Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.05.2020 року у справі №495/11377/18

Постанова

Іменем України

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 495/11377/18

провадження № 61-7464св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкти оскарження: заступник начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Захарова Б. Ю., начальник Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сауляк Р. В.,

боржник - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2019 року у складі судді Заверюхи В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії, бездіяльність та рішення заступника начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВДВС) Захарової Б. Ю., начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Головне управління юстиції) Сауляка Р. В., в якій просила:визнати протиправними та неправомірними дії державного виконавця ВДВС Захарової Б. Ю. та скасувати її акт від 11 грудня 2018 року; визнати протиправними та неправомірними дії начальника Головного управління юстиції Сауляка Р. В. ; примусово виконати судове рішення, щодо демонтажу дверей-перегородки, розібрати дверний отвір в загальному коридорі комунальної квартири.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2015 року ОСОБА_2 зобов'язано знести самовільно облаштовані металеві двері (перегородку) у міжквартирному коридорі комунальної квартири АДРЕСА_1.

На виконання цього рішення судом 16 листопада 2015 року видано виконавчий лист.

11 грудня 2018 року державним виконавцем ВДВС Захаровою Б. Ю. винесено акт про виконання рішення суду, а саме, що примусово демонтовано металеві двері (перегородку) у міжквартирному коридорі комунальної квартири за зазначеною у виконавчому листі адресою.

Заявник вважає, що цей акт є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець допустила порушення її прав як стягувача у виконавчому провадженні, а саме: брати участь у вчиненні виконавчих дій, заявляти клопотання, надавати усні та письмові питання, акт не підписаний боржником ОСОБА_2, яка не попереджена про кримінальну відповідальність.

Зазначила, що після примусового виконання боржником ОСОБА_2 знову самовільно встановила двері-перегородку (а. с.1-4)

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2019 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, у задоволення скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2015 року примусово виконано 11 грудня 2018 року, двері та металеву коробку демонтовано, вивезено з будинку та передано на відповідальне зберігання незаінтересованій особі, яка попереджена про кримінальну відповідальність за зберігання майна та відповідальність щодо його повернення. Під час виконавчого провадження дії державного виконавця були правомірними і відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди не звернули уваги на те, що квартира є комунальною. Встановлені ОСОБА_2 металеві двері в загальному кридорі позбавили квартиру заявника санвузла.

Суди не звернули уваги, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2015 року виконується формально та на сьогодні не виконане.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Обставини справи встановлені судами

У січні 2015 року заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа:

Білгород-Дністровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні квартирою та приведення її в попередній стан шляхом демонтажу дверей. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2015 року, яке набрало законної сили, позов прокурора задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 знести самовільно облаштовані металеві двері (перегородку) у міжквартирному коридорі комунальної квартири АДРЕСА_1 (а. с.10-12).

Згідно із зазначеним рішенням власником комунальної 5-кімнатної квартири АДРЕСА_1. В цій квартирі на підставі належних правовстановлюючих документів ОСОБА_1 займає одну житлову кімнату площею 17,11 кв. м, а ОСОБА_2 - чотири житлові кімнати загальною площею 44,5 кв. м.

Комора, коридор, кухня, туалет та ванна кімната знаходяться у загальному користуванні двох родин.

У 2006 році ОСОБА_2 встановила в загальному коридорі броньовані двері та перекрила з цього часу ОСОБА_1 доступ до туалету, ванної кімнати та комори.

Із змісту рішення суду випливає, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року ОСОБА_2 вже зобов'язували знести самовільно облаштовані металеві двері (перегородку) у міжквартирному коридорі комунальної квартири, проте після примусового виконання рішення суду боржник знову 29 грудня 2014 року самовільно встановила броньовані двері (а. с.10-12).

16 листопада 2015 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист, який звернено стягувачем ОСОБА_1 до примусового виконання (а. с. 7).

Як видно з матеріалів справи, рішення суду від 06 березня 2015 року виконував державний виконавець ВДВС Моц В. В., однак боржник ОСОБА_2 після складення відповідних актів про виконання знову самовільно встановлювала металеві двері, що стало підставою для звернення заявниці до низки компетентних органів, у тому числі судових, з чисельними скаргами на невиконання рішення суду.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2018 року дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Моца В. В. визнані протиправними, зобов'язано його виконати всі передбачені законом дії щодо виконання судового рішення з демонтажу металевих дверей (перегородки) у міжквартирному коридорі комунальної квартири (а. с.186-188).

Згідно з постановою начальника ВДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження від 13 лютого 2018 року протягом 2016-2017 років чотири постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 51525101 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) були скасовані, що в подальшому стало підставою для передання матеріалів до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції, які 28 вересня 2018 року прийняті до провадження старшого державного виконавця Коренюк О. В. (а. с. 8,62-64,68).

Того ж дня постановою начальника Головного управління юстиції утворено виконавчу групу, до складу якої залучені державні виконавці відділу управління та державні виконавці ВДВС.

26 жовтня 2018 року за № 9.1-8411 старший державний виконавець Коренюк О. В. направила до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником ОСОБА_2 з метою вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України за невиконання рішення суду (а. с. 55-56).

Постановою від 26 жовтня 2018 року на ОСОБА_2 накладено штраф у подвійному розмірі, а саме 3 400,00 грн (а. с.48-49).

Постановою від 26 листопада 2018 року затверджено новий склад виконавчої групи, зокрема, членом групи визначена заступник начальника ВДВС ОСОБА_3 (а. с. 66 зв. -67).

У той же день, 26 листопада 2018 року, ОСОБА_3 доручено проведення виконавчих дій щодо знесення самовільно облаштованих металевих дверей (перегородки), шляхом демонтажу металевої дверної коробки та металевиї дверей, з метою унеможливлення встановлення цих дверей та дверної коробки у дверний отвір; із залученням до проведення дій стягувача, працівників поліції, понятих (а. с. 67 зв. -68).

29 листопада 2018 року постановою державного виконавця залучено працівників Білгород-Дністровського міського відділу поліції для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту при проведенні виконавчих дій, призначених на 30 листопада 2018 року о 14.00 годині за вказаною адресою (а. с. 70).

30 листопада 2018 року за № 40-25168 для стягувача та боржника підготовлено лист- повідомлення про проведення виконавчих дій, які будуть проводитись 30 листопада 2018 року о 14.00 год за вказаною адресою (а. с. 18).

У зв'язку з коротким терміном виконання доручення та відстанню між місцем проведення виконавчих дій і місцем знаходження ВДВС листи вручено стягувачу під час виконавчих дій.

30 листопада 2018 року на виконання доручення керівника виконавчої групи проведено у присутності понятих, представника поліції, стягувача та мешканців квартири примусові дії щодо виконання виконавчого документа. Металеві двері та коробка були демонтовані мешканцями квартири та залишені їм, оскільки рішенням суду не перебачено відібрання або знищення дверей (а. с.15).

03 грудня 2018 року керівнику групи повідомлено про виконання доручення і направлено акти про проведення виконавчих дій.

06 грудня 2018 року до відділу надійшло доручення № 3 керівника групи старшого державного виконавця Коренюк О. В. про повторне проведення виконавчих дій у зв'язку з тим, що після дій, проведених 30 листопада 2018 року, металеві двері та коробка знову були вставлені боржником в міжквартирний отвір (а. с. 70 зв-71).

Виконавчі дії з виконання доручення № 3 призначено на 11 грудня 2018 року о
15.00 год, для проведення виконавчих дій залучено представників поліції та понятих. З огляду на повторне невиконання рішення суду металеві двері та коробку вирішено передати на відповідальне зберігання іншій особі.

11 грудня 2018 року за № 40-26012 для стягувача та боржника підготовлено лист- повідомлення про проведення виконавчих дій, які будуть проводитись 11 грудня 2018 року о 15.00 год за вказаною адресою. (а. с. 17,71 зв. ).

11 грудня 2018 року повідомлення вручено стягувачу ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджено відміткою про отримання (а. с. 17).

11 грудня 2018 року в ході примусового виконання рішення суду та на виконання доручення № 3 керівника виконавчої групи у присутності понятих, представника поліції, стягувача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дочки боржника), двері та металеву коробку демонтовано, вивезено з будинку та передано на відповідальне зберігання іншій незаінтересованій особі ОСОБА_5, якого попереджено про відповідальність за зберігання майна та відповідальність щодо його повернення. Металеві двері та коробку демонтовано за участю стягувача ОСОБА_1, яка пересвідчилась особисто у тому, що двері та коробку винесено та завантажено для вивезення, (а. с.13-14).

14 грудня 2018 року старший державний виконавець Коренюк О. В. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, копії постанов направлено сторонам, а саме: боржнику та стягувачу.

05 жовтня 2018 року старший слідчій Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеської області Котенко О. А. повідомив, що у кримінальному провадженні від 07 жовтня 2016 року № 12016160240003007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, триває досудове розслідування, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 не виконує (а. с.19).

Із змісту скарги ОСОБА_1, поданої до суду 18 грудня 2018 року, відомо, що після примусового виконання рішення суду про знесення самовільно облаштованих металевих дверей (перегородки) у міжквартирному коридорі комунальної квартири боржник ОСОБА_4 знову самовільно їх встановила (а. с.1-4).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачений статтею 63 Закону.

Відповідно до статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 75 Закону).

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що наведені вище фактичні обставини об'єктивно свідчать про те, що старший державний виконавець Коренюк О. В. виконала передбачені законом заходи щодо накладення на боржника штрафу в розмірі 3 400,00
грн та направлення правоохоронному органу повідомлення про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, а інший член виконавчої групи - заступник начальника ВДВС Захарова Б. Ю. вжила передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду та 11 грудня 2018 року виконала його шляхом демонтажу і вивезення металевих дверей та коробки, а тому підстав для висновку про протиправність і неправомірність її дій немає.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 свідомо та тривалий час ігнорувала виконання рішення суду, що призвело до постановлення судом апеляційної інстанції окремих ухвал, отже, вчинення дій державним виконавцем щодо виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2015 року, яким ОСОБА_2 зобов'язано знести самовільно облаштовані металеві двері (перегородку) у міжквартирному коридорі комунальної квартири АДРЕСА_1 не свідчить про його бездіяльність.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, незгоди із судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко