Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/35422/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року

у адміністративній справі № 2а/0470/3212/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року позов задоволено, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку. Зобов'язано відповідача видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13 грудня 1999 року та взята на облік платника податків у ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

17 січня 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2012 рік. Обрано вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, та 51.18.0 - посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами.

Відповідач листом від 26 січня 2012 року № 1761/10/17-226 відмовив в видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на підставі положень абз. 4 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів, дорогоцінне каміння та контроль за операціями з ними» №637/97, посилаючись на те, що відповідно до вимог Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив відмову у видачі йому як фізичній особі-підприємцю свідоцтва про сплату єдиного податку в судовому порядку.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами, а також, що види господарської діяльності, які зазначила позивач, не підпадають під дію обмежень встановлених п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими, які прийняті з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України (в редакції Закону України від 04 листопада 2011 року № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» (далі - Закон № 4014-VI) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

ПК України не містить нормативного визначення поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» та поняття «діяльність з їх видобутку, виробництва та реалізації», а відтак з огляду на вимоги пункту 5.3 статті 5 ПК України для встановлення змісту зазначених понять застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів.

Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 637/97-ВР).

У статті 1 Закону № 637/97-ВР поняття ювелірних виробів розкрито через визначення дорогоцінних металів, якими є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а також через визначення дорогоцінного каміння, яким є природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 637/97-ВР всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо по кожному виду операцій з урахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Частиною другою статті 14 Закону № 637/97-ВР передбачено, що правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді та виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 244, виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Тобто, законодавець розрізняє поняття виробництво ювелірних виробів та реалізація ювелірних виробів, і кожне з даних понять є окремою і достатньою обставиною, яка визначена законодавцем як підстава, що унеможливлює перехід суб'єкта господарювання на спрощену систему оподаткування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що з набранням чинності (1 січня 2012 року) Законом № 4014-VI та до набрання чинності (1 липня 2012 року) Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», яким внесено зміни до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, особи, які здійснювали реалізацію ювелірних виробів, не мали правових підстав для застосування спрощеної системи оподаткування.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини другої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош