Історія справи

Постанова ВАСУ від 09.04.2026 року у справі №380/17493/24
Постанова КАС ВП від 13.08.2025 року у справі №380/17493/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 380/17493/24

касаційне провадження № К/990/13150/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» (далі - Товариство) на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 (суддя Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Хобор Р.Б., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Управління), Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

16.08.2024 через систему «Електронний суд» Товариство в особі представника - адвоката Янків І.М. (далі - представник) подало до суду позов до Управління та ДПС України, у якому просило: скасувати рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023 Управління в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022 Товариства; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 42 від 16.09.2022 Товариства за датою її первинного подання на реєстрацію, а саме 08.11.2022.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.09.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, відмовив у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку, позовну заяву Товариства повернув позивачеві.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2024 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 13.08.2025 скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Направляючи справу для продовження розгляду, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи позивачу в поновленні строку звернення до суду, не встановили чи була розглянута скарга позивача, яке саме рішення було прийняте ДПС України за результатом розгляду поданої 25.08.2023 Товариством скарги, дату такого рішення, а також дату отримання позивачем рішення ДПС України про результати розгляду скарги, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки саме від дати отримання Товариством рішення ДПС України про результати розгляду скарги платника податків (або у разі встановлення обставин стосовно того, що рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України) слід обраховувати відлік строку для звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Управління 22.09.2025 через систему «Електронний суд» подало клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, яке обґрунтував тим, що скарга на рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023 про відмову Товариству у реєстрації податкової накладної №42 від 16.09.2022 була подана позивачем 25.08.2023, тобто з пропуском встановленого Податковим кодексом України строку, з огляду на що за результатами обробки такої скарги Товариству в автоматичному режимі 25.08.2023 о 17:33:04 надіслано квитанцію №1, в якій зазначено: «Документ доставлено до Державної податкової служби України. ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ. Документ буде оброблено у складі пакету пов`язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу». Надалі Товариству було надіслано квитанцію №2 від 25.08.2023, в якій вказано «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО». Виявлені помилки: «Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, скарга подається платником податку у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Відправник: Державна податкова служба України». Таким чином, скарга позивача не була прийнята до розгляду та податковим органом рішення по ній не приймалось. Також, контролюючий орган наголосив, що позовна заява була подана Товариством 16.08.2024, тобто майже через рік після подачі скарги в порядку адміністративного оскарження. Водночас, дані податкової звітності Товариства свідчать, що у період з 03.02.2023 по 16.08.2024 Товариство функціонувало в звичному режимі. З цих підстав Управління просило залишити позовну заяву Товариства без розгляду.

Протокольною ухвалою із занесенням до протоколу судового засіданні № 5200710 від 06.10.2025 Львівський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву Товариства без руху та надав позивачу строк до 20.10.2025 для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду 17.10.2025 від Товариства надійшла заява про поновлення процесуального строку. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач вказує на те, що у відповідності до квитанції №2 скарга Товариства не була прийнята ДПС України через пропуск позивачем строку її подання згідно з пунктом 3 «Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019. Водночас, позивач звертає увагу, що крім вказаної квитанції він будь-яких відповідей від відповідача щодо розгляду своєї скарги не отримував. З огляду на те, що позивач 25.08.2023 дізнався про те, що рішення по його скарзі ДПС України не буде прийматися. Відповідно, граничним терміном судового оскарження позивачем рішення № 8203645/36659992 від 03.02.2023 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022 згідно з абзацом 2 частини четвертої статті122 КАС України є 25.02.2024. Тобто, позивачем прострочено на 6 місяців строк звернення до суду для оскарження вищевказаного рішення відповідача. На переконання Товариства, причиною пропуску строку на оскарження до суду рішення № 8203645/36659992 від 03.02.2023 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022 є те, що директор Товариства - Фіщук П.М., який одночасно є і бухгалтером, в цей період перебував на фронті, оскільки він з 15.04.2022 пішов добровольцем на війну з російським агресором. Вказане підтверджується документами військової частини, які наявні в матеріалах справи та подавалися позивачем при поданні первинної заяви про поновлення строку на звернення до суду. Позивач наголошував на необхідності врахувати і ту обставину, що директор позивача є офіцером групи спеціальних дій загону спеціальних операцій по даний час, більшу частину часу він перебуває в зоні бойових дій без зв`язку, його служба пов`язана з значними психологічними навантаженнями. Оскільки керівник Товариства у зв`язку з виконанням військового обов`язку по захисту Батьківщини фізично не міг бути присутній у місті Львові для вчасної передачі представнику Товариства первинних та інших документів необхідних для підготовки позову. Представник Товариства отримував необхідні документи для підготовки позову від третіх осіб (контрагентів), колишніх та діючих працівників позивача. Відповідно, представник позивача не мав прямого безперешкодного доступу до документів, необхідних для вчасного написання та подання до суду позовної заяви. Враховуючи вищевикладене, Товариство має законне право на звернення як з позовом до суду, так і на поновлення строку звернення з позовом до суду у випадку його пропуску з поважних причин згідно статті 121 КАС України.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.10.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026, відмовив у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку звернення до суду. Позов Товариства залишив без розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом, з урахуванням того, що: позовна заява Товариства була подана та підписана представником Товариства - адвокатом Янків І.М., з яким Товариство та співпрацює ще з 02.10.2023; з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що представником позивача до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах Товариства 04.10.2023 та 23.11.2023 через систему «Електронний суд» були подані позовні заяви про визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних Управління №9355073/36659992 від 15.08.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної № 49 від 07.07.2023 у Єдиному реєстрі податкових накладних та №9617264/36659992 від 28.09.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №56 від 19.10.2022, що свідчить про те, що період перебування директора на службі у Збройних силах України, представник позивача був наділений повноваженнями представляти інтереси цього Товариства та використовував ці повноваження; Товариством 23.01.2023 було надіслано повідомлення про надання пояснень по податковій накладній, реєстрація якої зупинена, а також копії документів, пов`язаних із здійсненими господарськими операціями, в кількості 43 додатків; скаржник самостійно зазначає, що 25.08.2023 він розпочав процес оскарження рішення податкового органу, надаючи при цьому перевагу адміністративному оскарженню, а не звернення до суду. Зазначене слугувало підставою для висновку судів про те, що такі доводи ані в умовах воєнного стану, ані в звичайних умовах не можуть бути визнані такими, що не залежали від особи, яка пропустила строк. Крім того, судом було встановлено, що 25.08.2023 позивачем подано скаргу на рішення комісії Управління від 03.02.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної ПН № 42 від 16.09.2022 №8203645/36659992. Згідно з отриманою у відповідь квитанцією №1, що сформована в автоматичному режимі системою, вказано: Результат обробки: Документ доставлено до Державної податкової служби України ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ. Документ буде оброблено у складі пакету пов`язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу. 25 серпня 2023 року 17:33:04. Відправник: Автоматизована система «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, версія 2.3.8.78. Далі згідно з даними надісланої квитанції №2 вказано: Результат обробки: ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО. 25 серпня 2023 року 17:33:04 Реєстраційний № 9216950808. Виявлені помилки: Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, скарга подається платником податку у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Відправник: Державна податкова служба України. Таким чином, Товариством був пропущений шестимісячний строк на звернення до суду з вказаним позовом.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 30.03.2026 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки при розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували норми статей 122 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без врахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 07.04.2025 у справі № 260/651/24, від 29.11.2024 у справі № 120/359/24, від 14.08.2025 у справі № 480/9707/23 щодо особливостей застосування процесуальних строків звернення до суду у справах, де пропуск процесуального строку пов`язаний саме з призовом до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна.

Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.04.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 08.04.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є, зокрема, рішення Управління №8203645/36659992 від 03.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної № 42 від 16.09.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, судами було встановлено, що Товариством 25.08.2023 проводилася процедура адміністративного оскарження даного рішення.

Також, судами було встановлено, що за результатами обробки поданої Товариством скарги позивачу в автоматичному режимі 25.08.2023 о 17:33:04 було надіслано квитанцію №1, в якій зазначено: «Документ доставлено до Державної податкової служби України. ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ. Документ буде оброблено у складі пакету пов`язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу».

Надалі Товариству було надіслано квитанцію №2 від 25.08.2023, в якій вказано «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО». Виявлені помилки: «Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, скарга подається платником податку у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Відправник: Державна податкова служба України».

З даним позовом Товариство в особі представника звернулося до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» 15.08.2024.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України)

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини четвертої статті 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п.1 ст.32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти росії).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Також, у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність встановлення судами обставин закінчення процедури адміністративного оскарження ухваленням рішення ДПС України про результати розгляду скарги платника податків та підтвердженням дати отримання такого рішення платником (який має бути підтверджений належними та допустимими доказами), від якого починається відлік строку для звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Як зазначалося вище, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 13.08.2025 суди попередніх інстанцій установили, що не заперечувалося Товариством, що 25.08.2023 Товариством проводилася процедура адміністративного оскарження рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023 Управління в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022. Товариству було надіслано квитанцію №2 від 25.08.2023, в якій вказано «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО». Виявлені помилки: «Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, скарга подається платником податку у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Відправник: Державна податкова служба України».

Отже, рішення по скарзі позивача ДПС України не приймалось, оскільки скарга Товариства не була прийнята із вказаних у квитанції №2 причин та не розглядалась. При цьому, скерування відповіді на скаргу відбувається у автоматичному режимі в день звернення, що не спростував позивач.

Таким чином, про порушення його прав Товариству стало відомо 25.08.2023, тоді як з даним позовом позивач звернувся до суду лише 16.08.2024.

Так, законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду Товариство посилалося на те, що представник позивача отримував необхідні документи для підготовки позову від третіх осіб (контрагентів), колишніх та діючих працівників позивача, оскільки керівник Товариства у зв`язку з виконанням військового обов`язку по захисту Батьківщини фізично не міг бути присутній у місті Львові для вчасної передачі представнику Товариства первинних та інших документів необхідних для підготовки позову. Відповідно, представник позивача не мав прямого безперешкодного доступу до документів, необхідних для вчасного написання та подання до суду позовної заяви.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій було встановлено, що наявні у справі документи свідчать, що в період перебування на військовій службі директор Товариства - Фіщук П.М. представляв інтереси Товариства у відносинах з іншими суб`єктами господарювання, організовував та контролював виконання договірних зобов`язань, підписував всі первинні документи Товариства та передавав результати виконаних робіт замовникам, з огляджу на що суди дійшли висновку, що сам факт перебування директора Товариства з 15.04.2022 на військовій службі не є поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що зазначені Товариством обставини не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду для вирішення спору, оскільки поновлення строку для вирішення у судовому порядку спірних відносин може порушити принцип «правової визначеності», оскільки ці відносини набули ознак стабільності.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу позивача на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 375 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова