Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р.                               м. Київ                              К/800/34312/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №804/16725/14 за позовом Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014р. Інститут транспортних систем і технологій Національної академії наук України звернувся в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просив скасувати пункт 2 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 року „Про усунення порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення в його фінансово-господарській діяльності, встановленні відповідачем, ґрунтуються на безпідставних висновках, зроблених під час ревізії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, заявлений позов задоволений. Скасований пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 року „Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів”.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04.02.2014р. по 12.03.2014р. відповідно до п. 2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на 1 квартал 2014 року, за повідомленням про проведення ревізії від 24.01.2014р. №04-03-05-15/755, на підставі направлення від 03.02.2014р. №123 проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Інституту транспортних систем технологій Національної академії наук України за період з 01.08.2010р. по 31.01.2014р.

Ревізією стану розрахунків за спожиті комунальні послуги, що проведений вибірковим порядком за період з 01.08.2010р. по 31.01.2014р., суцільним методом за січень-червень 2011р, травень-жовтень 2013р., встановлено, Інститут не є споживачем природного газу, а споживачем газу є також ТОВ „Трансмаг”, яке здійснює перерахування коштів за спожитий газ на реєстраційний рахунок Інституту, який в свою чергу перераховує кошти ПАТ „Дніпрогаз”. За даними бухобліку Інституту станом на 01.02.2014р. кредиторська заборгованість по розрахунках за спожите теплопостачання становить 131263,19 грн., за водопостачання та водовідведення 104,83 грн., за природний газ - 7107,92 грн. та за технічне обслуговування газопроводу - 960,37 грн.. Згідно з постановою Бюро Президії НАН України від 17.11.1998р. № 394 та 13.10.1999р. № 307 Інститутом передане ТОВ „Трансмаг” на строк його діяльності право користування не житловими приміщеннями загальною площею 1828,1 кв. м. Загальна площа приміщень Інституту становила 2994,99 кв.м.. Проте, Інститутом протягом ревізуємого періоду, рахунки на оплату спожитого ТОВ „Трансмаг” теплопостачання надавалися за фактично займану площу 1693,11 кв. м. (49,24% від загальної площі), контрольними обмірами встановлено, що фактична займана площа станом на 12.02.2014р. становила 1268,8 кв.м, тобто займані площі ТОВ „Трансмаг” змінювалися, але в межах переданої, на яке в нього є право на користування. Також встановлено, що 437,9 кв.м., які спільно споруджені, є власністю ТОВ „Трансмаг”, приміщення площею 144,3 кв.м. є допоміжними приміщеннями загального користування.

Актом ревізії вказано, що вищезазначене є порушенням вимог п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.19,20,23 Постанови КМУ №228, п.3.2 „Порядку та умов надання платних послуг бюджетними науковими установами”, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Мінфіну України та Міністерства економіки від 01.12.2003 №798/657/351 та бюджетного законодавства, що визначено п. 40 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI.

За результатами ревізії складений Акт від 18.03.2014р. №03-19/4.

З метою повного усунення виявлених ревізією порушень, попередження їх виникнення в подальшому Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області на адресу Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України була направлена вимога №04-03-05-15/3806 від 11.04.2014р., якою, зокрема, пунктом 2 зобов’язано останнього поновити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 127378,36 грн. за ТОВ „Трансмаг” щодо якого здійснені безпідставні витрати; стягнути з ТОВ „Трансмаг” кошти в сумі 127378,36 грн. шляхом перерахування їх на реєстраційний рахунок Інституту, в іншому випадку - стягнути з осіб, якими допущено безпідставне покриття витрат, шкоду в сумі 127378,36 грн. в порядку, встановленому законодавством; відшкодовані збитки за 2010-2013 роки в сумі 127378,36 грн. перерахувати в дохід державного бюджету за кодом 21080500 „Інші надходження”.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходили з недоведеності висновків відповідача щодо порушень з боку позивача при здійсненні ним фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п. 7,10 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 4.3 Положення про територіальні органи ДФІ України та їх підрозділи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 р. та зареєстрованого в Мінюсті 19.10.2011 р. № 1212/19950, державні фінансові інспекції в областях зокрема, мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред’явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому суди попередніх інстанцій прийшли до необґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду України від 15.04.2014р. (справа №21-40а14), 13 травня 2014 року (справа №21-89а14), 20 травня 2014 року (справа №21-93а14), 28 жовтня 2014 року (справа №21-462а14), які є обов’язковими для застосування для усіх судів України.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені обставини справи, але при ухвалені рішень суди допустили порушення норм матеріального права, у зв’язку з чим рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і у строки передбачені ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: