Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.04.2021 року у справі №953/3431/20

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 953/3431/20

провадження № 61-4892св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа - арбітражний керуючий Кошовський Сергій Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року у складі судді Черняка В. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ ПУМБ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - арбітражний керуючий Кошовський С. В., про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У червні 2020 року арбітражний керуючий Кошовський С. В. звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що постановою Господарського суду Харківської області від 22 травня 2019 року у справі № 922/1149/19 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Вказав, що банк був обізнаний про справу про банкрутство, оскільки в рамках такої справи заявив свої вимоги до банкрута на загальну суму 1 793 451,01 грн за кредитним договором № 272346272, у зв'язку з чим просив закрити провадження у даній справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року провадження у справі за позовом АТ "ПУМБ" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - арбітражний керуючий Кошовський С. В., про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрито.

Ухвала мотивована тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ "ПУМБ" залишено без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У березні 2021 року АТ "ПУМБ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що боржником у справі № 922/1149/19 є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а стороною кредитного договору від 22 червня

2018 року, за яким стягується заборгованість, є фізична особа ОСОБА_1, і вимоги

АТ "ПУМБ" заявлені саме до фізичної особи, а оскільки відповідачі фізичні особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є сторонами справи № 922/1149/19 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, є солідарними боржниками, то вимоги до них мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2021 року від арбітражного керуючого Кошовського С. В. надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "ПУМБ", у якому заявник просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

У квітні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "ПУМБ", у якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

21 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла справа.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.

Обставини встановлені судами

22 червня 2018 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (далі -

ПАТ "ПУМБ "), правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 272346272, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 699 000,00 грн.

Крім того, 22 червня 2018 року між ПАТ "ПУМБ", правонаступником якого є

АТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 272346280, згідно з умовами якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором ПАТ "ПУМБ" за виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 272346272, згідно з умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 699 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого банком, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2018 року № 272346272 станом на 10 лютого 2020 року у розмірі 1 522 345,15 грн.

Відповідно до постанови Господарського суду Харківської області від 22 травня

2019 року у справі № 922/1149/19, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, встановлено строк для пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кошовського С. В.

Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 листопада 2019 року у справі № 922/1149/19 визнано вимоги кредитора АТ "ПУМБ" до банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на загальну суму 1 793 451,01 грн. Із вказаної ухвали суду вбачається, що свої вимоги АТ "ПУМБ" обґрунтував наявністю кредитного договору від 22 червня 2018 року № 272346272 та наявністю договору застави товарів в обороті № 268702743, предметом якого є перелік майна (товарів).

ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Кошовським С. В. заявлені клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255

ЦПК України, а саме у зв'язку з тим, що позивачем вже заявлено вимоги за кредитним договором від 22 червня 2018 року № 272346272 у рамках справи про банкрутство, яка перебуває у провадженні Господарського суду Харківської області від 14 листопада 2019 року ( № 922/1149/19).

Нормативно-правове обґрунтування

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 1 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ~law30~) (за винятком окремих його положень) (далі - ~law31~), яким ~law32~ викладено в новій редакції.

У пункті 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" ~law33~

(у редакції ~law34~) визначено, що положення ~law35~ застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності ~law36~. Положення ~law37~, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності ~law38~. Положення ~law39~, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності ~law40~, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ~law41~ справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених ~law42~.

~law43~ визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Указана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій), яким визначено, що господарським судам підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина 9 статті 16 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ~law44~, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

У ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів, спорів про поновлення на роботі з вимогами до боржників у такій справі.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства

від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень ГПК України встановлено, що з дня введення в дію ГПК України подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень ГПК України незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію ГПК України перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки щодо відповідача - ОСОБА_1 порушено справу про банкрутство та триває ліквідаційна процедура і в рамках цієї справи позивачем вже заявлено вимоги до банкрута на підставі кредитного договору від 22 червня 2018 року № 272346272, тому вона не може розглядатися у цивільному судочинстві.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Доводи касаційної скарги про те, що боржником у справі № 922/1149/19 є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а стороною кредитного договору від 22 червня

2018 року, за яким стягується заборгованість, є фізична особа ОСОБА_1, і вимоги

АТ "ПУМБ" заявлені саме до фізичної особи, а оскільки відповідачі фізичні особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є сторонами справи № 922/1149/19 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідачі є солідарними боржниками, то вимоги до них мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки кредитний договір укладений з ОСОБА_1 на рефінансування кредитної заборгованості перед банком, яка виникла на підставі генерального договору про надання банківських послуг, укладеного між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арілл", що свідчить про те, що кредит отриманий безпосередньо для здійснення ним підприємницької діяльності, кредитний договір забезпечений заставою товарів в обороті, а тому спори, які виникають з приводу виконання господарських договорів не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Хто є сторонами забезпечувальних зобов'язань, якщо основне зобов'язання виникло у рамках господарських правовідносин, не має правового значення при визначені юрисдикції спору про стягнення заборгованості з боржника та поручителя, оскільки визначальним є те, у сфері яких правовідносин виникло основне зобов'язання.

Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами процесуального права, які судами правильно застосовані.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги, правильне застосовування норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях є очевидним.

Частинами 3 та 4 статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційна скарга на ухвалу судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик