Історія справи

Постанова ВАСУ від 10.07.2014 року у справі №2а/0370/2848/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/34718/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ягодинської митниці на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ягодинської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася з позовом до Ягодинської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товару №205070000/2012/000743/2 від 18.05.2012 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00612 від 18.05.2012 року та стягнення із Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 12 628,12 грн. та ввізного мита в сумі 19 363,15 грн., а всього на загальну суму 31 991,30 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року, позов задоволено. Постановлено визнати протиправним та скасувати рішення Ягодинської митниці про визначення митної вартості товару №205070000/2012/000743/2 від 18.05.2012 року. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00612 від 18.05.2012 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 12 628,12 грн. та ввізного мита в розмірі 19 363,15 грн., а всього - 31 991 грн. 30 коп. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 384 грн. 30 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Ягодинська митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №1/2012/NL від 03.01.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та "Vion Sales West BV", Нідерланди, фактури (інвойсу) №5444561 від 15.05.2012 року, позивач 18.05.2012 року через представника -декларанта ввезла на територію України товар - сало свине бокове заморожене, кількістю 13 505 кг. та вартістю 10 263,80 євро, визначеною у фактурі (інвойсі), тобто за ціною 0,76 євро за 1 кг.

Для митного оформлення даного товару декларантом приватним підприємством "Респект Брок" були подані на митний пост "Луцьк" Ягодинської митниці документи, а саме:

- контракт №1/2012/NL від 03.01.2012 pоку;

- фактура (інвойс) №5444561 від 15.05.2012 pоку,

- вантажно-митна декларація (ВМД) №205070000/2012/024070 від 18.05.2012 року;

- попередня митна декларація №205070000/2012/023381 від 16.05.2012 pоку;

- міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №773877 від 15.05.2012 pоку;

- декларація митної вартості ДМВ-1 №205070000/2012/0204070 від 18.05.2012 року;

- сертифікат походження товару №S АЕ00712917 від 09.05.2012 pоку;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/43097 від 16.07.2009 року;

- сертифікат якості від 15.05.2012 року;

- ВМД іноземної країни №12NL0C6A462EF16034 від 15.05.2012 року;

- калькуляція обвалки напівтуш свинних від 16.05.2012 року;

- лист про нестрахування товару №140 від 15.05.2012 року;

- лист про неотримання дотацій №U-125 від 15.05.2012 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті №755 від 11.05.2012 року;

- світ-повідомлення №3486ТК.31500UВGВ від 14.05.2012 року;

- контракт на перевезення №9/2012/PL від 17.01.2012 року;

- прайс-лист б/н від 16.05.2012 року та інші документи, перелічені у графі 44 ВМД.

Згідно статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно положень ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу. Митний орган має право впевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних в нього відомостей в тому числі цінової інформації ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 273 цього Кодексу.

Судом встановлено, що, декларуючи договірну вартість товару в розмірі 112 223,95 грн. за основним (першим) методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), позивач керувався умовами контракту №1/2012/NL від 03.01.2012 року з врахуванням фактури (інвойсу) №5444561 до даного договору від 15.05.2012 року.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу всі документи, передбачені пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року.

Розрахована митна вартість партії товару була зазначена у Декларації митної вартості форми ДМВ-1 згідно вимог постанови КМУ №1766 та наказу Міністерства фінансів України №416 від 29.03.2012 року "Про затвердження порядку заповнення декларації митної вартості", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2012 року за №563/20876.

Як свідчить текст у графі "Для відміток митного органу" декларації митної вартості ДМВ-1 від 18.05.2012 року, посадовою особою митного органу було вчинено запис про необхідність подання окремих документів: відомості про навантаження товару, та пояснення формування ціни згідно поданої калькуляції.

Декларант відмовився надати додаткові документи. Вимоги відповідача-1 вважає незаконними, оскільки надав достатньо документів для визначення митної вартості товару.

У зв'язку з цим Ягодинською митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товару №205070000/2012/000743/2 від 18.05.2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00612 від 18.05.2012 року. В рішенні про визначення митної вартості товару митниця зазначила, що метод 1 визначення митної вартості товару неприйнятний для застосування через відмову від пояснення формування ціни товару згідно поданої калькуляції собівартості виробництва.

У відповідності до пункту 3 Порядку оформлення та використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ №1227 від 12.12.2005 року у Картці повинні бути у стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів.

В Картці відмови відповідач-1 зобов'язав позивача привести у відповідність до рішення про визначення митної вартості товару №205070000/2012/000743/2 від 18.05.2012 року графи 12, 45. Тобто, митний орган зобов'язав погодитися з митною вартістю товару, яку він здійснив, застосувавши шостий резервний метод, який базувався на визначенні митної вартості товару згідно цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та встановив, що мінімальна вартість аналогічних товарів є вищою, ніж була заявлена позивачем та за основу визначення вартості аналогічного товару взяв ВМД №2050200000/2012/15735 від 14.05.2012 року, де встановив ціну товару у розмірі 1,4351 євро за 1 кг.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з такими висновками з огляду на таке.

На виконання вимог пунктів 7, 11 постанови КМУ №1766 від 20.12.2006 року декларантом позивача було подано вищезазначений пакет документів, на підставі якого можна зробити висновок про митну вартість ввезених товарів.

Щодо вимоги митниці надати відомості про навантаження товару, то позивач надав документи, які містять інформацію про умови поставки та перевезення товару, в тому числі і навантаження товару. Це, зокрема, підтверджується контрактом №1/2012/NL від 03.01.2012 року, яким визначені умови поставки товару, та контрактом №9/2012/PL від 17.01.2012 року, укладеним між ОСОБА_2 та фірмою P.H.U.Tadeusz Gryczka (перевізник), яким визначено порядок здійснення перевезення вантажів позивача.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відомості про навантаження/розвантаження товару визначені у п.п. 2.2.2 контракту №9/2012/PL від 17.01.2012 року. Так, відповідно до даного підпункту позивач зобов'язується забезпечити швидке навантаження/розвантаження транспортного засобу.

Відповідно до пункту 5.1 договору №1/2012/NL від 03.01.2012 року поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах FСА згідно Правил "Інкотермс-2010", а саме: FСА - м. Апельдоорн, FСА - м. Ольст, FСА -Девентер, FСА - м. Астен. Згідно пункту 1.1. цього договору товар поставлявся позивачу з м'ясопереробних підприємств продавця "Vion Sales West BV", які знаходяться в містах Апельдоорн, Ольст, Девентер, Астен.

У відповідності до Правил "Інкотермс-2010" термін FCA (Free Carrier) означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. Вибір пункту поставки впливає на зобов'язання навантаження/розвантаження товару в даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження товару. Якщо поставка здійснюється в іншому місці, то продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

В договорі №1/2012/NL від 03.01.2012 пункти поставки товару визначені м'ясопереробними підприємствами продавця, на території яких здійснювалось відвантаження товару автоперевізнику, тобто обов'язок навантаження товару покладався на продавця, оскільки на території його приміщень здійснювалась поставка товару.

Отже, відомості про навантаження товару визначені договором поставки, договором перевезення та умовами FCA Правил "Інкотермс-2010", а вимога митного органу про надання згаданих відомостей є протиправною.

Ягодинською митницею також вимагалося пояснення формування ціни, згідно поданої калькуляції. Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що така вимога митного органу є незаконною, оскільки такий документ не передбачений ні пунктом 7, ні пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Крім того, під час митного оформлення заявленого у вантажно-митній декларації товару декларантом було подано калькуляцію виробника (постачальника) від 16.05.2012 року, в якій міститься інформація щодо обчислення собівартості виробленої продукції .

Митний орган також не зазначив, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

Отже, Ягодинською митницею недоведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем як підставу відмови в прийнятті митної декларації позивача, зазначено невідповідність заявленої декларантом митної вартості товару, митна вартість нижча за довідкову інформацію ДМСУ.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. У зв'язку з цим не можна вважати обґрунтованими рішення відповідача про визначення митної вартості товарів не за ціною договору, оскільки позивач надав ряд доказів, які свідчать про те, що реальна вартість товару була аналогічна договірній, а не заниженою.

В процесі прийняття рішення було використано лише Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, що не може в повній мірі відображати правильність прийнятого митним органом рішення про визначення митної вартості товарів та неможливості застосувати інший метод визначення митної вартості товару та ставити під сумнів правильність визначеної митної вартості товару позивачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Ягодинською митницею не наведено переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей по вартості товару, оскільки відповідач посилається на аналіз цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а саме взяв за основу визначення вартості аналогічного товару згідно ВМД №2050200000/2012/15735 від 14.05.2012 року. Посилання на те, що у більшості випадків ціна товару при ввезенні була вищою не можуть розцінюватись як безспірний доказ того, що митну вартість було занижено та не наведено обґрунтованих підстав щодо визначення митної вартості товару за "резервним" шостим методом і неможливості застосування методу "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)". Отже, митний орган застосував шостий "резервний" метод, не довівши неможливість застосування попередніх п'яти методів.

Відповідно до частини 3 статті 266 МК України якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 згаданого кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Хоча в рішенні про визначення митної вартості товару митний орган вказує щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, посилання відповідача на аналогічний товар, свідчить про можливість митного органу застосувати другий чи третій методи визначення митної вартості товару.

Крім того, ДП "Держзовнішінформ" надав висновок №11/1220 від 21.08.2012 року, згідно якого контрактні ціни, зокрема за інвойсом №5444561 від 15.05.2012 року, відповідають рівню цін компанії виробника "Vion Sales West BV", що дорівнює 0,76 євро за 1 кг сала свинячого бокового замороженого в обрізках. Це є ще одним доказом того, що декларант вірно визначив митну вартість товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Таким чином правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України і визначено митну вартість товару за ціною контракту, що відповідає фактично поданим документам.

Водночас, колегія суддів зазначає, що аналіз положень статей 265, 266 МК та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість, оскільки цим фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінили митний орган.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Ягодинської митниці задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року скасувати у частині стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 12628,12 грн. та ввізного мита в розмірі 19363,15 грн., ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ягодинської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 12628,12 грн. та ввізного мита в розмірі 19363,15 грн.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року у цій справі залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: