Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.05.2023 року у справі №302/569/20
Постанова КЦС ВП від 29.05.2023 року у справі №302/569/20

Постанова

Іменем України

29 травня 2023 року

м. Київ

справа № 302/569/20

провадження № 61-10312 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: сектор з питань реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, Перша чернівецька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ;

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до сектору з питань реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, Першої чернівецької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання державної реєстрації речового права на нерухоме майно та свідоцтва на право прийняття спадщини недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 року (справа № 302/931/16-ц) у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок і державних актів на право власності на земельну ділянку із застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове судове рішення, яким зазначений позов було задоволено частково та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок і державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 884813 площею 0,0947 га; серії ЯИ № 884814 площею 0,0581 га; серії ЯИ № 884815 площею 0,0670 га; серії ЯИ № 884816 площею 0,3533 га, які видані ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року зупинено дію рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року. Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано та залишено в силі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 року.

Проте ОСОБА_2 , після ухвалення вказаного рішення суду апеляційної інстанції звернулася до сектору з питань реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації, де на підставі цього рішення апеляційного суду Закарпатської області 06 березня 2018 року зареєструвала право власності на зазначені вище земельні ділянки за своїм батьком - ОСОБА_5 (номер запису 25232587).

Зазначала, що 21 червня 2018 року ОСОБА_2 , знаючи про зупинення судом касаційної інстанції 26 березня 2018 року дії рішення апеляційного суду Закарпатської області 13 грудня 2017 року, звернулась до Першої чернівецької державної нотаріальної контори, яка діяла в порідку заміщення державного нотаріуса Глибоцької державної нотаріальної контори, де їй державним нотаріусом Мисюк О. М. було видано свідоцтво про право прийняття спадщини за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5 та водночас проведено державну реєстрацію згаданих вище земельних ділянок за нею. При цьому ОСОБА_2 фактично ввела нотаріуса в оману, оскільки не повідомила їй про зупинення дії рішення суду апеляційної інстанції.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд: визнати недійсною державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за ОСОБА_5 від 06 березня 2018 року № 25232587; визнати незаконним і скасувати свідоцтво на право прийняття спадщини за заповітом, яке видане ОСОБА_2 21 червня 2018 року № 88; визнати недійсними державну реєстрацію за ОСОБА_2 речового права на нерухоме майно від 21 червня 2018 року за №№ 26731486, 26732778, 26733990, 26734985.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними (недійсними) та скасовано: державну реєстрацію речового права на нерухоме майно від 06 березня 2018 року за № 25232587 запису про право власності за власником ОСОБА_5 , здійснену державною реєстраторкою Міжгірської районної державної адміністрації Галай В. В. ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 21 червня 2018 року за № 88 державною нотаріускою Першої чернівецької державної нотаріальної контори Мисюк О. М.; рішення державної реєстраторки Першої чернівецької державної нотаріальної контори Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Мисюк О. М. від 21 червня 2018 року, винесені на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 червня 2018 року № 88 про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, записи від 21 червня 2018 року за №№ 26731486, 26732778, 26733990, 26734985 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , достовірно знаючи у квітні-травні 2018 року про зупинення Верховним Судом дії рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року, діючи недобросовісно і не повідомивши про це нотаріуса (державного реєстратора), передчасно 21 червня 2018 року звернулася й одержала відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_5 , зареєструвала цього ж дня за собою право власності на спірні земельні ділянки. В подальшому рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року постановою Верховного Суду було скасовано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 вересня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року змінено й у задоволенні позову ОСОБА_1 до сектору з питань реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, Першої чернівецької державної нотаріальної контори відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 , достовірно знаючи у квітні-травні 2018 року про зупинення Верховним Судом дії рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року, діючи недобросовісно і не повідомивши про це нотаріуса (державного реєстратора), передчасно 21 червня 2018 року звернулася й одержала відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_5 , зареєструвала цього ж дня за собою право власності на спірні земельні ділянки. В подальшому рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року постановою Верховного Суду було скасовано.

Зміст і характер правовідносин між учасниками цієї справи свідчить про те, що спір у позивачки ОСОБА_1 виник саме з відповідачкою - ОСОБА_2 щодо спірних земельних ділянок, унаслідок скасування державною реєстраторкою Міжгірської районної державної адміністрації Галай В. В. її права власності на ці земельні ділянки і реєстрацію такого права власності за померлим ОСОБА_5 , а згодом видачею державною нотаріускою Першої чернівецької державної нотаріальної контори Мисюк О. М. свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 та державної реєстрації за нею права власності на спірні земельні ділянки.

Отже, нотаріус та державний реєстратор, яких позивачка визначила співвідповідачами в якості сектору з питань реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області та Першої чернівецької державної нотаріальної контори є неналежними відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до них вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16, постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3877/19 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 302/569/20 із Міжгірського районного суду Закарпатської області.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , будучи необізнаною у юридичних тонкощах наслідків зупинення дії судового рішення та впливу цього на оформлення нею прав на спадкове майно за своїм батьком, не знала про необхідність повідомлення державного нотаріуса про зупинення дії рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року. Вважав, позивачкою обрано неналежний спосіб захисту прав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 - подав відзиви на касаційну скаргу, які є ідентичними, в яких зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга підлягає відхиленню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 07 серпня 2009 року видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., якою було уповноважено ОСОБА_4 розпорядитись належними йому земельними ділянками. На підставі цієї довіреності ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_5 , відчужила на користь ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області загальною площею 0,4784 га, а також земельну ділянку площею 0,0947 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, треті особи: приватний нотаріус Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області Сятиня Т. С., приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., в якому просила: визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_5 , посвідчену 07 серпня 2009 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстровану в реєстрі за № 3926 в частині уповноваження представника на продаж земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,0947 га; визнати недійсними два договори купівлі-продажу, посвідчені 21 грудня 2009 року приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Сятинею Т. С., укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , предметом яких були земельні ділянки та державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2009 року; застосувати до сторін договору купівлі-продажу земельної ділянки правові наслідки недійсного правочину та визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , які належали спадкодавцю на праві власності.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 року у справі № 302/931/16-ц у задоволенні цього позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.-Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 21 грудня 2009 року приватним нотаріусом Міжгірського нотаріального округу Сятиня Т. С., який укладено між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , стосовно трьох земельних ділянок: ділянка № НОМЕР_1 - урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 0,0581 га, кадастровий номер 2122485601:01:006:0012; ділянка № НОМЕР_2 - урочище «Город», площею 0,3533 га, кадастровий номер 2122485601:01:006:0014; ділянка № НОМЕР_3 - урочище «Під корчівльом», площею 0,0670 га, кадастровий номер 2122485601:01:006:0013, для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 21 грудня 2009 року приватним нотаріусом Міжгірського нотаріального округу Сятиня Т. С., який укладено між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки площею 0,0947 га для обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2122485601:01:006:0011.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ №884815, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0670 га в урочищі «Під корчівльом» у с. Присліп Міжгірського району для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0013, скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 884816, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,3533 га в урочищі «Город» у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0014, скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 884814, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0581 га в урочищі «Городець під хатою» у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0012, скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 884813, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0947 га у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2122485601:01:006:0011 та скасовано його державну реєстрацію. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 26 січня 2018 року державною реєстраторкою Міжгірської районної державної адміністрації Галай В. В. було внесено до Державного реєстру речових прав відомості про скасування права власності ОСОБА_1 на зазначені вище земельні ділянки відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року (а.с. 6-17).

06 березня 2018 року цією ж державною реєстраторкою Галай В. В. вказані вище земельні ділянки було зареєстровано на праві власності за померлим ОСОБА_5 , а саме: щодо земельної ділянки площею 0,0947 га у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2122485601:01:006:0011 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40106139, номер запису про право власності 25232587 (а.с. 6 зворот); щодо земельної ділянки площею 0,0670 га в урочищі «Під корчівльом» у с. Присліп Міжгірського району для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40098932, номер запису про право власності 25227304 (а.с. 9 зворот); щодо земельної ділянки площею 0,0581 га в урочищі «Городець під хатою» у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0012 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40105770, номер запису про право власності 25232166 (а.с. 12 зворот); щодо земельної ділянки площею 0,3533 га в урочищі «Город» у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40100812, номер запису про право власності 25228105 (а.с. 15 зворот).

26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження у даній справі, зупинено дію рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року та надіслано учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів з одночасним роз`ясненням права подати відзив на касаційну скаргу у строк до 26 квітня 2018 року (а.с.19).

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року скасовано, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 року залишено в силі (а.с. 21-27).

21 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Першої чернівецької державної нотаріальної контори Мисюк О. М. про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5 і, як наслідок, у той же день їй було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом та проведено цим нотаріусом як державним реєстратором державну реєстрацію права власності спірних земельних ділянок за ОСОБА_2 , а саме: щодо земельної ділянки площею 0,0947 га у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2122485601:01:006:0011 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41723767, номер запису про право власності 26731486 (а.с. 6); щодо земельної ділянки площею 0,0670 га в урочищі «Під корчівльом» у с. Присліп Міжгірського району для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41727841, номер запису про право власності 26733990 (а.с. 9); щодо земельної ділянки площею 0,0581 га в урочищі «Городець під хатою» у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0012 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41726799, номер запису про право власності 26732778 (а.с. 12); щодо земельної ділянки площею 0,3533 га в урочищі «Город» у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області для особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122485601:01:006:0014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41729089, номер запису про право власності 26734985 (а.с. 15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16 386 391 ЦК України.

У частинах першій, другій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед таких правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 391 ЦК України визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року залишено в силі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 року у справі № 302/931/16-ц. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року, яке стало підставою для реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на спірні земельні ділянки та отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, скасовано.

Вирішуючи спір, на підставі належним чином оцінених доказів суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_2 , достовірно знаючи у квітні-травні 2018 року про зупинення Верховним Судом дії рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року, діючи недобросовісно і не повідомивши про це нотаріуса (державного реєстратора), передчасно 21 червня 2018 року звернулася й одержала відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_5 , зареєструвала цього ж дня за собою право власності на спірні земельні ділянки. В подальшому рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року постановою Верховного Суду було скасовано.

При цьому правильним є висновок апеляційного суду про те, що спір у позивачки виник саме з відповідачкою - ОСОБА_2 щодо спірних земельних ділянок, унаслідок скасування державним реєстратором Міжгірської районної державної адміністрації Галай В. В. її права власності на ці земельні ділянки і реєстрацію такого права власності за померлим ОСОБА_5 , а згодом видачею державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Мисюк О. М. свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 та державної реєстрації за нею права власності на спірні земельні ділянки.

Отже, нотаріус та державний реєстратор, яких позивачка визначила співвідповідачами в якості сектору з питань реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області та Першої чернівецької державної нотаріальної контори є неналежними відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до них вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення суперечать практиці Верховного Суду, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого порушеного права не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Спір у цій справі є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивачки як власника землі з боку іншої особи, при цьому спірні земельні ділянки із володіння і користування позивачки не вибували.

Негаторний позов - це позов власника, який фактично володіє майном, про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні цим майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара