Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/800/47763/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Малого приватного підприємства „Тарон" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014

у справі № 811/216/13-а

за позовом Малого приватного підприємства „Тарон"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство „Тарон" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000010222 від 08.01.2013; № 0000020222 від 08.01.2013.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП „Конті Преміум", ТОВ „2М Груп" за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 та складено акт №192/22-2/13758371 від 21.12.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000020222 від 08.01.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 274813 грн.; №0000010222 від 08.01.2013, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 238968 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 274813 грн. за 2-4 квартал 2011 року; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 238968 грн.

Позивачем завищено валові витрати на суму 1194840 грн. за 2-4 квартал 2011 року за рахунок внесення до валових витрат, по господарським операціям з ПП „Конті Преміум", ТОВ „2М Груп", витрати по придбанню пічного палива, бітума дорожнього, щебня фракційного, та відсіву, які мають ознаки фіктивності.

Також, проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до висновків актів про неможливість проведення зустрічної звірки щодо господарських відносин ПП „Конті Преміум" за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 від 06.06.2012 №1227/22-719/37767681, та ТОВ „2М Груп" за жовтень 2011 року, відповідно до яких діяльність ТОВ „2М Груп" полягала в сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності, що реально діють в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобов'язань по податках та зборах з використанням реєстраційних документів, печаток та поточних рахунків в банківських установах.

Не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств постачальників у перевіряємий період, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Судами зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Також, суди зазначили, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентами без фактичного здійснення господарських операцій.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

На підтвердження факту позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, витрати за листопад 2011 року МПП „Тарон"; акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень - листопад 2011 року МПП „Тарон"; акти списання за жовтень - листопад 2011 року МПП „Тарон"; договір підряду № 69/11 від 10.11.2011 на поточний ремонт проспекту Винниченка м. Кіровоград; договір підряду № 74/11 реконструкція дороги по вул. Кропивницького, від вул. Шевченка до вул. Колодязної у м. Кіровограді ( на ділянці від вул. Шевченка до вул. Гагаріна, та від пров. Лісового до вул. Колодязної); договір підряду № 75/11 капітальний ремонт вул. Волкова ( від вул. Героїв Сталінграда до вул. Межевий бульвар у м. Кіровограді, 1 черга).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

За змістом п. 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по податку на додану вартість платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того,як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу (з яким погодилися попередні судові інстанції) про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась без наміру створення правових наслідків, мотивований порушеннями, допущеними контрагентом позивача, тобто третьою особою, а саме здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля з метою надання податкової вигоди третім особам.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названого постачальника.

Крім того, на момент виписки на адресу позивача вказаної податкової накладної його контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин у судів були відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів (видаткової та податкової накладних, товарно-транспортної накладної, платіжного доручення, тощо), які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, допустили помилкове тлумачення норм чинного податкового законодавства, а відтак рішення судів є помилковими.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Малого приватного підприємства „Тарон" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 у справі № 811/216/13-а задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Малого приватного підприємства „Тарон" задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 у справі № 811/216/13-а скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити, скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000020222 від 08.01.2013, №0000010222 від 08.01.2013.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.І. Бившева С.Е. Острович