Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/800/56552/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Донця О.Є.

за участю секретаря судового засідання: Слободян О.М.

за участю представника позивача: Вітрука Олега Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі

за позовом ТОВ ТД «Лакмар»

до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про скасування рішення та повернення надмірно сплачених коштів,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакмар» звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 24.01.2013 року № 100270000/2013/400050/2 про коригування митної вартості товару та стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених обов'язкових платежів.

Позов мотивовано тим, що митна декларація для митного оформлення товару була подана з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом, а відтак, коригування митної вартості товарів відповідачем протиправне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товару від 24.01.2013р. № 100270000/2013/400050/2. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплачених платежів розмірі 16 559,86 грн.

Рішення судів мотивовано тим, що позивачем надано належні документи на підтвердження заявленої митної вартості, а у відповідачем необґрунтовано відкореговано митну вартість.

У касаційній скарзі митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 січня 2013 року ТОВ «Торговий дім «Лакмар» пред'явив до митного оформлення товар - смола експоксидна, придбаний у компанії CENTRAL-CHINA COMPANY SINOPEC COMMERCIAL HOLDING COMPANY LIMITED (Китай).

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до митниці вантажну митну декларацію № 100270000/2013/216671, в якій задекларував товар (смола експоксидна, виробник CENTRAL-CHINA COMPANY SINOPEC COMMERCIAL HOLDING COMPANY LIMITED), заявив вартість товару на загальну суму 49 280,00 доларів США по курсу 7,993 грн. по відношенню до 1-го долара США в кількості 17 600,00 кг., відповідно до граф 22 та 23 декларації.

3 метою розмитнення товару позивач додав до вантажної митної декларації пакет документів необхідний для розмитнення товару, зокрема контракт та специфікації, комерційний інвойс № 3000003070 від 26 листопада 2012 року, сертифікат походження країни виробника, експортну декларацію країни виробника та сертифікат до експортної декларації, що засвідчує дійсність відомостей засвідчених в декларації.

24 січня 2013 року митницею винесено рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/400050/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом виходячи з ціни 59 664,00 доларів США за 17 600 кг., тобто 3,39 дол. США за кг.

Як вбачається зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган визначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються - відповідно до вимог ч. 2. ст. 58 МК України.

При цьому відповідач зазначив, що митна вартість застосована із застосуванням резервного методу з урахуванням ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (МД від № 100250000/2013/023434).

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною 2 вказаної статті визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому ч. 5 ст. 53 МК заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).

Відповідно ч. 3 ст. 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 МК передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2- 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Митницею не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Крім того митницею не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Докази, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Крім того,судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач порівнював митну вартість імпортованого позивачем товару - смола, що призначена для виробництва лакофарбових матеріалів, із митною вартістю раніше ввезеного товару - смоли, що використовується в якості компонента просочення електроізоляційних матеріалів для ремонту рухомого складу Укрзалізниці. Тобто, відповідач порівнював митні вартості різних за якістю та призначенням товарів.

Враховуючи вищезазначене суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що товариством подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Однак, одночасне задоволення позовних вимог про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, є помилковим.

Верховний суд України у своєму рішенні від 15 квітня 2014 року № 21-29а14 аналізуючи положення Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618 (надалі - Порядком повернення) та Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 (надалі - Порядком взаємодії) дійшов наступного правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За викладеного рішення судів попередніх інстанцій підлягають частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 232 КАС України,колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплачених платежів розмірі 16 559,86 грн. Відмовити в задоволенні позову в цій частині. В решті рішення судів залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець