Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/15764/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівІваненко Я.Л., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника Міністерства оборони України - Кошель М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5

на постанову Київського районного суду м. Полтави від 10 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини А 3990, Міністерства оборони України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У березні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України від 03 червня 2009 року його звільнено зі служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) та виключено зі списків особового складу Військової частини А 3990. Вказує, що з 13 березня 2009 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з проходженням військової служби, у зв'язку з чим він має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1999 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). За рішенням Міністра оборони України від 27 червня 2009 року йому виплачено зазначену допомогу у розмірі 36-місячного грошового забезпечення в сумі 59220,00 грн згідно з наказом командира військової частини А 3990 від 09 вересня 2010 року № 282. Посилаючись на те, що вказану допомогу обчислено у розмірі, що не відповідає нормам закону, просив суд визнати протиправним наказ командира Військової частини А 3990 від 09 вересня 2010 року № 282 в частині встановлення розміру суми одноразової грошової допомоги та зобов'язати Військову частини А 3990 перерахувати її з урахуванням усіх надбавок та премії.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 10 червня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано Закон № 2011-XII та абзац 5 підпункту 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України, від 28 травня 2008 року № 499 «Про порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - постанова КМУ № 499). Вказує, що складові грошового забезпечення визначені частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ і не можуть бути змінені постановою Кабінету Міністрів України, отже розмір виплаченої йому одноразової грошової допомоги не відповідає вимогам закону.

Міністерство оборони України та Військова частина А 3990 у запереченнях на касаційну скаргу посилаються на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказують, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу обчислено правильно з урахуванням положень Закону № 2011-XI та відповідно до постанови КМУ № 499. Просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1982 по 2009 рік ОСОБА_5 проходив військову службу в Збройних силах України.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України від 03 червня 2009 року його звільнено зі служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону № 2232-XII.

З 06 березня 2009 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 13 березня 2009 року.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27 червня 2009 року № 5, позивачу призначено виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 36 місячного грошового забезпечення в сумі 59220,00 грн.

На підставі вказаного рішення комісії та наказу командира військової частини А 3990 від 09 вересня 2010 року № 282 ОСОБА_5 виплачено вказану суму одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги визначені постановою КМУ №499, тому відповідач правильно обчислив її розмір виходячи зі складових грошового забезпечення, визначених абзацом 5 підпункту 4 пункту 2 постанови КМУ № 499.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Частиною 2 статті 16 Закону України № 2011-XII, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, визначені постановою КМУ № 499.

За умовами підпункту 2 пункту 2 постанови КМУ № 499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) - інвалідам ІІІ групи у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

При цьому, відповідно до абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 постанови КМУ № 499 розмір грошового забезпечення для звільнених зі служби військовослужбовців визначався на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять : посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналіз положень частини 2 статті 16 Закону України № 2011-XI свідчить, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження щодо визначення порядку та умов, на яких здійснюється виплата одноразової допомоги, проте, затверджений постановою КМУ № 499 Порядок не може суперечити або звужувати зміст норм, закріплених у законі.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні складових грошового забезпечення для обчислення суми одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, а не постанова КМУ № 499, яка звужує обсяг встановлених законом прав.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену в постанові від 12 листопада 2013 року (справа № 21-383а13) за позовом ОСОБА_6 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини № 3043 про визнання протиправними дій, яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, пунктами 3, 7 постанови КМУ № 499 визначені уповноважений орган та головний розпорядник коштів в процедурі оформлення документів для призначення та виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до цієї норми, Військова частина А 3990 є уповноваженим органом, який приймає документи у заявника, готує висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та в 15-денний термін надсилає пакет документів до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України, яке приймає рішення щодо проведення такої виплати та перераховує необхідні для цього кошти.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а позов частковому задоволенню.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 10 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов'язати Військову частину А 3990 провести розрахунок та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу, в розмірі 36-місячного грошового забезпечення, яке він отримував на день звільнення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум, а Міністерство оборони України перерахувати Військовій частині А 3990 необхідні для виплати кошти.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Я.Л. Іваненко Ю.К. Черпак