Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2017 р. м. Київ К/800/6101/16

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2015

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року

у справі № 805/4735/15-а

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1)

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Красноармійська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у жовтні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Красноармійської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 15-17 від 10.06.2015.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016, у позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2015 замінено первинного відповідача Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області на належного відповідача - Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки TOYOTA LANDKRUISER 200 білого кольору, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 15.04.2014, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

28.01.2015 Красноармійською міської радою прийнято рішення № 6/44-1 про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території міста Красноармійська на 2015 рік, яким затверджено, зокрема, положення про транспортний податок.

Підпунктом 3.1 розділу 3 цього Положення зазначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років та мають об'єм двигуна більше 3000 см3, а підпунктом 5.1 розділу 5 цього Положення встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік в розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, який є об'єктом оподаткування у відповідності з Підпунктом 3.1 розділу 3 Положення.

10.06.2015 року відповідачем у порядку пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) винесено податкове повідомлення рішення № 15-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення діяв на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким введено новий податок з громадян України - транспортний податок шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України.

Із набранням чинності вказаної статті ПК України 01.01.2015, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см., є платниками транспортного податку.

При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК України).

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.

Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Так, відповідно до п. 8.3. ст. 8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

При цьому згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Приписи п. 12.5 ст. 12 ПК України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 цієї статті.

З аналізу наведених норма вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскільки Закон України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок установлено в місті Красноармійські рішенням Красноармійської міської ради № 6/44-1 від 28.01.2015, то застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Оскільки судове рішення зі справи ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то Вищий адміністративний суд України здійснює розподіл судових витрат відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року у справі № 805/4735/15-а - скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15-17 від 10.06.2015, винесене Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області.

Присудити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області судовий збір у загальному розмірі 2401,12 гривня (у тому числі в сумі 487,20 гривень за подання адміністративного позову, в сумі 535,92 гривень за розгляд справи в апеляційній інстанції та в сумі 1378,00 гривень за розгляд справи в касаційній інстанції).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько