ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/32019/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Комлаша В.М.,

відповідача - Смуригіної К.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014

у справі № 2а/2570/739/2011

за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2011 № 0000382320.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо фактичного виконання задекларованих платником експортних операцій.

За наслідками нового розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, позов задоволено з тих мотивів, що експорт позивачем товару через комісіонера - приватного підприємства «Літокс» - засвідчений належним чином оформленими вантажними митними деклараціями та не спростований Інспекцією.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Підприємства, посилаючись на номінальне оформлення платником операцій з експорту товару з метою зниження податкового навантаження за рахунок застосування нульової ставки ПДВ.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по експортним операціям за період з 01.12.2008 по 31.12.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 13.01.2011 № 2/35-013/01431535 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 039 500 грн. (у тому числі 831 600 грн. за основним платежем та 207 900 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ шляхом безпідставного застосування нульової ставки при оподаткуванні операцій з експорту товару (шкіри великої рогатої худоби несортованої "Wet-Blue"), у зв'язку з тим, що факт здійснення цих операцій документально не підтвердився.

При цьому Інспекція посилається на лист компетентного органу Італії, в якому зазначено про відсутність будь-яких торговельних зв'язків між позивачем та компаніями CITYPORTO Commercial SA, MAGAZZINI FRACOPEL SPA, CONCERIA F. LLI BETTEGA&PRIANTE SPA, які є покупцями (одержувачами) експортованого позивачем товару.

В ухвалі від 05.03.2014 з даного спору Вищим адміністративним судом України викладено правову позицію відносно того, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які супроводжується фактичним рухом активу та дійсними змінами економічного стану учасників такої операції. Документи, які слугують підставою для формування даних податкового обліку та виступають формою представлення інформації про юридичний факт, з яким чинне законодавство пов'язує певні податкові наслідки, мають відповідати критерію повноти та достовірності.

З урахуванням цього касаційний суд наголосив на необхідності ретельного дослідження обставин щодо укладення зовнішньоекономічних контрактів комісіонером (приватним підприємством «Літокс») в інтересах позивача (комітента) з названими нерезидентами, перевірити процес налагодження ділових стосунків, а також встановити умови транспортування товару, його прийняття уповноваженими особами.

Також у світлі з'ясування реальності розглядуваних операцій касаційний суд наголосив на необхідності перевірки вимог щодо перевезення шкіри та шкури (сухої та мокросоленої), встановлених підпунктами 19.7.1-19.7.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

Втім вказані вимоги судами виконано не було. Так, суди послалися на неможливість перевірити обставини щодо налагодження ділових стосунків комісіонера з названими нерезидентами у зв'язку з ліквідацією приватного підприємства «Літокс». Водночас суди не звернули уваги на те, що інформація щодо пошуку покупців-нерезидентів та вчинення комісіонером фактичних дій у процесі реалізації активу мала бути представлена у звітах комісіонера, наданих комітентові (позивачу у справі); однак відповідних звітів Підприємством не представлено.

Докази фактичної передачі позивачем товару комісіонерові також відсутні.

Відповідно ж до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків. Встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Фактично судами було постановлено рішення про задоволення даного позову на підставі тих самих доказів, які були предметом дослідження під час первісного розгляду та які суд касаційної інстанції визнав недостатніми для підтвердження реальності спірних операцій.

Не можна також погодитися з правовою оцінкою, наданою судами при дослідженні листа компетентного органу Італії. Так, суди зазначили, що оскільки Підприємство не перебувало у безпосередніх правовідносинах з компаніями CITYPORTO Commercial SA, MAGAZZINI FRACOPEL SPA, CONCERIA F. LLI BETTEGA&PRIANTE SPA, а діяло через комісіонера, то заперечення факту існування ділових зв'язків між позивачем та цими нерезидентами не є доказом безтоварності розглядуваних експортних операцій.

Втім з огляду на правила оцінки доказів, наведені у статті 86 КАС, розглядувану відповідь слід оцінювати у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами зі справи, у тому числі й із запитом, сформованим податковим органом. Так, у запиті від 17.03.2009 № 1659/8/26-3137 Інспекція повідомила компетентний орган Республіки Італії про факт укладення контрактів саме приватним підприємством «Літокс» та названими нерезидентами; також у цьому запиті витребовувалися відомості щодо фактичного одержання товару (шкір) названими покупцями-нерезидентами. Зі змісту одержаної відповіді вбачається, що названі компанії заперечують наявність ділових стосунків як з позивачем, так і з «другою українською компанією».

За таких обставин та з урахуванням вимог частини п'ятої статті 227 КАС щодо обов'язковості висновків та мотивів касаційного суду, з яких скасовані рішення попередніх інстанцій, у судів не було підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі № 2а/2570/739/2011 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко