Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.08.2018 року у справі №304/574/17

Постанова

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 304/574/17

провадження № 61-29366св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - Перечинський районний центр зайнятості,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Перечинського районного центру зайнятості на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області

від 27 червня 2017 року, у складі судді Ганька І. І., та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2017 року, у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року Перечинський районний центр зайнятості (далі - Перечинський центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2011 року ОСОБА_4, за його заявою, було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пунктів 1, 3, 4 статті 22 та пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон№ 1533-III).

У зв'язку з верифікацією інформації Міністерства фінансів України від 04 серпня 2016 року щодо осіб, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та одночасно отримували пенсійні виплати, встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 27 березня 2013 року ОСОБА_4 з 11 травня 2011 року призначено пенсію на пільгових умовах, передбачену пунктом «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вказував на незаконність отриманої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю, оскільки під час перебування на обліку як безробітний

з 20 травня 2011 року по 13 травня 2012 року він мав право на пенсію, однак свідомо ухилився від наявного у нього обов'язку щодо повідомлення про таку обставину.У зв'язку із цим просив суд стягнути з відповідача виплачену йому допомогу по безробіттю, загальна сума якої становить 6 651,02 грн.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області

від 27 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що на момент подання відповідачем заяви до Перечинського центру зайнятості, йому було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з неможливістю визначити наявність у нього права на таку. Судом не встановлено недобросовісності у діях ОСОБА_4 при отриманні допомоги по безробіттю, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з нього коштів.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Перечинський центр зайнятості просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до того, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідачем не виконано обов'язок щодо поінформування центру зайнятості про існування у нього права на пільгову пенсію, з метою реалізації якого ним було вжито ряд заходів, а саме: звернення до органів Пенсійного фонду, подання адміністративного позову до Перечинського районного суду Закарпатської області. Зазначене, на переконання позивача, не може вказувати на добросовісність дій ОСОБА_4

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга Перечинського центру зайнятості не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених положеннями статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано суду доказів, що з його сторони було допущено рахункову помилку у виплаті

ОСОБА_4 допомоги по безробіттю та не доведено факт недобросовісності з боку відповідача.

Частиною третьою статті 36 Закону № 1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Положенням наведеної вище статті Закону № 1533-III передбачено обов'язок застрахованих осіб, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи із наведених законодавчих приписів, добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні Державної служби зайнятості України, в особі відповідного районного центру, про втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

Із установлених судом обставин вбачається, що відповідач отримував допомогу по безробіттю, на підставі наказу Перечинського центру зайнятості від 20 травня 2011 року, у період з 20 травня 2011 року

по 13 травня 2012 року. При цьому, призначити ОСОБА_4

з 11 травня 2011 року пенсію за вислугу років управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі зобов'язано постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду

від 27 березня 2013 року.

Виходячи з наведеного, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог обґрунтовано виходив із того, що на день звернення ОСОБА_4 до Перечинського центру зайнятості пенсія за вислугу років ним не отримувалась, що вказує на відсутність недобросовісності дій з боку відповідача.

Звернення до органів Пенсійного фонду та Управління праці і соціального захисту населення не свідчить про отримання відповідачем права на призначення пенсії та не впливає на умови виплати матеріальної допомоги особі, якій надано статус безробітного. У зв'язку з цим доводи касаційної скарги стосовно приховання ОСОБА_4 інформації про набуття права на пільгову пенсію є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Перечинського районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

І. М.Фаловська