Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №236/1264/17

Постанова

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 236/1264/17

провадження № 61-32950св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Донецьккокс»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Біляєвої О. М., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» (далі - ПрАТ «Донецьккокс»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдінг»

(далі - ТОВ «Метінвест холдинг»), про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку і відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 04 квітня 1973 по 22 березня 2017 року, та була звільнена на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Після звільнення, їй була надана трудова книжка та довідка про наявність заборгованості із заробітної плати, яка до теперішнього часу не виплачена.

Позивач та її представник просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 суму заборгованості із заробітної плати за відпрацьовані

15 днів березня місяця 2017 року в розмірі 34 488,60 грн, суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 8 893,14 грн, суму компенсації за затримку розрахунку в розмірі 54 763,02 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Донецьккокс» на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації за невикористану відпустку 6 985,30 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «Донецьккокс» на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів щодо нарахування та невиплати заробітної плати позивачу за відпрацьовані 15 днів березня місяця 2017 року, та відсутня будь-яка бухгалтерська документація, що підтверджувала б наявність такої заборгованості, видана посадовими особами, які мають право на вчинення цих дій. Відповідач з об'єктивних причин позбавлений можливості підтвердити або спростувати розмір заборгованості перед позивачем по заробітній платі, у зв'язку з чим неможливо зробити беззаперечний висновок щодо наявності заборгованості по заробітній платі перед позивачкою у розмірі 34 488,60 грн та компенсації за затримку розрахунку у розмірі 54 763,02 грн, тому такі вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Також позивачем не доведено факт заподіяння саме відповідачем моральних чи фізичних страждань позивачу, не обґрунтований та не доведений її розмір, крім того відсутня вина відповідача у заподіянні такої шкоди, тому позовні вимоги щодо моральної шкоди задоволенню не підлягають. Відповідно до Порядку, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, судом першої інстанції на підставі наказу ПрАТ «Донецьккокс» від 22 березня 2017 року № 28-к та відомостей про застраховану особу, визначена до стягнення компенсація за невикористану відпустку.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ПрАТ «Донецьккокс» відхилено.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги ОСОБА_4 та ПрАТ «Донецьккокс», суд апеляційної інстанції погодися з висновком суду першої інстанції.

17 листопада 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до не згоди з висновком суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Ці аргументи мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції письмові докази, наявні в матеріалах справи, залишились без належної уваги та правової оцінки суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 січня 2018 року ПрАТ «Донецьккокс» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу

ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року задовольнити частково. Рішення Краснолимаського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

У червні 2018 року касаційна скарга разом з матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року, якою залишено без змін рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року, оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвала апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року, якою залишено без змін рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Донецьккокс» на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6 985,30 грн не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції в силу приписів статті 400 ЦПК України не перевіряється.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 04 квітня

1973 року працювала в ПрАТ «Донецьккокс», з 06 вересня 2010 року по

22 березня 2017 року на посаді фінансового директора.

15 березня 2017 року адміністрацію будівлі ПрАТ «Донецьккокс», місцем знаходження якої є адреса: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Зарічна, 1, захопила група невідомих людей.

Наказом генерального директора ПрАТ «Донецьккокс» по місту Маріуполю від 22 березня 2017 року № 28-к ОСОБА_4 звільнено з посади фінансового директора за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, бухгалтерії належить провести розрахунок з позивачкою та виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку за 6 календарних днів.

Згідно із статями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, та якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення тощо.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до сертифіката Торгово-промислової палати України від 16 травня 2017 року № 1566/2/21-10.2, яким торгово-промислова палата засвідчила настання обставин непереборної сили з 15 березня 2017 року для

ПрАТ «Донецьккокс» під час здійснення господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів; передбачених статтею 47 та

статтею 116 КЗпП України зобов'язань щодо здійснення розрахунку у день звільнення та видачі робітникам заповненої трудової книжки у день звільнення, на момент видачі сертифіката обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Установивши у справі, що затримка виплати належних позивачці сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася через настання обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції погоджуючись з висновком суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати при звільненні, оскільки надані позивачкою довідки про наявність цієї заборгованості не є належними та допустимими доказами у розумінні статті 59 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях), оскільки їх видано та завірено печатками у той час, коли будівлі, обладнання, документи та печатки відповідача були захоплені невідомими особами.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та до не згоди з судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року, якою залишено без змін рішення Краснолимаського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін, оскільки підстави для скасування ухвали в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року, якою залишено без змін рішення Краснолимаського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська