Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.06.2023 року у справі №461/3059/18
Постанова КЦС ВП від 29.06.2023 року у справі №461/3059/18

Постанова

Іменем України

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 461/3059/18

провадження № 61-20св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,

треті особи: державний нотаріус П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілова Тетяна Миколаївна, Орган опіки та піклування при Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 та його представники - ОСОБА_4 та адвокат Ситник С. О. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: державний нотаріус П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілова Т. М., Орган опіки та піклування при Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_1 , має психічні вади здоров`я, проте відмовляється від проходження психіатричного обстеження та лікування.

На початку 2017 року ОСОБА_1 зник з місця постійного проживання, а згодом стало відомо про те, що належна йому квартира АДРЕСА_1 приватизована і 25 травня 2017 року відчужена на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Після відчуження квартири ОСОБА_1 був знайдений працівниками поліції та допитаний в якості потерпілого у кримінальному провадженні, де пояснив, що не пам`ятає обставини її приватизації та підписання договору купівлі-продажу. В рамках кримінального провадження слідчим Галицького відділу поліції було призначено судово-психіатричну експертизу з метою встановлення дієздатності ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що на час вчинення правочину ОСОБА_1 страждав на психічне захворювання, не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, фактично є недієздатною особою та, при цьому, був введений в оману відповідачами, позивач та його представники просили:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з іншої сторони, 25 травня 2017 року, посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. і зареєстрований у реєстрі за номером 3-970.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності факту перебування ОСОБА_1 у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, на час укладення оспорюваного правочину.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з іншої сторони, 25 травня 2017 року, посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. і зареєстрований у реєстрі за номером 3-970.

Апеляційний суд виходив із того, що на час укладення оспорюваного правочину ОСОБА_1 не усвідомлював значення своїх дій і не керував ними, у зв`язку з чим визнав укладений ним договір купівлі-продажу недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 грудня 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Басюр Л. М. звернулася через систему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 463/2503/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 450/2486/13-ц та постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року в справі № 369/1788/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Покладений апеляційним судом у основу оскаржуваної постанови висновок судово-психіатричної експертизи від 06 квітня 2018 року про те, що ОСОБА_5 на момент вчинення щодо нього шахрайських дій (станом на 25 травня 2017 року) не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, зроблений без дослідження стану його психічного захворювання протягом певного часу, без дослідження та аналізу медичних документів, які б вказували на наявність у нього психічного захворювання на момент укладення договору купівлі-продажу. Експертиза не містить висновку про наявність у ОСОБА_5 саме стійкого, хронічного психічного розладу, а також даних про те, з якого саме часу у ОСОБА_5 це психічне захворювання виникло.

Не може бути підставою для врахування неналежного та не повного висновку експерта при ухваленні судового рішення і те, що іншим відповідачем не було оплачено призначену судом першої інстанції судово-психіатричну експертизу, оскільки це не звільняє сторону позивача від передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку доводити свою позицію належними доказами.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Галицького районного суду міста Львова цивільну справу № 461/3059/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: державний нотаріус П`ятої Львівської Державної нотаріальної контори Кірілова Тетяна Миколаївна, Орган опіки та піклування при Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири.

Зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 25 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати, й посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М.

За умовами договору продаж квартири вчинено за 310 954,00 гривень. Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання повного розрахунку за квартиру та відсутність грошових претензій до покупців.

Згідно з договором купівлі-продажу зазначена квартира належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21 березня 2017 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на підставі наказу від 21 березня 2017 року № 195-Ж-Г, зареєстрованого 07 квітня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 20088664, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1230857846101.

Відповідно до висновку експерта від 06 квітня 2018 року № 141, складеного на виконання постанови слідчого Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі -Галицький ВП ГУ НП) у Львівській області від 14 березня 2018 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної експертизи у рамках кримінального провадження від 27 травня 2017 року № 12017140050002276, ОСОБА_1 під час вчинення шахрайських дій відносно нього страждав хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу з вираженими когнітивними розладами та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На момент проведення обстеження ОСОБА_1 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу з вираженими когнітивними розладами та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 463/2503/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 450/2486/13-ц та постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року в справі № 369/1788/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

За змістом статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач та його представники посилались на те, що на час укладення оспорюваного правочину ОСОБА_1 , через свій психічний стан, не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, у зв`язку з чим просили визнати його недійсним на підставі статті 225 ЦК України.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 369/12666/15-ц (провадження № 61-13359св21), від 05 квітня 2022 року у справі № 686/4148/15-ц (провадження № 61-13566св21).

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19).

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 , інше житло у нього відсутнє.

Досудовим розслідуванням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 травня 2017 року за № 12017140050002276 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, встановлено, що невідома особа, шляхом обману ОСОБА_1 , заволоділа його квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком експертизи від 06 квітня 2018 року № 141, складеним на виконання постанови слідчого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області від 14 березня 2018 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної експертизи у рамках кримінального провадження від 27 травня 2017 року № 12017140050002276, ОСОБА_1 під час вчинення шахрайських дій відносно його страждав хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу з вираженими когнітивними розладами та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Комісійна, комплексна судово-психіатрична експертиза від 06 квітня 2018 року проведена експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на них обов`язків.

У ході розгляду справи, яка є предметом касаційного перегляду, у судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_6 (доповідач комісії під час проведення експертизи), який зазначений висновок підтвердив.

Висновок експертизи відповідачі не спростували під час розгляду цієї справи.

Отже висновком експерта встановлено абсолютну неспроможність ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій на час укладення правочину від 25 травня 2017 року.

Оцінивши висновок судово-психіатричного експерта у сукупності з іншими доказами у справі та, з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують.

Доводи касаційної скарги, що покладений в основу судового рішення апеляційного суду висновок експертизи не є належним та допустимим доказом у цій справі та не містить чіткого визначення щодо стану ОСОБА_1 на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2017 року, є безпідставними, оскільки апеляційний суд установив, що вказаний висновок є достатньо повним, доказів складення його з порушенням чинного законодавства відповідачі не надали та його не спростували.

Окрім того, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача призначалась судово-психіатрична експертизу і на з`ясування експертам поставлено питання, чи усвідомлював ОСОБА_1 значення своїх дій і міг керувати ними в момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , тобто станом на 25 травня 2017 року, перебуваючи у нотаріальній конторі. Однак така не була проведена, оскільки не була оплачена.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постанові, що зазначена заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цій справі й у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом відповідних доказів Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, пстанову апеляційного суду - без змін.

Щодо клопотання представника ОСОБА_3 - Басюр Л. М. про участь у судовому засіданні

Від заступника представника ОСОБА_3 - Басюр Л. М. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні ОСОБА_3 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі, то дія зазначеного судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - Басюр Лесі Миколаївни про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун