Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2021 року у справі №204/8433/20

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 204/8433/20

провадження № 61-1963св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, Третій апеляційний адміністративний суд,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду, у складі судді Макарова М. О., від 03 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відомості про рух справи в суді першої інстанції

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди завданої неправомірними, на думку позивача, діями судів у справі № 569зп-20/160.

ОСОБА_1 просив встановити, що в результаті неправомірних дій Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 569зп-20/160, а саме обмеження від імені України гарантованого Конституцією України права на звернення до суду за матеріальним станом, що заборонено статтями 19, 22, 24, 64 Конституції України, йому спричинена матеріальна і моральна шкода; відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка передбачена статтею 25 Закону України "Про звернення громадян", статтями 23, 276, 1173, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спричинену діями Дніпропетровського окружного адміністративного суду в розмірі

250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та діями Третього апеляційного адміністративного суду в розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, у складі судді Черкеза Д. Л., від 11 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є оскарження процесуальних дій (бездіяльності) судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на вказану ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан та пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року залишено без руху до надходження справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року відмовлено у звільненні ОСОБА_1 від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання апелянтом копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору в сумі 454 грн і подачі нової апеляційної скарги із зазначенням відомостей про всіх учасників справи та наданням її копій відповідно до кількості учасників справи.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд вважав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження відсутності у апелянта можливості сплатити судовий збір у розмірі 454 грн.

01 лютого 2021 року в апеляційному суді зареєстрована заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій він вказав відомості передбачені пунктом 3 частини 2 статті 356 ЦПК України щодо Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного суду адміністративного суду і повторно просив звільнити його від сплати судового збору на підставі статей 8, 55 Конституції України, пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану 20 січня 2021 року, на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали від 28 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме відсутні докази неможливості сплати судового збору в розмірі 454 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

08 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 03 лютого 2021 року, а справу повернути на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8433/20 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У квітні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги.

Вказує, що на підставі статей 3, 8, 22, 24, 55 Конституції України, пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору у розглядуваній справі.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 , 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними, на його думку, діями Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що апеляційна скарга не оплачена судовим збором, а підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні, оскільки він не надав доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного з огляду на наступне.

У пункті 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду

20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 вказав, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права.

Тобто, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема при поданні апеляційної та касаційної скарги на судові рішення у такій справі.

Вказаний підхід при тлумаченні положень пункту 13 частини другої статті 3

Закону України "Про судовий збір" узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 490/2254/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 204/8598/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 204/8756/20.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними, на його думку, діями судів, на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", то відповідно він звільнений і від сплати судового збору також за подання у цій справі апеляційних та касаційних скарг.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 залишалась без руху також з підстав не зазначення відомостей про одного з відповідачів.

01 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, зазначивши в апеляційній скарзі повне найменування та місцезнаходження відповідачів.

За таких обставин, висновки апеляційного суду в ухвалі від 03 лютого

2021 року про наявність підстав для повернення апеляційної скарги не можуть бути визнані такими, що узгоджуються з вимогами процесуального закону.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 411 ЦПК України).

Частиною 4 статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 клопотання про роз'яснення порядку відшкодування моральної шкоди та порушення перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України положень ЦК України, КАС України не підлягають розгляду як такі, що виходять за межі касаційного перегляду ухвали про повернення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В.

В. Шипович