Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.04.2018 року у справі №752/19386/16

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 752/19386/16-ц

провадження № 61-15388св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "Київенерго",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року у складі судді Ладиченка С. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2003 року він, як працівник публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") отримав ордер на зазначену однокімнатну квартиру, якою користувався протягом 12 років, з 2004 року до 2016 року разом з дружиною та онукою ОСОБА_4

Розпорядженням Голосіївської районної державної адміністрації від 17 жовтня 2007 року № 1289 указаний будинок переведено в статус гуртожитків.

04 квітня 2012 року позивачу власник будинку ПАТ "Київенерго" видав новий ордер № 39.

З 01 червня 2013 року будинок передано на баланс комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" від ПАТ "Київенерго" та на підставі наказу від 03 червня 2013 року № 25/05 прийнято на обслуговування комунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївського району м. Києва.

Комунальним концерном "Центр комунального сервісу" 22 грудня 2015 року йому видана довідка, що він з дружиною дійсно проживає у квартирі АДРЕСА_1.

Посилаючись на статтю 344 ЦК України позивач вважав, що ним доведено факт користування указаною квартирою більше десяти років підряд, а тому просив задовольнити позов, визнати за ним право власності на зазначену квартиру за набувальною давністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при користуванні квартирою АДРЕСА_1 протягом тривалого часу, з 2004 року, позивачу було відомо, що спірна квартира належить на праві власності, або ПАТ "Київенерго", або органу місцевого самоврядування, а тому підстав для виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно без вчинення відповідних правочинів він не має. Позов пред'явлено не до належного відповідача, оскільки представницьким органом територіальної громади м. Києва є Київська міська рада, яка і є власником спірного будинку, а тому саме до неї, а не до Голосіївської районної державної адміністрації позивачу належало звертатись з цим позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач добросовісно, відкрито та безперервно володів квартирою більш ніж 10 років, у зв'язку з чим набув право власності на це майно за набувальною давністю. Набувальна давність поширюється на будь-яке майно, незалежно від його статусу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Голосіївської районної в м.

Києві державної адміністрації про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення квартири АДРЕСА_1. У задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Харківської районної ради народних депутатів м. Києва від 13 листопада 1989 року № 615 спірний будинок АДРЕСА_1 визнаний непридатним для проживання, оскільки згідно із висновком Головного державного санітарного лікаря м. Києва перебуває на території промислової зони ТЕЦ-5, а мешканці, які проживають у ньому, підлягають відселенню.

З 1992 року вказаний будинок використовувався для власних потреб ТЕЦ-5 ПАТ "Київенерго" та трестом "Південтеплоенергомонтаж".

ПАТ "Київенерго" використовувало зазначений будинок під свій відомчий гуртожиток, який фактично правового статуту гуртожитка не мав.

Відповідно до протоколу засідання робочої комісії з питань надання житлових приміщень у гуртожитках від 29 грудня 2003 року за № 22 АК "Київенерго" надало ОСОБА_1 кімнату № 16 готельного типу у цьому гуртожитку, без видачі ордера на право зайняття спірного приміщення.

ПАТ "Київенерго" 03 липня 2012 року надало позивачу ордер № 39 на спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 12,4 кв. м., на сім'ю із трьох осіб.

Із квітня 2004 року ОСОБА_1 мешкає у зазначеному приміщенні та сплачує комунальні послуги.

Рішенням Київської міської ради від 01 грудня 2011 року за № 748/6984 "Про передачу до сфери управління Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації житлового фонду для малосімейних по АДРЕСА_1" зазначений будинок переданий до сфери управління Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації.

Спірна квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду, власником є Київська міська рада.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 53 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин 1 та 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено частин 1 та 4 статті 344 ЦК України. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Зі справи вбачається, що позивачу, як наймачу квартири АДРЕСА_1 з 2004 року, було відомо, що спірна квартира належить на праві власності або ПАТ "Київенерго", або органу місцевого самоврядування, а тому висновки судів щодо відсутності добросовісності, як однієї із умов набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України, є правильними.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна рада, яка відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси відповідної територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України-місто герой Київ" місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо так і через Київську міську раду, районні в місті ради (в разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

До 2010 року в місті Києві функціонували районні ради як представницькі органи територіальної громади того чи іншого району міста Києва. Внаслідок проведеної реформи управління рішенням Київської міської ради від 09 вересня 2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в м. Києві", районні в м.

Києві ради були припиненні шляхом ліквідації. Єдиним представницьким органом територіальної громади міста Києва є Київська міська рада та її виконавчий орган - Київська міська державна адміністрація.

Відмовляючи в задоволенні позову по суті спору, суди зробили правильний висновок про те, що позов пред'явлено до не належного відповідача, оскільки представницьким органом територіальної громади м. Києва є Київська міська рада, яка і є власником спірного будинку, а тому саме до неї, а не до Голосіївської РДА позивачу належало звертатись з позовом.

Доводи касаційної скарги, що позивач добросовісно, відкрито та безперервно володів квартирою більш ніж 10 років, у зв'язку з чим набув право власності на це майно за набувальною давністю, були предметом апеляційного перегляду та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

З наведеного вбачається, що суди під час ухвалення рішень у повному обсязі дослідили надані докази на підтвердження заявлених вимог, правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С.

П. Штелик