Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/48198/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та проведення перерахунку пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та проведення перерахунку пенсії.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2012 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

26 вересня 2013 ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови від 25 вересня 2012 року, посилаючись на те, що в ній не вказано, які позовні вимоги слід задовольнити.

Додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_4 про роз'яснення судового рішення залишено без задоволення. Постановлено додаткову постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Полтавського обласного військового комісаріату щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_4 у зв'язку зі збільшенням розміру посадового окладу за посадою старшого викладача кафедри згідно з наказом наказу Міністра оборони України від 28 липня 2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2008 року за № 761/15452; далі - Наказ № 377).

Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат видати нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_4 у зв'язку зі збільшенням розміру посадового окладу за посадою старшого викладача кафедри згідно з Наказом № 377 та надати її до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату, з урахуванням нового розміру посадового окладу за посадою старшого викладача кафедри, встановленого Наказом № 377, за період з 01 серпня 2011 року по 29 грудня 2013 року та провести відповідні виплати, з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за вказаний період.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок), визначено лише один орган Кабінет Міністрів України, рішення якого про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців є належною підставою для перерахунку пенсій. Рішення інших органів (у тому числі й накази Міністра оборони України) не можуть братися до уваги управліннями ПФУ як підстава для перерахунку, оскільки є чіткий порядок, який визначає процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави. Крім того, вказує на відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати, оскільки такий позивачу не нараховувався.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року вказано про задоволення позовних вимог, проте не зазначено жодних дій, які відповідачі повинні вчинити у відповідності до цього судового рішення, що унеможливлює виконання даної постанови, а отже і її роз'яснення. При цьому, в мотивувальній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року відсутні висновки суду апеляційної інстанції з приводу позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням компенсації втрати позивачем частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01 серпня 2011 року по день проведення перерахунку з посиланням на норми матеріального права та зазначенням мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не зазначення в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року дій, шляхом вчинення яких досягається виконання судового рішення, а також не зазначення висновків та мотивів, з яких суд виходив при задоволенні позовних вимог щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є підставою для прийняття додаткової постанови.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач проходив дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР та в Збройних Силах України на посаді старшого викладача кафедри.

Згідно з наказом Міністра оборони України № 309 від 10 серпня 1992 року ОСОБА_4 звільнений в запас.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

10 жовтня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, проте, листом № 816/К-03 від 19 жовтня 2011 року у перерахунку пенсії йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю на це підстав.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Кабінет Міністрів України згідно з підпунктом 1 пункту 5 постанови від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» делегував право визначати розміри посадових окладів у тому числі і Міністру оборони України, то наказ останнього про встановлення таких окладів військовослужбовцям військових навчальних закладів є підставою для проведення перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців у зв'язку з тим, що змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення цих осіб.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Так, відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону.

За змістом наведеної норми, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 1 Порядку перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Підпунктом 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 7 листопада 2007 року № 1294 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою.

Наказом № 377 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) було затверджено схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України та схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами військовослужбовців із числа науково-педагогічного (педагогічного) складу військових навчальних закладів Збройних Сил України (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів, у тому числі й Міністру оборони України, визначати розміри посадових окладів, тому Наказ № 377, яким затверджені зазначені схеми посадових окладів, є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення вказаних осіб.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2014 року по справі № 21-252а14.

При цьому, беручи до уваги, що 30 грудня 2013 року Наказ № 377 втратив чинність, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для виплати позивачеві пенсії з урахуванням нового розміру посадового окладу, визначеного Наказом № 377, по 29 грудня 2013 року включно.

В той же час, зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4, з урахуванням нового розміру посадового окладу, встановленого Наказом № 377, та з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд апеляційної інстанції не врахував, що за правилами, визначеними статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З наведеної вище норми вбачається, що компенсація працівникам втрати частини доходів нараховується у зв'язку із порушенням строків їх виплати (тобто, вже нарахованих, але не виплачених в строки, передбачені чинним законодавством). Отже, компенсація можлива лише в тому разі, коли пенсія нарахована, але не виплачена.

Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних сум, а не нарахованих, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про зміну рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.

Додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року змінити, виключивши з абзацу четвертого резолютивної частини додаткової постанови слова «з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

В решті додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало