Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №645/10632/14

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 645/10632/14-ц

провадження № 61-1660 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у складі головуючого судді Шарка О. П. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року у складі колегії суддів: Черкасова В. В., Бобровського В. В., Кокоші В. В.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Індустріально-експортний Банк» (далі - ПАТ «Індустріально-експортний Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 63 тис. доларів США для придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1, за умови сплати 12,23 % річних, строком повернення до 24 квітня 2034 року. За кредитним договором (пункт 5.2) у разі порушення ОСОБА_4 строку зобов'язань (погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів за кредитним договором) позивач має право нарахувати ОСОБА_4 та стягнути з неї на свою користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення платежу. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши кредит, що підтверджується випискою за рахунком позичальника. Згідно з договором про внесення змін та доповнень від 14 серпня 2009 року № 1 до кредитного договору пункт 1.4 кредитного договору викладено в новій редакції, згідно з якою за користування кредитом позичальник сплачує щомісячно процентну винагороду за користування кредитом, а саме: за період із 14 серпня 2009 року до 13 серпня 2010 року включно за ставкою 7 %, починаючи з 14 серпня 2010 року - за ставкою 12,47 % річних. На забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором між тими самими сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є вищевказана квартира. Крім того, 25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки на забезпечення виконання позичальником кредитного зобов'язання. Позивач зазначив, що ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом. Із метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачам вимогу про погашення заборгованості від 07 липня 2014 року № 13206/4538, проте відповідачі заборгованості не погасили. На підставі пункту 3.2.5 кредитного договору позивач вправі вимагати дострокового повернення частини кредиту, процентів та інших платежів згідно з кредитним договором, що залишилися несплаченими.

Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, ПАТ «Креді Агріколь Банк» остаточно просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь банку 76 158,26 доларів США та 851 521 грн 96 коп., а також стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору в сумі 3 654 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 позову не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що надані позивачем матеріали не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності всіх обов'язкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції, як того вимагає стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, надані позивачем валютні меморіальні ордери роздруковані із комп'ютера та не містять штампу банку із зазначенням дати формування документа, тобто не були створені безпосередньо під час здійснення господарської операції. За твердженням представника відповідача, позивач надав до суду акти знищення первинних касових документів за кредитним договором ніби-то після закінчення строку їх зберігання та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що відповідач дійсно отримала кредитні кошти в обумовленій сумі готівкою в іноземній валюті, про що мала б власноручно розписатися у відповідному касовому документі, оригінал якого повинен зберігатися в кредитній справі позичальника протягом п'яти років із дня закінчення строку дії кредитного договору (або після повного погашення суми кредиту). До того ж відповідач не згодна із вказаним розрахунком заборгованості за кредитом, зокрема з розрахунком пені, оскільки вона нарахована в доларах США, а не в гривні - національній валюті України, як того вимагає чинне законодавство України. Крім того, на думку представника відповідача, порука за вказаним договором є припиненою з огляду на те, що до поручителя не було пред'явлено вимоги про виконання зобов'язань за кредитними договором. Поштового повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, ОСОБА_5 не оримував, тому що не проживав за адресою, вказаною у вимозі, а проживав за адресою, вказаною у договорі поруки та в копії паспорта, яка зберігалася у позивача. Крім того, до кредитного договору вносилися зміни, проте поручителя не повідомлено про це. Збільшився обсяг відповідальності поручителя, але додаткових договорів до договору поруки, в яких би поручитель висловив свою згоду на внесення змін до кредитного договору, не укладалося. На думку представника відповідача, у позивача немає права на подання позову до поручителя у зв'язку з відсутністю порушення останнім зобов'язань за договором поруки, а отже, і вини перед позивачем. У разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання повного зобов'язання, однак із часу подання позивачем позову, тобто з часу застосування позивачем права на повернення кредиту достроково, минуло більше року, а тому усупереч вимогам чинного законодавства позивачем не було подано до поручителя вимоги протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 76 158,26 доларів США та 851 385 грн 79 коп. пені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що позовні вимоги банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок неналежного виконання позичальником взятих за кредитним договором зобов'язань, які забезпечено порукою.

У липні 2016 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, які вона просить скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі, а ухвалою від 5 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду вищевказану цивільну справу.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_4

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214, 315 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення рішення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 25 квітня 2008 року між ПАТ «Індустріально-експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 63 тис. доларів США для придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1, строком повернення до 24 квітня 2034 року. Умовами договору передбачено зобов'язання ОСОБА_4 сплачувати банку процентну винагороду за користування кредитом у розмірі 12,23 % річних.

25 квітня 2008 року між ПАТ «Індустріально-експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки на забезпечення виконання останньою як позичальником взятих за кредитним договором зобов'язань, предметом якого визначено вищевказану квартиру.

Крім того, 25 квітня 2008 року між ПАТ «Індустріально-експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_5 укладено договір поруки на забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з договором про внесення змін та доповнень від 14 серпня 2009 року № 1 до кредитного договору пункт 1.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: «за користування кредитом позичальник сплачує щомісячно процентну винагороду за користування кредитом, а саме: за період із 14 серпня 2009 року до 13 серпня 2010 року включно за ставкою 7 %, починаючи з 14 серпня 2010 року - за ставкою 12,47 % річних.

Установлено, що ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом. Так, станом на 19 лютого 2016 року сума заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року становить 76 158,26 доларів США та 851 521 грн 96 коп., із яких: 60 385,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 397,42 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими за період із 1 по 19 лютого 2016 року; 15 375,05 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 851 521 грн 96 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентної винагороди.

За змістом статей 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України установлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Разом із тим за приписами частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Задовольняючи позов ПАТ «Креді Агріколь Банк» і стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позивачем заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для дострокового стягнення всієї суми заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання позичальником взятих за кредитним договором зобов'язань. Розмір заборгованості підтверджено позивачем належним чином та не спростовано відповідачами.

Посилання відповідача на припинення поруки із підстав пропущення позивачем шестимісячного строку на звернення до суду суд обгрунтовано вважав безпідставними, оскільки вимогу про дострокове погашення заборгованості направлено банком відповідачам у липні 2014 року, а позов подано в грудні 2014 року, тобто в межах вищевказаного строку.

Доводи щодо припинення поруки з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди суд також вважав такими, що спростовуються матеріалами справи, зазначивши, що договір про внесення змін та доповнень до договору підписаний банком, боржником та поручителем.

Розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо відсутності належних доказів на підтвердження виконання банком зобов'язання за кредитним договором щодо надання позичальнику суми кредиту; правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, у тому числі й у частині розміру пені; припинення поруки, були предметом детального дослідження й ретельної оцінки судами попередніх інстанцій під час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог та перевірки заперечень сторони відповідача проти позову, які їх обґрунтовано спростували, про що свідчить зміст оскаржуваних судових рішень. Таким чином, ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається. Посилання заявника у касаційній скарзі на судові рішення, ухвалені в інших справах, є безпідставним і не має жодного правового значення у цій справі.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак