до цього Положення (далі - Відомості про остаточних ключових учасників);

3) відомості про власників істотної участі в банку, складені за формою та відповідно до параметрів заповнення, наведених у додатку 3 до цього Положення (далі - Відомості про власників істотної участі);

4) схематичне зображення структури власності банку (далі - Схема).

Із встановлених по справі обставин вбачається, що Банком було подано всю необхідну інформацію, встановлену п.11 зазначеного Положення, а саме: повідомлення про подання відомостей про структуру власності банку, складене за формою, відомості про 10 ключових учасників у структурі власності банку, відомості про власників істотної участі в банку, схематичне зображення структури власності банку.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що Національний банк України діяв всупереч вимогам п.6 Положення №328 та не навів належним чином обґрунтованих підстав для визнання структури власності ПАТ «КБ «ТК КРЕДИТ» непрозорою, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання Банку проблемним відповідно до п.6, 7 Положення №328.

Відповідно, оскаржувана постанова Правління Національного банку України № 877/БТ від 10 грудня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ" до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку" є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування постанов Правління Національного банку України 60/БТ та № 241 колегія суддів зазначає, що вони є похідними, оскільки оскаржувані постанови Правління Національного банку України № 60/БТ від 09 лютого 2016 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ТК КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" та № 241 від 07 квітня 2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ТК КРЕДИТ" прийняті на підставі постанови № 877/БТ від 10 грудня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ТК КРЕДИТ".

У відповідно до норм ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В контексті встановлення судом протиправності дій та рішень відповідачів з метою забезпечення відновлення порушених прав позивача як суб'єкта публічно-правових відносин з боку суб'єкта владних повноважень, керуючись нормами ст.162 КАС України, колегія суддів вбачає за необхідне задовольнити решту позовних вимог, які являються наслідком оскаржуваних постанов.

Крім того, стосовно посилань відповідачів щодо відсутності підстав звернення позивача до суду із зазначеним позовом колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонеру надається право на участь в управлінні акціонерним товариством та отримання дивідендів.

Водночас, частиною 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Крім того, частиною 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Таким чином, ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» як акціонер банку позбавляється права на участь в управлінні АТ КБ «ТК КРЕДИТ» та на отримання дивідендів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та протоколів до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналізуючи вищезазначене в контексті спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що оскаржувані рішення посягають на права та охоронювані законом інтересів позивача в частині захисту права власності, а тому посилання відповідачів на відсутність у позивача права на звернення до суду за захистом порушених прав є безпідставними.

За правилами ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про необхідність скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

постановила :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-вугілля України" - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року -скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту. Позовні вимоги "Торговий дім "Еко-вугілля України" задовольнити.

Визнати протиправною постанову Правління Національного банку України № 877/БТ від 10 грудня 2015 року «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку».

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 4, 5 постанови Правління Національного банку України № 60/БТ від 09 лютого 2016 року «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних».

Визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України № 241 від 07 квітня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ».

Скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №133 від 09 лютого 2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ КБ «ТК КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №493 від 08 квітня 2016 р. «Про початок процедури ліквідації АТ КБ «ТК КРЕДИТ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Зобов'язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01030, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 26/4) скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступні записи: від 17.02.2016 року, запис №10741070022006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи); від 16.03.2016 року, запис №10741070023006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи); від 15.04.2016 року, запис №10741780024006115 про внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації; від 15.04.2016 року, запис №10741070025006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи).

Зобов'язати Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106) повернути ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» банківську ліцензію №82 від 07 листопада 2011 року ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій №82 від 07 листопада 2011 року ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» та відновити інформацію про ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно, шляхом розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України http://www.bank.gov.ua/control/bankdict/banks та у Державному реєстрі банків) з відновленням функціонування кореспондентського рахунку ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» в Національному банку України, відновленням ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновленням ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» в якості абонента системи електронної пошти Національного банку України, відновленням роботи ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» у всіх інформаційних задачах Національного банку України до яких банк був підключений раніше, а саме: системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкової системи з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; системи розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; системи обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; системи автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмного продукту депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвiтнiсть»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», з відновленням інформаційного обміну ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» з державними установами, а саме: Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; Державною митною службою України; Державним комітетом фінансового моніторингу України, дозволити усі початкові платежі банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» у системі електронних платежів (СЕП) та повідомити усі банки про відновлення роботи ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ТК КРЕДИТ» у зазначених вище системах.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді: