Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2017 р. м. Київ К/800/4364/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Донець О.Є.

Голяшкін О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за позовом Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства до державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Сторожинецьке міжрайонне управління водного господарства звернулося з позовом про скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області щодо повернення зайво нарахованих коштів в сумі 808911,52 грн, а також зменшення перерахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 282141,04 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 12.09.2013 року №24-21-22/1137 в частині щодо повернення зайво нарахованих сум коштів працівникам Управління за період з 01.07.2010 року по 30.04.2013 року - 808911,52 грн., в тому числі за рахунок винних осіб, якими допущено зазначене порушення до державного бюджету, а також зменшення перерахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 282141,04 грн.

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, Інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Сторожинецькому міжрайонному управлінні водного господарства за ІІ півріччя 2010 року, 2011-2012 роки та січень-квітень 2013 року.

За результатами проведеної ревізії було складено акт перевірки №24-21-22/108 від 04 липня 2013 року.

12 вересня 2013 року Інспекцією направлено лист начальнику Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства про доповнення листа щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, надісланих листом №24-21-22/944 від 08 серпня 2013 року, а саме (окрім іншого) вимагали: повернення зайво нарахованих сум коштів працівникам Управління за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 в сумі 806676,32 грн., а також за період з 01.01.2013 по 30.04.2013 року в сумі 2235,0 грн., в тому числі за рахунок винних осіб, якими було допущено зазначене порушення, які необхідно перерахувати до державного бюджету; зменшення перерахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 282141,04 гривень.

Сторожинецьке міжрайонне управління водного господарства, не погоджуючись з порушеннями, зазначеними в акті перевірки, звернулось до суду про скасування вимог, які перелічені в листах Інспекції.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою КМУ.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) від 13 травня 2014 року (21-89а14), від 20 січня 2015 року (справа №21-603а14).

Отже висновок судів про задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу державної фінансової інспекції в Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є Донець

О.В. Голяшкін